Справа № 592/9464/24
Провадження № 2-а/591/76/24
05 грудня 2024 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми із вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, що 14 травня 2024 року він, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN ID4 CROZZ, номерний знак НОМЕР_1 , о 19.47 год. рухався по вул. Харківська в м. Суми і при увімкненні жовтого сигналу світлофора, завершував переїзд пішохідного переходу переконавшись, що на дорозі не наближаються пішоходи, що дало змогу забезпечити безпеку дорожнього руху, не вдаючись до екстреного гальмування. Вважає, що пред'явлена претензія є безпідставною, оскільки згідно з пунктом 8.11 ПДР водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Незважаючи на його заперечення, рядовий поліції ОСОБА_2 з першого батальйону першої роти, в той же день 14 травня 2024 року, одразу виніс постанову серії ЕНА № 2148497 про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення п. 8.7.3. ґ з ПДР - порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджує про наступну зміну сигналів, зафіксоване на відео реєстратор і до неї було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн на підставі ст. 122 ч.2 КУпАП.
Він не погодився з цим і заявив клопотання інспектору показати йому запис з відео реєстратора, на який він посилався, як на доказ його порушення ПДР. При розгляді відео з'ясувалося, що відео зафіксувало світлофор, який регулює рух перетину пішохідного переходу в протилежному напрямку. Тобто, це свідчить про те, що запис в постанові про фіксацію події на відео реєстратор не відповідає дійсності, що постанова інспектором складалася не на підставі доказів його вини в порушенні ПДР, а з інших особистих міркувань.
Будучи не згодним з вказаною вище постановою, він її оскаржив до Департаменту патрульної поліції 20 травня 2024 року.
Департамент патрульної поліції, в особі заступника начальника Управління патрульної поліції в Сумській області, капітана поліції ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно нього, а також його скаргу щодо скасування постанови серії ЕНА № 2148497 від 14 травня 2024 року про накладання на мене адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн на підставі ст. 122 ч. 2 КУпАП, залишила без змін, а його скаргу - без задоволення. Дане рішення разом із супровідним листом від 24 травня 2024 року № 11-383/41/38/03-2024 він отримав по пошті заказною кореспонденцією 28 травня 2024 року.
З даним рішенням він також не згоден, вважає, що його скарга розглянута поверхнево, без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин, оскільки ніяких обґрунтувань та доказів його вини в порушенні ним ПДР в рішенні не зазначено.
У зв'язку з отриманням рішення Управління патрульної поліції в Сумській області ДПП 28 травня 2024, просить поновити строк на оскарження постанови серії ЕНА № 2148497 про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Він вважає, що постанова рядового поліції ОСОБА_4 з першого батальйону першої роти, як суб'єкта владних повноважень та рішення заступника начальника Управління патрульної поліції в Сумській області ДПП капітана поліції ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставною, викладені обставини не відповідають дійсності, не мають доказової бази та порушують його права.
Посилаючись на вказані обставини, остаточно уточнивши позовні вимоги, зазначивши відповідачем Департамент патрульної поліції, просить поновити строк на оскарження постанови серії ЕНА № 2148497 від 14 травня 2024 року, складену рядовим поліції ОСОБА_2 з першого батальйону першої роти про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. на підставі ст. 122 ч. 2 КУпАП; скасувати вказану постанову та рішення Департаменту патрульної поліції від 23 травня 2024 року та закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно позивача.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 червня 2024 року справа за вказаним позовом передано на розгляд за підсудністю до Зарічного районного суду м. Суми.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 24 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано час для усунення недоліків. 08 серпня 2024 року позивачем надано уточнену редакцію позову на виконання ухвали суду від 24 липня 2024 року.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 серпня 2024 року у справі за вказаним адміністративним позовом відкрите провадження, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
05 вересня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Департаменту патрульної поліції, згідно якого він вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В обґрунтування заперечень зазначає, що 14 травня 2024 року близько 19 год. 47 хв. в м. Суми по вул. Харківська поблизу будинка № 9 було виявлено транспортний засіб Volkswagen ID.4 Crozz, номерний знак НОМЕР_1 , водій керуючи вищевказаним транспортним засобом здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 ґ Правил дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Правопорушення було зафіксовано на службовий відеореєстратор Хіаоmі моделі Yi Car DVR. Провадження у справі про адміністративне правопорушення зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB-440-64-KF-N № 471980, 471486, 471496.
На вказаному відео чітко видно, що з лівої сторони від автомобіля патрульної поліції, який рухається по вулиці Харківська, поблизу будинку 9, на світлофорі з вертикальним розташуванням вмикається зелений миготливий сигнал світлофора, який дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух, в подальшому на світлофорі вмикається жовтий сигнал світлофора, який забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. Одночасно Позивач, керуючи транспортним засобом Volkswagen ID.4 Crozz, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в зустрічному напрямку від працівників поліції, ігноруючи вимоги сигналу світлофора здійснює проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофору.
На підтвердження порушення Позивачем вимог п. 8.7.3. ґ ПДР та підтвердження циклічності роботи світлофорного об'єкту на: вул. Харківська, в районі буд. № 9 додається завірена належним чином копія Циклограми роботи світлофорного об'єкту, яку узгоджено з начальником ВДАІ СМУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_5 від 18.12.2012, затвердженої начальником УЖПКГ та Сумською міською радою ОСОБА_6 .
Зазначає, що на відеозаписі чітко видно, що саме транспортний засіб Позивача проїхав регульований пішохідний перехід по вул. Харківська поблизу буд. 9, в м. Суми на жовтий заборонений сигнал світлофора, поблизу не було інших схожих транспортних засобів та транспортний засіб Позивача весь час перебував в полі зору екіпажу патрульної поліції, аж до моменту його зупинки, що свідчить про те, що саме транспортний засіб, яким керував Позивач зафіксовано на відеореєстраторі. Відеозапис зі службового відеореєстратора Xiaomi Yi Car DVR є чітким, з нього можна ідентифікувати марку та державний номерний знак транспортного засобу, який рухався назустріч екіпажу патрульної поліції.
Просить суд залишити без змін оскаржувану постанову, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення (а.с.58-66).
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення від 14 травня 2024 року, винесеною поліцейським роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Корень В.Г., на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
В постанові зазначено, що 14 травня 2024 року близько 19 год. 47 хв. в м. Суми по вул. Харківська поблизу будинка № 9 було виявлено транспортний засіб Volkswagen ID.4 Crozz, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , керуючи вищевказаним транспортним засобом, здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 ґ, та скоїв правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП (а.с. 4).
Згідно п. 8.7.3 ґ ПДР України передбачено, що жовтий сигнал світлофору забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КпАП України, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно п. 8.7.3 ПДР поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено під час вивчення матеріалів справи, відповідачем було прийнято рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП в сумі 510 грн.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ст. 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідачем на підтвердження заперечень проти позову надано відзив на позов, до якого приєднано відеозапис, при дослідженні якого вбачається, що відеозапис в повній мірі не відображає подію правопорушення, вчинення якого інкримінується позивачу, оскільки з відео неможливо ідентифікувати транспортний засіб (марку автомобіля та його номерні знаки), який здійснив проїзд на заборонений жовтий сигнал світлофору.
Будь-яких інших доказів вчинення позивачем правопорушення відповідачем не надано, а тому суд позбавлений можливості надати оцінку доводам позивача з приводу того, що правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, він не вчиняв.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вказане відповідачем в порушення ст. 77 КАС України не доведено правомірність свого рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення заявленого ОСОБА_1 адміністративного позову в частині скасування оскаржуваної постанови.
Що стосується вимоги позивача щодо закриття провадження у справі, слід зазначити наступне.
Так, ст. 284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП..
Згідно зі статтею 288 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.
В даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року справа №337/346/17.
Тому в частині вимог щодо закриття провадження у справі слід відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно зі статтею 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Звертаючись до суду з позовом про скасування рішення заступника начальника Управління патрульної поліції в Сумській області ДПП капітана поліції ОСОБА_3 від 23 травня 2024 року, позивач вказує на те, що його скарга була розглянута поверхнево, без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин, оскільки ніяких обгрунтувань та доказів його вини в порушенні правил дорожнього руху в рішення не зазначено.
Водночас, суд наголошує на тому, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження вищестоящого органу (посадової особи) поліції щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією цього органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження таким органом обставин, викладених у відповідній скарзі на постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.
Належність такого висновку доведена судами попередніх інстанцій посиланнями на зміст Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може оцінювати повноту розгляду вищестоящим органом (посадовою особою) поліції скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду, з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
При цьому, у даному випадку беззаперечним є факт наявності саме дискреційних повноважень відповідача щодо розгляду по суті скарги позивача на постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС критеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, запроваджені КУпАП способи оскарження постанов у справах про притягнення до адміністративної відповідальності - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість особі захистити порушені права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними. Доводи позивача, викладені у скарзі можуть бути оцінені судом під час розгляду справи з оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими органами (посадовими особами) за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь - яких прав та обов'язків.
Аналогічну позицію у справі щодо оскарження рішення органу адміністративного оскарження висловив Верховний Суд у постанові від 26 березня 2019 року по справі № 810/869/16.
Таким чином, суд у даній справі не вправі надавати оцінку прийнятого рішення органом адміністративного оскарження по суті скарги, підміняючи таким чином в судовому порядку компетенцію цього органу та фактично застосовуючи у судовому процесі процедуру досудового (адміністративного) порядку врегулювання спору.
У даному випадку позивач фактично заперечує саме правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.
У свою чергу, обраний позивачем спосіб захисту порушених, на його думку, прав, шляхом оскарження рішення органу адміністративного оскарження, не є належним та не може призвести до реального відновлення порушених прав. Належним способом захисту у такому випадку є оскарження саме постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не рішення органу адміністративного оскарження, прийнятого за результатами розгляду по суті скарги на таку постанову.
З огляду на вказане не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування рішення заступника начальника Управління патрульної поліції в Сумській області ДПП капітана поліції ОСОБА_3 від 23 травня 2024 року.
За змістом ч.1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Крім того, постановою Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №543/775/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку ВСУ від 13.12.2016 у справі №21-1410а16, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшого оскарження позивачем та відповідачем судового рішення.
За таких обставин необхідно стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 2,9, 77, 241-246, 257-262, 286 КАС України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити частково.
Скасувати постанову, винесену поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Кандюк Павлом Геннадійовичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2148497 від 14 травня 2024 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн.60 коп.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя А.П.Сидоренко