Справа №2-1371/10/04
28 жовтня 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого-судді Донець О. В.
при секретарі Муленко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Днепро» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»,3-ї особи приватного нотаріуса ХМНО Мартиросян Ілони Едуардівни про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
09.11.2009 р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу не житлових приміщень першого поверху № 64,66-84, другого поверху № 121-133, третього поверху № 176-179, № 184-199 в літ. «А-3», загальною площею 545,6 кв.м., по АДРЕСА_1 укладеного між ФО-П ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.09.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мартиросян І.Є., реєстр. № 1878, визнання недійсним договору купівлі-продажу цих не житлових приміщень укладеного між арбітражним керуючим ОСОБА_5 та ФО-П ОСОБА_6 24 листопада 2008 року, посвідченого тим само приватним нотаріусом Мартиросян І.Є., реєстр. 2378.3, визнання за позивачем право власності на ці не житлові приміщення, зобов'язання КП «Харміськ БТІ» скасувати державну реєстрацію права власності на ці не житлові приміщення за ФО-П ОСОБА_6 та поновлення реєстрації за позивачем та зобов'язання громадян ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6 не чинити перешкод у реалізації прав власності на ці не житлові приміщення.
В судовому засіданні 28.10.2010 р. представники позивача просили залишити без розгляду позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу не житлових приміщень міжОСОБА_9 та ФО-П ОСОБА_6 від 24 листопада 2008 року, визнання за ТОВ ВО«Днепро» права власності на ці не житлові приміщення, зобов'язання КП «Харміськ БТІ» скасувати державну реєстрацію права власності не житлові приміщення за ФО-П ОСОБА_6в. та поновлення реєстрації за позивачем та в частині зобов'язання ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6 не чинити перешкод у реалізації прав власності на спірні не житлові приміщення.
В обґрунтування позовних вимог посилаються на наступне. Не житлові приміщення першого поверху № 64,66-84, другого поверху № 121-133, третього поверху № 176-179, № 184-199 в літ. «А-3», загальною площею 545,6 кв. м., по АДРЕСА_1 належали позивачу на підставі договору купівлі-продажу, укладеному 05.05.2005 р. між позивачем ОСОБА_1 З зазначеного часу спірні не житлові приміщення із фактичного володіння та користування підприємства не вибували, але рішенням господарського суду Харківської області від 11.08.2008р. у справі № 05/164-08, що у наступному, до набуття законної сили було скасоване постановою апеляційного господарського суду Харківської області від 24.11.2008р., договір купівлі-продажу від 05.05.2005р. був визнаний недійсним. До моменту розгляду справи апеляційним господарським судом Харківської області, ФОП ОСОБА_1 здійснив реєстрацію приміщення на себе, цього ж дня замовив витяг на відчуження приміщень, та в той же день12.09.2008 р. уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу спірної нерухомості. Натомість особи, на яких неправомірно реєструвалося право власності на нерухоме майно позивача жодних платежів (з 2008 року) з утримання нерухомого майна не сплачували, у фактичне володіння об'єктом нерухомості не вступали, питання про виселення позивача з спірних приміщень не ставили. Переоформлення та державна реєстрація спірного нерухомого майна на відповідачів відбувалася миттєво, всі спірні угоди укладені на протязі апеляційного оскарження рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2008р. у справі № 05/164-08. З урахування встановлених судами апеляційної та касаційної інстанції фактів та тієї обставини, що відповідачі у володіння та користування нерухомістю ніколи не вступали, оскаржувані договори є недійсними.
Представники позивача позовні вимоги у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу не житлових приміщень 12.09.2008 року укладеного між ФО-П ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мартиросян І.Є. підтримали в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, представник КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»,3-я особа приватний нотаріус ХМНО Мартиросян .Е. в судове засідання не з'явилися, не повідомивши суд про причини неявки. Про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. ОСОБА_1 у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечував з тих підстав, що здійснював правочин на підставі права власності та діяв, як законний власник, що було підтверджено витягами з реєстру прав власності з БТІ, зробленими приватним нотаріусом ХМНО Мартиросян І.Е. За його твердженням ОСОБА_2 не мав відомостей про існування обставин, які утворюють перешкоди для укладення між ними правочину, зокрема про претензії ТОВ ВО «Днепро».В обґрунтування свого твердження посилається на проведений ОСОБА_2 аналіз документів та його добросовісність.
Суд, вислухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, задовольняє позовні вимоги, виходячи з наступного.
05 травня 2005 р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю виробниче об'єднання «Днепро» укладений договір купівлі-продажу не житлових приміщень: першого поверху № 64,66-84, другого поверху № 121-133, третього поверху № 176-179, № 184-199 в літ. «А-3», загальною площею 545,6 кв. м., по АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Хащіною Н.В. та зареєстрований в реєстрі під № 1136. Договір пройшов Державну реєстрацію згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 964486 від 05.05.2005р. та згідно Витягу по реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7176368 в день його укладання був зареєстрований КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації». На виконання договору продавець ОСОБА_1 передав, а ТОВ ВО «Днепро» прийняло не житлові приміщення, що є предметом договору та сплатило їх вартість /а.с. 8-9/.
Судом встановлено, що у червні 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ ВО «Днепро» про визнання недійсним договору купівлі-продажу не житлових приміщень від 05 травня 2005 р., за наслідками розгляду якого, рішенням господарського суду Харківської області від 11 серпня 2008 р. договір визнаний недійсним, як такий, що укладений для продавця на вкрай невигідних умовах. Розгляд справи відбувся без участі ТОВ «Днепро», що вбачається з тексту рішення.
12 вересня 2008 р. ОСОБА_1 зареєстрував у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» право власності на не житлові приміщення по АДРЕСА_1 на своє ім'я та цього ж дня, тобто 12 вересня 2008 р. замовив і того ж дня отримав у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Витяг на відчуження не житлових приміщень.
Одночасно у день реєстрації права власності на нерухоме майно та отримання Витягу на його відчуження, 12 вересня 2008 р. ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу не житлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мартиросян І.Є. та зареєстрований в реєстрі під № 1878 /а.с. 15-17/.
Згідно оскаржуваного договору від 12.09.2008 р., предметом відчуження (п.1.2. договору) є нежитлові приміщення першого поверху № 64, 66-84, другого поверху № 121-133, третього поверху № 176-179, № 184-199 в літ. «А-3», загальною площею 545,6 кв. м. по АДРЕСА_1
Підставою виникнення у ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно та його відчуження визначена у п. 1.3. договору, як рішення господарського суді Харківської області від 11 серпня 2008 р. по справі № 05/164-08 та ухвала господарського суді Харківської області від 11 вересня 2008 року по справі № 05/164-08, зареєстровані в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.09.2008р. за № 20218577, реєстраційний № 2351405.
Згідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2008 р., рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2008 р., з урахуванням ухвали від 11.09.2008 р. по справі № 05/164-08 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ВО «Днепро» про визнання недійсним договору купівлі-продажу не житлових приміщень від 05 травня 2005 р., скасоване. Постановою Вищого господарського суду України від 11 лютого 2009 р. постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2008 р. залишена без змін, а касаційна скарга ФО-П ОСОБА_1 залишена без задоволення /а.с.,а.с.19-33/.
Згідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Постановами господарських судів апеляційної та касаційної інстанції по справі № 05/164-08 встановлено, що договір купівлі-продажу від 05 травня 2005 р. виконаний сторонами, тобто ТОВ ВО «Днепро» та ОСОБА_1 у повному обсязі. Спірні не житлові приміщення фактично передані покупцю, право власності на них зареєстроване у органах держреєстрації, на користь ОСОБА_1 сплачена вартість майна в межах та строки, встановлені у договорі купівлі-продажу не житлового приміщення від 05 травня 2005 р. Згідно мотивувальної частини вказаних постанов господарських судів встановлено, що договір купівлі-продажу від 05 травня 2005 р. є дійсним, не порушує положень чинного законодавства, укладений на взаємовигідних умовах, тобто встановлена правомірність та законність набуття ТОВ ВО «Днепро» права власності на спірні не житлові приміщення.
Відповідно до ст. 124 Конституції України рішення судів ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території Держави.
Відповідачі не довели фактів скасування вищезазначених судових рішень, як і договору купівлі-продажу від 05 травня 2005 р, .згідно з яким, ТОВ ВО «Днепро» набув у встановленому законом порядку право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 64, 66-84, другого поверху № 121-133, третього поверху № 176-179, № 184-199 в літ. «А-3», загальною площею 545,6 кв. м. по АДРЕСА_1. Також суду не надано доказів переходу права користування об'єктом нерухомості до третіх осіб, і зокрема відповідача ОСОБА_2
Згідно до вимог Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення п стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1,3,5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Судом встановлений факт недодержання сторонами в момент вчинення оскаржуваного договору вимог ст. 203 ЦК України.
Згідно до договору від 12.08.2008 р., укладеного між ФО-П ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підставою виникнення права власності та відповідно право на відчуження нерухомого майна за оскаржуваним договором (п. 1.3. договору) є рішення господарського суді Харківської області від 11 серпня 2008 р. по справі № 05/164-08 та ухвала господарського суді Харківської області від 11 вересня 2008 року по справі № 05/164-08 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ВО «Днепро» про визнання недійсним договору купівлі-продажу не житлових приміщень від 05 травня 2005 р, зареєстровані в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.09.2008р., тобто в день укладення договору. Таким чином, станом на момент підписання оскаржуваного договору купівлі-продажу від 12.08.2008 р., рішення та ухвала господарського суді Харківської області по справі № 05/164-08 законної сили не набрали. В подальшому, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2008 р., рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2008 р., з урахуванням ухвали від 11.09.2008 р. по справі № 05/164-08 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ВО «Днепро» про визнання недійсним договору купівлі-продажу не житлових приміщень від 05 травня 2005 р., скасоване як таке, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Постановою Вищого господарського суду України від 11 лютого 2009 р. постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2008 р. залишена без змін, а касаційна скарга ФО-П ОСОБА_1 залишена без задоволення 24.11.2008 р.
Згідно змісту п. 1.4. оскаржуваного договору на момент його укладання, не житлові приміщення не перебувають під арештом чи забороною, вони не заставлені, у податковій заставі не перебувають, відносно них не укладено будь-яких договорів з відчуження чи до користування з іншими особами. Треті особи не мають право на ці приміщення. У пункт 1.5. договору сторони вмістили положення відповідно якого, відчужувані не житлові приміщення оглянуті покупцем. Недоліків, які перешкоджають використанню не житлових приміщень за цільовим призначенням на момент огляду не виявлено. Разом з цим судом встановлено, що зазначені положення договору не відповідають дійсності, оскільки спірні приміщення ніколи не вибували з ведення позивача та не витребувалися в нього у встановленому законом порядку.
Згідно п.п. 3.1.1. договору, до обов'язків ОСОБА_1 сторони віднесли передачу не житлових приміщень, а за п. 3.3.1. договору до обов'язків ОСОБА_2 віднесли сплату вартості об'єкту купівлі-продажу. Як вбачається з письмового тексту договору, ОСОБА_1 відчужував не житлові приміщення, як фізична особа - підприємець, тобто суб'єкт підприємницької діяльності. Однак, відповідачем не надано конкретних доказів прийняття грошових коштів Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як того вимагає Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» N 13-92, 26.12.1992 з наступними змінами, додатками, доповненнями, що втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб саме від зайняття підприємницькою діяльністю.
ОСОБА_1 не доведено суду, що йому фактично передавалися спірні не житлові приміщення від позивача, чи будь-яких доказів передачі нерухомості на користь ОСОБА_2, що виступив за оскаржуваним договором покупцем.
Судом встановлено, що згідно письмової довідки ТОВ ВО «Днепро», що міститься у матеріалах справи не житлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го поверху в літ. «А-3», загальною площею 545,6 кв. м по АДРЕСА_1 з фактичного користування підприємства з 2005 р. не вибували, третім особам в оренду, найм, позичку не передавалися. Згідно довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, юридична адреса ТОВ ВО «Днепро»: м. Харків, вул. Гоголя, 1.
З моменту набуття права власності, тобто з 05 травня 2005 р. позивач утримує нерухоме майно, що є предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу від 12.08.2008р. Доказів користування об'єктом спірного договору третіми особами, чи сплати такими особами витрат на його утримання, суду не надано.
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання оскаржуваного договору купівлі-продажу від 12.08.2008р. його сторонами, тобто доказів спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У статті 346 Цивільного кодексу України визначено підстави припинення права власності. Право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника.
Під час розгляду справи встановлена відсутність передбачених законом підстав припинення власності ТОВ ВО «Днепро» на не житлові приміщення станом на момент укладення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржуваного договору від 12.08.2008 р. Разом з цим, такими, що набули законної сили судовими рішеннями: постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2008 року по справі № 05/164-08, що була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 11 лютого 2009 року, якою рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2008 року з урахуванням ухвали від 11.09.2008 року по справі № 05/164-08 скасоване, встановлена правомірність та законність набуття права власності на нерухоме майно ТОВ ВО «Днепро», дійсність договору купівлі-продажу від 05 травня 2005 р.
Постановою прокуратури Київського району м. Харкова від 29.05.2009 р. порушена кримінальна справа № 21090055 за ознаками ст. 190 ч. 2 КК України за фактом шахрайства, вчиненого у відношенні ТОВ ВО «Днепро».
Ст. 41 Конституції України закріплено та гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Аналогічні положення закріплені у ст. ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог ТОВ ВО «Днепро», про доведену недійсність договору купівлі-продажу не житлових приміщень першого поверху № 64,66-84, другого поверху № 121-133, третього поверху № 176-179, № 184-199 в літ. «А-3», загальною площею 545,6 кв. м. по АДРЕСА_1, укладеного між ФО-П ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мартиросян І.Є.
Суд вважає безпідставними заперечення проти позову ОСОБА_1, в яких він посилається на не обізнаність ОСОБА_2, який ніби то не мав відомостей про те, що ТОВ ВО «Днепро» причетне до того, що може створити перешкоди для укладення договору між ними та посилання на неналежність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до спору. Така позиція відповідача протирічить закону, яким встановлені загальні умови дійсності та підстави недійсності правочинів у відповідності до ст. ст. 203-216 ЦК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 89, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 316, 317, 328, 658 ЦК України, ст. 8, 41 Конституції України, суд -
Позовні вимоги ТОВ ВО «Днепро» задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу не житлових приміщень першого поверху № 64,66-84, другого поверху № 121-133, третього поверху № 176-179, № 184-199 в літ. «А-3», загальною площею 545,6 кв. м. по АДРЕСА_1 укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.09.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мартиросян І.Є.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя