Справа № 2-101/10/12
01 листопада 2010 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого - судді Садовського К.С.
при секретарі - Альбощій Ж.В., Карамишевій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, КП «Жилкомсервіс» про усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями , -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому (враховуючи зміни та доповнення до позовних вимог, а.с. 84) просить: 1) зобов'язати відповідачів знести самовільно встановлену перегородку та двері, які були ними самовільно збудовані у тамбурі біля квартири 89 і 90, що знаходиться у спільному користуванні власників квартир № 89, 90, 91, які знаходяться по АДРЕСА_1; 2) відшкодувати йому матеріальну шкоду в розмірі 3826,24 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 10000 грн.
Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідачі самовільно, без його згоди захопили та перепланували тамбур, який знаходиться у їх спільному користуванні, тобто, встановили перегородку з дверима, чим позбавили його можливості належним чином користуватися цим спільним приміщенням, так як одночасне відкриття двері в його квартирі та двері відповідачів призводить до їх зіткнення, та виникає можливість травмування. В разі, якщо виникне надзвичайна ситуація, то відкриті двері відповідачів можуть заблокувати двері в його квартирі, що позбавить його можливості вийти з неї. На його неодноразові звернення до відповідачів з приводу перевлаштування дверей та на приписи державних органів щодо усунення порушення, відповідачі не реагують. Його витрати на юридичну допомогу склали 3792,50 грн. З приводу ситуації, що склалася, він весь час отримував сильні емоційні хвилювання та оцінює свої моральні страждання у 10000 грн.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідачів ОСОБА_7 проти задоволення позову заперечували посилаючись на те, що коли вони заселились у квартиру АДРЕСА_1 спірна перегородка вже існувала. Вони сплачують комунальні платежі з розрахунку приєднаної до їх квартири площі тамбуру. Оскільки вони не будували спірну перегородку, тому не можуть нести цивільно-правову відповідальність з приводу її існування та не є належними відповідача по справі.
Представник КП «Жилкомсервіс» Васильченко Н.В. вважає позов ОСОБА_1 щодо знесення спірної перегородки обґрунтованим та просить його задовольнити. В іншій частині позовних вимог просить прийняти рішення на розсуд суду.
Треті особи, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомляли.
Вислухавши пояснення сторін та представника третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 з наступних підстав.
ОСОБА_1 є власником квартириАДРЕСА_7 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маліковою О.К., р.№ 10879 /а.с. 160-162/.
Квартира № 90 у цьому ж будинку знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на житло від 25.03.2003 р., р.№ 2А-03-219228 /а.с. 122/.
2/3 частини квартири АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі дублікату свідоцтва про право власності на житло, виданого 05.04.1999 р., р.№ НОМЕР_1 1/3 частина цієї квартири належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 24.06.2005 р. 8-ю ХДНК, р.№ 2-1053 та на підставі договору про поділ спадкового майна, посвідченого 24.06.2005 р. 8-ю ХДНК, р.№ 2-1059 /а.с. 131/.
Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
В судовому засіданні учасниками процесу визнаний і не підлягає доведенню той факт, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є мешканцями першого заселення квартири АДРЕСА_5 після його будівництва.
В судовому засіданні встановлено, що квартири №№ 89, 90, 91 знаходяться в одному тамбурі на третьому поверсі другого під'їзду дев'яти поверхового будинку АДРЕСА_1
Тамбур це прохідний простір між дверима, що слугує для захисту від проникнення холодного повітря, атмосферних опадів, пилу, диму і запахів при вході до будинку, у сходову клітку чи інші приміщення.
Тамбур є місцем загального користування власників прилеглих до нього квартир.
Також в судовому засіданні встановлено, що спільний тамбур квартир АДРЕСА_1 самовільно перепланований шляхом побудови перегородки навколо квартир №№ 89, 90 внаслідок чого утворилось приміщення № 9 площею 3.1 кв.м., яке було самовільно приєднане відповідачами до площі своєї квартири.
Ці обставини підтверджуються матеріалами інвентаризаційної справи квартири АДРЕСА_5, наданої КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» /а.с. 114-131/ та довідкою дільниці № 16 КП «Жилкомсервіс» № 30 від 20.10.2010 р. /а.с. 221/.
Згідно з Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76 (надалі Правила) до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Відповідно до п. 1.4.1. Правил, «перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства».
Відповідно до п. 1.4.4. Правил, «перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до … порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається».
В судовому засіданні встановлено, що за заявою позивача Київський РО ГУ МНС України в Харківській області проводив перевірку в ході якої було встановлено, що внаслідок встановлення мешканцями квартири № 90 перегородки в тамбурі загального користування порушені вимоги п. 4.2.2. Правил пожежної безпеки - «приступати до реконструкції, переплануванню приміщень … дозволяється лише при наявності проектної документації, яка пройшла попередню експертизу (перевірку) на відповідність нормативним актам по пожежній безпеці з позитивним результатом в органах державного пожежного нагляду». Дане перепланування Київським РВ не узгоджувалось /лист від 25.10.2006 р. № М-31, а.с. 8/.
З листа Управління житлового господарства від 30.10.2006 р. № 2/4895 вбачається, що в ході обстеження тамбуру квартир АДРЕСА_1 підтверджено самовільне встановлення перегородки мешканцями квартири № 90. КЖЕП-16 Київського району складено протокол на адміністративну комісію виконкому за самовільне перепланування в тамбурі загального користування та наданий припис про знесення перегородки /а.с. 7/.
Крім того, з наданих позивачем фотознімків, на яких зображені двері, що належать сторонам по справі, і проти достовірності яких відповідач ОСОБА_2 не заперечував, вбачається, що обидві двері відчиняються до тамбуру і при їх відкритому положенні вони чіпляють одна одну /а.с. 173/. Проти цих обставин відповідач ОСОБА_2 також не заперечував.
Таким чином, в судовому засіданні доведено, що перепланування тамбуру відповідачами ОСОБА_3, у вигляді встановлення перегородки з дверима, проведено з порушеннями вимог законодавства, а саме без отримання відповідного дозволу (самовільно), з порушеннями вимог Правил пожежної безпеки, та є таким, що погіршує умови проживання їх сусіда ОСОБА_1 - позивача по справі.
Доводи відповідача ОСОБА_2 та представника ОСОБА_7 про те, що спірна перегородка, начебто, існувала ще при заселенні відповідачів до будинку, спростовуються кресленням фрагменту плану типового поверху блок-секції 163-08 п/1,2 і блок-секції 163-13п/1,2, арх. №№ 163-1641 і 163-1904 відповідно, дев'яти поверхового крупно панельного жилого будинку (типовий проект серії № 163 Харківського ДСК-1) /а.с.171-172/, з якого вбачається відсутність будь-яких перегородок у тамбурі квартир 3-го поверху житлового будинку АДРЕСА_1 Жодного доказу того, що цей будинок був побудований з відхиленням від проекту, відповідачами суду не надано.
Крім того, суд враховує той факт, що відповідачі є першими мешканцями квартири № 90, і двері у цій перегородці встановлені саме ними, що визнав відповідач ОСОБА_2 при огляді фотознімків, наданих позивачем.
Ці обставини дають підстави суду вважати, що встановлення спірної перегородки з дверима проведене саме відповідачами.
Відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про знесення самовільно побудованої перегородки, яка перешкоджає йому користуватись спільним приміщенням, є законними і обгрунтованними, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При вирішенні питання стосовно вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що позивач не довів ці обставини, оскільки окрім своїх усних пояснень не надав жодного письмового доказу про заподіяння йому моральної шкоди, не навів обґрунтованого розрахунку його суми. При такому положенні ці вимоги не підлягають задоволенню.
Не підлягає задоволенню і вимоги позивача про стягнення матеріальних збитків - витрат на правову допомогу в сумі 3792,50 грн. Так, в обґрунтування понесених судових витрат ОСОБА_1 надана копія договору від 04.02.2008 р., укладеного між ним та Харківською філією приватного підприємства «Юридична компанія «ВАШ АДВОКАТ» /а.с. 87/, предметом якого є надання юридичних послуг щодо захисту інтересів позивача по справі усунення перешкод у праві користування майном, а саме квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 та стягнення матеріальної та моральної шкоди. Але, з предмету договору не зрозуміло, хто є відповідачем по справі, тобто, хто перешкоджає ОСОБА_1 у праві користуватися належною йому квартирою, та чи є ці особи саме відповідачі. Крім того, п.п. 2.1.2. та 2.2.3. цього Договору передбачають складання актів прийому передачі документів та актів про надання послуг. Але жодного акту про передачу документів між сторонами за Договором або акту про надані послуги, позивачем суду не надано. Також суд враховує, що майже всі судові засідання ОСОБА_1 самостійно захищав свої інтереси в суді. Лише в трьох засіданнях за його усним клопотанням були допущені представники, але суду не було надано документів на підтвердження виконання представниками своїх обов'язків, що випливають з Договору від 04.02.2008 р.
Вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди в сумі 33,74 грн. (поштові витрати позивача) не можуть бути задоволені, оскільки із заключної частини позову не зрозуміло яким чином повинно бути проведено це відшкодування та за чий рахунок.
Керуючись ст.ст. 61, 88, 212-215 ЦПК України, ч.2 ст.382 ЦК України, п.п. 1.4.1., 1.4.4. Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково..
Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 знести самовільну встановлену перегородку та двері у тамбурі біля квартири № 89 та № 90, що знаходиться у спільному користуванні власників кварти АДРЕСА_1
В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити .
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.