Справа № 594/1428/24
04 грудня 2024 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого Зушман Г.І.
з участю секретаря Шимків Н.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, в залі суду, в м.Борщеві, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» (далі - ТОВ «Профіт Файненс» ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №004-25760-230513 від 23.05.2013 в загальній сумі 27 701,85 грн. В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 23.05.2013 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №004-25760-230513, на підставі якого відповідачці були надані кредитні кошти в сумі 8000 грн., які відповідачка зобов'язалась повернути не пізніше 23.07.2017, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,99% річних та зі сплатою комісії в розмірі 3,49% в місяць за обслуговування кредитної заборгованості. 02.06.2020 між АТ «Дельта-Банк» та ТзОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» був укладений договір №2253/К про відступлення права вимоги, на підставі якого право вимоги до відповідачки перейшло до ТзОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС». У зв'язку з порушенням відповідачкою порядку повернення кредитних коштів в неї утворилась заборгованість в загальній сумі 27 701,85 грн, з яких: основна сума заборгованості - 5 923,07 грн; заборгованість за нарахованими процентами по кредиту - 3 159,43 грн; заборгованість зі сплати комісії - 18 148,00 грн; сума 3% річних від основної суми боргу за період прострочення повернення кредиту - 307,39 грн; 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 163,96 грн. Оскільки відповідачка не виконує свого зобов'язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути із відповідачки заборгованість за кредитним договором, а також витрати на правничу допомогу та судовий збір по справі. Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив слухати справу без його участі.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи належно повідомлена за місцем проживання шляхом вручення судової повістки. Відзиву на позов не подавала.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідачки, проти чого позивач не заперечував.
Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.
23.05.2013 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений Договір про надання кредиту №004-25760-230513 (далі - кредитний договір).
Згідно умов вищевказаного договору кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 8000,00 грн., зі строком користування кредитом 50 місяців, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,99% на місяць та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,49% на місяць (п.п. 2.1 - 2.4 договору).
Відповідачка ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти та комісії за користування кредитом.
Погашення кредитної заборгованості мало здійснюватися щомісячно не пізніше 23-го числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів у сумі 476 грн. у відповідності до Графіку платежів (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору (п. 3.1 договору).
Згідно заяви про надання/перерахування кредитних коштів позичальник ОСОБА_1 просила здійснити надання кредитних коштів в сумі 8000 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , що відкритий в ПАТ КБ «Надра».
Згідно інформації ПАТ КБ «Надра» від 23.05.2013 року на рахунок № НОМЕР_1 (отримувач ОСОБА_1 ) було зараховано 8000 грн. Призначення платежу: Поповнення рахунку згідно умов кредитного договору №004-25760-230513 від 23.05.2013.
02.06.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» був укладений Договір про відступлення права вимоги №2253/К, згідно умов якого до ТзОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» перейшло право грошової вимоги заборгованості до Боржників, які зазначені в Реєстрі боржників (Додаток №1 до договору №2253/К), в тому числі і право вимоги заборгованості за Договором про надання кредиту №004-25760-230513 від 23.05.2013, укладеним із ОСОБА_1 .
На момент укладання такого договору розмір кредитної заборгованості відповідачки складав 27 230,50 грн, з яких: 5923,07 грн - основна заборгованість по тілу кредиту; 3159,43 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за кредитом; 18148,00 грн. заборгованість по комісіям (Додаток №1 до договору №2253/К).
Разом з тим, за період прострочення зобов'язання позивач нарахував 3% річних від основної суми боргу за період прострочення повернення кредиту в сумі 307,39 грн за період прострочення з 02.06.2020 по 23.02.2022, та 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків в розмірі 163,96 грн за період прострочення з 02.06.2020 по 23.02.2022.
Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов'язання за Договором про надання кредиту №004-25760-230513 від 23.05.2013, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За матеріалами справи судом встановлено, що між ПАТ «Дельта Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту №004-25760-230513 від 23.05.2013, на підставі якого відповідачкою були отримані кредитні кошти в розмірі 8000 грн., які вона зобов'язувалася повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, але в порушення умов договору не зробила цього.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у кредитному договорі №004-25760-230513 від 23.05.2013 і вона користувалася кредитними коштами. Також по обставинах спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачкою допущене порушення зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за нею обчислюється заборгованість за вищевказаним кредитним договором №004-25760-230513 від 23.05.2013.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачкою, відповідно до умов кредитного договору №004-25760-230513 від 23.05.2013, що був укладений між первісним кредитором ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .
Враховуючи ту обставину, що в порушення умов Договору про надання кредиту №004-25760-230513 від 23.05.2013 відповідачка фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернула і після відступлення права грошової вимоги не здійснювала жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора, чим порушила права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості в частині основного боргу на суму 5923,07 грн та процентів за користування кредитними коштами на суму 3159,43 грн, а в загальній сумі 9082,50 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Разом з тим, за період прострочення зобов'язання позивач нарахував 3% річних від основної суми боргу за період прострочення повернення кредиту в сумі 307,39 грн за період з 02.06.2020 по 23.02.2022, та 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків в розмірі 163,96 грн за період з 02.06.2020 по 23.02.2022.
Проте позивачем не долучено до матеріалів справи відомостей про те, що відповідачка ОСОБА_1 як боржник, згідно п. 3 Договору №2253/К «Про відступлення прав вимоги» повідомлена про відступлення прав вимоги, оскільки згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, в силу ст. 516 ЦК України, у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних від основної суми боргу за період прострочення повернення кредиту в сумі 307,39 грн за період з 02.06.2020 по 23.02.2022, та 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків в розмірі 163,96 грн за період з 02.06.2020 по 23.02.2022, які нараховані ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» слід відмовити.
Крім того, суд звертає увагу, що заявлена сума заборгованості за відсотками нарахована первісним кредитором ПАТ «Дельта Банк», про що свідчить витяг з реєстру боржників №1 до Договору про відступлення права вимоги від 02.06.2020.
Що стосується вимог позивача в частині стягнення із відповідачки комісії в загальній сумі 18 148,00 грн., то вони не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.
Суд звертає увагу, що ПАТ «Дельта Банк» надав відповідачці кредит на власні потреби, тобто у формі споживчого кредиту зі сплатою крім відсотків комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,49% щомісяця.
Відповідно до частини четвертої статті 11Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору, кредитодавцю заборонялося встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зроблено висновок про те, що банк не міг стягувати плату за управління кредитом, адже такі дії не є банківською послугою, яку замовив позичальник.
Враховуючи те, що кредит надавався відповідачці на споживчі потреби, а банк не мав права встановлювати плату за дії, які вчиняє на власну користь, адже отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, то така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною. Тому позовні вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 18 148,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 3 028 грн.
Позовні вимоги задоволено частково на загальну суму 9082,50 грн, що відповідає 32,79% від загальної ціни позову (27 701,85 грн), а отже на підставі ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України позивачу має бути відшкодовано за рахунок відповідачки 1030 грн. 73 коп. судового збору, виходячи із наступного розрахунку: 3028 грн. * 32,79% = 992,78 грн.
Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу, про які заявляє позивач у позовній заяві 5000 грн., то слід зазначити наступне.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/WestAllianceLimited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Разом з тим, заявляючи вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу, позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення ним таких витрат, зокрема договором про надання правничої допомоги, актом виконаних робіт, і т.д., тому відповідно і підстав для стягнення цієї суми на користь позивача немає.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» (код ЄДРПОРУ 43160452, юридична адреса: 79037, м.Львів, вул.Богдана Хмельницького,212, офіс 413, поштова адреса: 01001, м.Київ, Рильський провулок 4, поверх 6) заборгованість за кредитним договором №004-25760-230513 від 23.05.2013 в загальній сумі 9082 (дев'ять тисяч вісімдесят дві) грн 50 коп., з яких: 5923,07 грн - основна заборгованість по тілу кредиту; 3159,43 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 992,78 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідачкою може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 04 грудня 2024 року.
Головуючий