м. Вінниця
05 грудня 2024 р. Справа № 120/5538/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУПФУ в м. Києві, відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві прийнято рішення №024950009179 від 26.03.2024, яким протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як стверджує позивач, оскаржуваним рішенням протиправно не було зараховано до його страхового стажу: - період навчання згідно свідоцтва № НОМЕР_1 , оскільки не повністю зазначено прізвище, ім'я та по батькові;
- період роботи в колгоспі згідно довідки від 05.02.2024 № 01-17/99, оскільки у довідці відсутнє по батькові;
- період державної допомоги по безробіттю з 26.03.2020 по 10.09.2020 згідно уточнюючої довідки від 13.03.2024, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про зазначений період.
З таким рішенням суб'єкта владних повноважень позивач не погоджуюся, тому звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою від 01.05.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13.05.2024 до суду ГУ ПФУ в м. Києві подало матеріали пенсійної справи позивача.
16.05.2024 представником ГУ ПФУ у м. Києві до суду подано відзив на адміністративний позов, яким заперечує заявлені позовні вимоги та просить відмовити у їх задоволенні. Крім іншого зазначає, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою від 20.03.2024 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 26.03.2024 № 024950009179 про відмову у призначенні пенсії, яке направлене до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, для повідомлення позивача.
Так, рішенням 26.03.2024 № 024950009179 Головним управлінням Пенсійного фонду України, в м. Києві встановлено наступне: відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 року.
Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудові книжки, диплом, військовий квиток, довідки діяльності) страховий стаж позивача складає 28 років 3 місяці 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.
При цьому, не враховано до стажу період навчання згідно свідоцтва №116901 (зазначено неповне ПІБ) та період роботи у колгоспі згідно довідки від 05.02.2024 №/01-17/99 (у довідні відсутнє по батькові).
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
11.06.2024 до суду представником ГУ ПФУ у Вінницькій області надано відзив на адміністративний позов, яким підтримує доводи відповідача 1, викладені у відзиві на адміністративний позов.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , у віці 60 років, 20.03.2024 звернувся до із заявою на адресу ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає/перераховує пенсію, ГУ ПФУ в м. Києві.
26.03.2024 за результатами розгляду звернення позивача, ГУПФУ в м. Києві прийняло рішення № 024950009179 про відмову в призначенні пенсії за віком.
За наданими до заяви документами загальний страховий стаж позивача складає 28 років 3 місяці 4 дні.
При цьому, за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано: - період навчання згідно свідоцтва № 116901 (зазначено не повне ПІБ); - період роботи в колгоспі згідно довідки від 05.02.2024 № 01-17/99 (у довідці відсутнє по батькові).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ГУ ПФУ у м. Києві № 024950009179 від 26.03.2024 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так надаючи оцінку позовній вимозі в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі "Україна" в с. Лемешівці з 15.11.1981 по 29.05.1988, суд зазначає наступне (період зазначено, як просить позивач у прохальній частині адміністративного позову).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Разом з тим, як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Для підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку колгоспника ОСОБА_1 за № 1496454, яка містить такі записи щодо спірних періодів:
Запис 1 від 15.07.1981, прийнятий в члени колгоспу "Україна" с. Леманівка, трактористом;
Запис 2 від 29.05.1988, розрахований з членів колгоспу по особистому бажанню.
Так, записи засвідченні підписом уповноваженої особи з проставленям відтиску печатки підприємств, вказані накази, на підставі яких внесено відповідні записи.
Також для підтвердження страхового стажу разом із заявою про призначення пенсії позивач надав відповідачу архівну довідку №/01-17/09 видану 05.02.2024 трудовим архівом Калинівської міської ради. Згідно з відомостями цієї архівної довідки в книгах обліку трудового стажу і заробітку колгоспника значиться ОСОБА_2 . Ця довідка містить інформацію за період з 1981 по 1988 роки в розрізі кожного року з зазначенням встановленого мінімуму людиноднів, відпрацьованого мінімуму людиноднів, нарахованої заробітної плати за рік.
Суд зазначає, що дійсно, стосовно написання по батькові у відомостях про особу в архівній довідці від 05.02.2024 є скорочення. Проте, такий недолік у написанні по батькові ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірний період до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_1 , що додатково підтверджується записами трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 . Та відповідає та узгоджується з відомостям трудової книжки колгоспника позивача, тому у відповідача було достатньо доказів для висновку, що такі документи та відомості стосуються саме ОСОБА_1 .
На переконання суду, обов'язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства про стаж та заробітну плату працівника в частині відомостей про прізвище, ім'я та по батькові працівника, покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.
Отже, неповне написання по батькові в архівній довідці (виданій на підставі первинних документів господарств, де працював позивач), при тому, що судом достеменно встановлено, що мова йде саме про ОСОБА_1 , про що свідчать інші докази на підтвердження цього ж страхового стажу (трудова книжка), не є підставою для не зарахування спірного періоду до його страхового стажу. Також суд зазначає, що в рішенні ГУ ПФУ в м. Києві про відмову у призначенні пенсії не оспорюються інші відомості, вказані в архівній довідці щодо періодів роботи у колгоспі.
При цьому суд звертає увагу, що позивач у прохальній частині помилково зазначив дату, з якої необхідно зарахувати страховий стаж, а саме - 15 листопада 1981 року. Водночас, оскільки періоди страхового стажу позивача підтверджуються трудовою книжкою № НОМЕР_2 , а відповідач 1, ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії, не конкретизував, який саме період не був зарахований позивачу, суд, з метою забезпечення правової визначеності, вважає за необхідне зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності з 15 липня 1981 року по 29 травня 1988 року у колгоспі "Україна".
Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання, зазначеного у свідоцтві № НОМЕР_1 , слід зауважити, що неповне написання по батькові у свідоцтві не може впливати на зарахування цього періоду. З огляду на те, що навчання відбувалося у період з 12.11.1981 по 02.02.1982, який повністю поглинається періодом трудової діяльності у колгоспі "Україна", зазначений період підлягає включенню до страхового стажу, як частина періоду роботи з 15.07.1981 по 29.05.1988 у колгоспі "Україна".
Стосовно вимоги позивача щодо зарахування періоду одержання допомоги по безробіттю з 26.03.2020 по 10.09.2002, суд зазначає наступне.
У межах даних позовних вимог позивач оскаржує рішення, прийняте ГУ ПФУ в м. Києві від 26.03.2024 за № 024950009179. Як встановлено судом, зазначеним рішенням надано оцінку лише щодо незарахування позивачу до страхового стажу періоду навчання (згідно зі свідоцтвом № НОМЕР_1 ) та періоду роботи у колгоспі (згідно з довідкою від 05.02.2024 №/01-17/99).
При цьому, оскаржуваним рішенням не було надано оцінки щодо зарахування чи відмови у зарахуванні періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.03.2020 по 10.09.2020.
Виходячи з обставин справи, суд вважає, що немає підстав оцінювати правовідносини у межах оскарження рішення від 26.03.2024 № 024950009179 саме щодо зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.03.2020 по 10.09.2020, оскільки ці обставини виходять за межі правовідносин, визначених оскаржуваним рішенням, і більше того, не були оцінені Пенсійним фондом у м. Києві.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.03.2020 по 10.09.2020 задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного поновлення прав позивача суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у м. Києві від 26.03.2024 № 024950009179 Про пенсійне забезпечення є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин з метою захисту порушених прав та інтересів позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15 липня 1981 року по 29 травня 1988 року у колгоспі "Україна", включно з періодом навчання відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 .
При цьому, вирішуючи вимогу позивач щодо зобов'язання призначення пенсії, суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновку суду.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 024950009179 від 26.03.2024 про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15 липня 1981 року по 29 травня 1988 року у колгоспі "Україна", включно з періодом навчання відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 .
Зобов'язати повторно розглянути заяву від 20.03.2024 подану ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368); Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005; код ЄДРПОУ 13322403)
Рішення суду сформовано: 05.12.2024.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна