05.12.2024 Справа №607/21340/24 Провадження №3/607/8907/2024
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Якімця Т.І.,
розглянув матеріали, які надійшли з Тернопільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт № НОМЕР_1 , освіта середня, непрацевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №280128 від 28 вересня 2024 року ОСОБА_1 близько 22 год. 45 хв. в АДРЕСА_1 за місцем спільного проживання з сестрою за вказаною адресою вчинив стосовно своєї сестри ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру під час чого словесно ображав, погрожував фізичною розправою внаслідок цього було завдано шкоду психологічному здоров'ю його сестри, відтак порушив пункт 14 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон №2229), тож дії ОСОБА_1 у протоколі кваліфіковано за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (а.с. 1).
ОСОБА_1 , відмовився ознайомлюватися з датою, часом та місце розгляду його справи, яка працівниками поліції було визначена на 11 год. 30 хв. 09 жовтня 2024 року, відповідно у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, із заявою про відкладення розгляду справи не звертався.
Суд неодноразово вживав заходи для виклику особи в судове засідання. Так, 09 жовтня 2024 року було направлено повістку про виклик до суду (поштове відправлення №0600295855972), також повістку про виклик до суду було направлено 23 жовтня 2024 року (поштове відправлення №0600299618894), та 19 листопада 2024 року. Тож суд вжив усіх належних заходів для повідомлення особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, про необхідність прибути за викликом суду для розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
ОСОБА_1 інкриміновані діяння, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 173-2 КУпАП, процесуальний закон не містить імперативної вимоги стосовного обов'язкової участі особи, яку притягують до адміністративної відповідальності за частиною першою
статті 173-2 КУпАП. Відтак, ураховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено матеріалами справи, зокрема інформацією, що міститься в поштових відправленнях, суд вважає за можливе розглянути справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності без його участі за наявними у ній матеріалами.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша) ; адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності (частина друга).
Згідно зі статтею 7 КУпАП: ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина перша); провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частина друга); застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частина третя); д одержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (частина четверта).
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначено Законом №2229.
У пункті 14 частини першої статті 1 Закону № 2229 зазначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У разі порушення вимог Закону № 2229 настає адміністративна відповідальність за статтею 173-2 КУпАП. Так, частиною першою передбачено, що до адміністративної відповідальності може бути притягнуто особу за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно дії особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, кваліфіковано за частиною першою статті173-2 КУпАП.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підставі дослідження матеріалів справи суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, доведена наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 280128 від 28 вересня 2024 року;
- заявою ЄО за № 32779 від 28 вересня 2024 року о 22:45, домашнє насильство;
- протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28 вересня 2024 року;
- поясненнями ОСОБА_2 від 28 вересня 2024 року;
- поясненнями ОСОБА_1 від 28 вересня 2024 року;
- терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА № 333905 від 28 вересня 2024 року;
- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 28 вересня 2024 року.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому, судом приймаються до уваги. На думку суду, такі докази підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді даної справи.
Так, відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 за місцем спільного проживання з сестрою ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 вчинив стосовно неї домашнє насильство психологічного характеру під час чого словесно ображав, погрожував фізичною розправою. ОСОБА_2 у поясненнях вказала, що ОСОБА_1 чинив на неї психологічний тиск, ображав, ці дії він вчиняв у стані алкогольного сп'яніння; просила притягнути ОСОБА_1 до відповідальності.
Таким чином, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 дій, які, відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону № 2229, підпадають під ознаки психологічного насильства, відповідальність за вчинення якого встановлена частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує вимоги статей 23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинення цього адміністративного правопорушення, не встановлено. Отже, враховуючи наведене, дані про особу ОСОБА_1 , на думку суду, до нього потрібно застосувати стягнення у виді штрафу у межах санкції частини першої статті 173-2 КУпАП. Застосування такого стягнення буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної статтею 23 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Згідно статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті особою, на яку накладено стягнення, а тому, відповідно до частини п'ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму, що становить 605,60 гривень.
Керуючись статтями 7, 9, 33 - 36, 40-1, 173-2, 245, 247, 251 - 252, 280, 283 - 284, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
3. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
4. Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
5. У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
6. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
7. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
8. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
9. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
10. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
11. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяТ. І. Якімець