Номер провадження: 11-сс/813/1838/24
Справа № 947/36030/24 1-кс/947/15610/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 кизи,
захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисників підозрюваного ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.11.2024 року, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біляївка, Одеської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, який на момент ймовірного вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді старшого механіка - водія першого стартового відділення другої стартової батареї берегового ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», раніше не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62024150020001910 від 21.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_9 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 та відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29.12.2024 року, без визначення розміру застави.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), якими обґрунтовується підозра та які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисники підозрюваного ОСОБА_8 - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій вважають оскаржувану ухвалу необґрунтованою, просять її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовують тим, що ОСОБА_8 був незаконно затриманий та станом на час розгляду клопотання слідчого був затриманий без відповідного рішення суду; ризики, на які посилається слідчий у клопотанні недоведені; оскаржувана ухвала не містить в собі обґрунтувань щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого або альтернативного запобіжного заходу.
Крім того зазначає, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, має дружину, яка на даний час перебуває у стані вагітності, має двох неповнолітніх дітей позитивно характеризується.
Позиції учасників апеляційного провадження
Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_10 у судове засідання не з'явилась, направила на адресу апеляційного суду письмові заперечення, в яких просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі та дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Згідно з вимогами ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи
Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України, а саме умисному знищенні чужого майна шляхом підпалу за обставин ретельно викладених у клопотанні слідчого.
Апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства", зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.
У справі «Ферарі-Браво проти Італії», ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою».
З огляду на те, що в апеляційній скарзі захисник не оспорює обґрунтованість підозри ОСОБА_8 , апеляційний суд не переглядає оскаржену ухвалу слідчого судді в цій частині.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Таким чином, ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі доведеності його вини, існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Ризик незаконного впливу на свідків об'єктивізується з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Враховуючи також те, що підозрюваному при ознайомлені з матеріалами кримінального провадження стануть відомі анкетні дані свідків, які в подальшому, будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, крім того сторона обвинувачення зазначає, що на теперішній час у кримінальному провадженні не допитано усіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, підтверджує існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, слідчий суддя прийняв до уваги відомості, передбачені ст.178 КПК України, а саме, що ОСОБА_8 не судимий, має постійне місце проживання, одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей.
Апеляційний суд приймає до уваги вказані обставини, однак зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Колегія суддів звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
При цьому, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено
З огляду на те, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин провадження дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
За таких обставин, доводи сторони захисту про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою є необґрунтованими, а слідчий суддя дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не виявив перешкод для застосування такого запобіжного заходу, передбачених ч.2 ст.183 КПК України.
Відповідно до приписів ст.208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, зокрема у випадку, якщо цю особу застали під час вчинення злочину.
Відповідно до позиції Верховного Суду викладеній в ухвалі від 24.07.2020 у справі № 712/6446/19, злочин передбачений ч. 4 ст. 407 КК України є триваючим та вважається закінченим з моменту прибуття військовослужбовця до військової частини, або затримання, або з'явлення з повинною до органу дізнання, слідчого або військового прокурора, або з'явлення до військової комендатури тощо.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисників про незаконність затримання ОСОБА_8 апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Як убачається із матеріалів справи та оскарженої ухвали слідчого судді, 08.11.2024 року о 18 годині 16 хвилин на підставі ст. 208 КПК України органом досудового розслідування було затримано ОСОБА_8 та повідомлено його про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (а.с.51-54).
У протоколі про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, в порядку ст. 208 КПК України зазначив, що зауваження і доповнення до протоколу у нього відсутні.
На підставі ст.211 КПК України, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу.
Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Що стосується посилань захисника на порушення органом досудового розслідування встановлених ч. 2 ст. 211 КПК України строків доставлення підозрюваного ОСОБА_8 до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, колегія суддів наголошує на тому, що ОСОБА_8 , відповідно до наявної в протоколі затримання інформації, був затриманий 08.11.2024 року о 18:16 год., клопотання слідчого про застосування стосовно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою надійшло в провадження слідчого судді Київського районного суду м. ОСОБА_12 11.11.2024 (а.с. 66) та розгляд клопотання розпочався в цей же день, 11.11.2024 року, о 15:07 год. (а.с. 102-103), проте, матеріали провадження не містять жодної інформації щодо точного часу доставки підозрюваного до слідчого судді для розгляду клопотання, на підставі чого апеляційний суд позбавлений об'єктивної можливості надати належну оцінку зазначеним доводам сторони захисту.
Як убачається із матеріалів справи, слідчий у клопотанні просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Також приписами ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисників підозрюваного ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу захисників підозрюваного ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.11.2024 року, відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62024150020001910 від 21.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4