Справа № 132/1307/24
Ухвала
про закриття кримінального провадження
"27" листопада 2024 р. Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Калинівка клопотання прокурора Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020220000113 від 17 березня 2024 року, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння,
24.04.2024 року до Калинівського районного суду Вінницької області з Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020220000113 від 17 березня 2024 року, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 року, визначено склад суду з розгляду обвинувального акту, головуючого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 від 26.04.2024 року, кримінальне провадження призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
В підготовчому судовому засіданні 27.11.2024 року прокурор Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 заявила клопотання про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020220000113 від 17.03.2024 року, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу (частина третя статті 479-2 КПК України).
На виконання вимог процесуального закону, судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_4 положення статті 479-2 КПК України, а саме те, що суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що йому положення ст. 479-2 КПК України зрозумілі, та він не заперечує проти закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що на території держави Україна відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженого Законом України від 06.02.2024 № 3564-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 15.11.2023 строком на 90 діб вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
14.02.2024 близько 21:50 год. ОСОБА_4 перебуваючи спільно із своїми односельчанами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в залі очікування лінійної залізничної станції Голендри Козятинської дирекції Південно-Західної залізниці розташованої за адресою: вул. Привокзальна 41, с. Голендри Хмільницького району Вінницької області вживали спиртні напої. Згодом ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вийшли з приміщення до вбиральні. ОСОБА_9 , побачивши, що ОСОБА_5 на сидінні в залі очікування залишив більний телефон Tecno Camon 17Р, а ОСОБА_8 не спостерігає за його діями, вирішив вчинити крадіжку даного мобільного телефону.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переконавшись що ніхто з інших осіб, не спостерігає за його діями усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, діючи з прямим умислом та з корисливим мотивом, таємно шляхом вільного доступу скориставшись тимчасовою відсутністю ОСОБА_5 , вчинив крадіжку мобільного телефону марки Tecno Camon 17Р та вийшов із залу очікування лінійної залізничної станції Голендри Козятинської дирекції Південно-Західної залізниці.
Відповідно до висновку експерта Вінницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз № 1147/24-21 від 25.03.2024 ринкова вартість досліджуваного мобільного телефону мобільного зв'язку торгової марки «Tecno Camon 17Р» з об'ємом пам'яті 6/128 GВ, бувшого у використанні, станом на 14.02.2024 складала 2 400,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 2 400,00 грн. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.
Частиною першою статті 2 КК України визначено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких посилень відповідальності за дрібне викрадення чужого майна» від 18.07.2024 № 3886-IX.
Вказаним Законом внесені зміни до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому положення частини третьої статті 3 КК України визначають, що зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно із частиною другою статті 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Частиною першою статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
За пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Як вже зазначалось, суд роз'яснив обвинуваченому положення статті 479-2 КПК України, його право не надавати згоду на закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, наявність в нього права за судовий розгляд на загальних підставах, в ході якого сторона обвинувачення буде зобов'язана довести обґрунтованість обвинувачення, а обвинувачений буде мати всю сукупність прав, визначених Конституцією та КПК України. Судом роз'яснено обвинуваченому суть поняття «декриміналізація діяння», відмінність між закриттям з підстав декриміналізації та за відсутності події кримінального правопорушення, відмінність такого виду судового рішення від виправдувального вироку.
Обвинувачений надав суду добровільну згоду на закриття, зазначивши, що вказані положення йому зрозумілі.
Також при вирішенні клопотання, судом враховано правову позицію Об'єднаної палати Верховного Суду від 07.10.2024 року з вказаного питання. Так, Верховний Суд визначив, що частиною другою статті 51 КУпАП встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою статті 51 цього Кодексу, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (НМДГ). Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становила від 0,5 до 2 НМДГ.
Як зазначив Верховний Суд, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статтею 51 КУпАП, а саме 2 НМДГ.
Положеннями частини першої статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина шоста статті 3 КК України).
Згідно з пунктом 5 підрозділу І Перехідних положень Податкового кодексу України (далі ПК), у разі, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК, з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Тобто розмір податкової соціальної пільги в розумінні пункту 5 підрозділу І Перехідних положень ПК дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць працездатних осіб з 01 січня 2024 року становив 3028 грн. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2024 році для кримінально-правової кваліфікації становив 1514 грн.
Отже, для вирішення питання щодо наявності в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення або ж складу адміністративного правопорушення необхідно визначити, чи перевищує вартість майна, що стало предметом посягання, 2 НМДГ, тобто 3028 грн.
Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 185 КК України), та вартість викраденого ним майна є меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність, а саме 3028 грн.
Таким чином, наявність згоди обвинуваченого в сукупності з наведеними нормами Конституції та КК України, висновками Об'єднаної палати Верховного Суду у наведеній вище постанові, є підставою для закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
У будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 року у справі № 598/1781/17 (провадження № 13-47кс20).
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області № 132/1137/24 від 05.04.2024 року накладено арешт на майно, яке визнане речовим доказом у кримінальному провадженні.
З урахуванням, зазначеного вище, суд дійшов висновку про те, що потреба у подальшому застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження щодо арешту вищевказаного майна, відпала, а тому, арешт вказаного майна слід скасувати.
Долю речових доказів, суд вважає необхідним вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 1135, 92 грн. згідно висновку експерта від 25.03.2024 року № 1147/24-21, необхідно компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.
Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд керується вимогами ст.ст. 124, 126 КПК України і постановою Верховного Суду від 07.10.2021 року, якою зроблено висновок щодо застосування норм права із зазначеного питання (справа № 584/800/20).
Так, Верховний Суд зазначив, що закриття провадження у зв'язку з декриміналізацією статті кримінального закону, за якою обвинувачувалась особа, є реабілітуючою обставиною, а тому процесуальні витрати мають бути віднесені на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.284, 371, 479-2 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020220000113 від 17 березня 2024 року, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння - задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020220000113 від 17 березня 2024 року, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Скасувати арешт з майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області № 132/1137/24 від 05.04.2024 року.
Речові докази по кримінальному провадженню № 12024020220000113 від 17.03.2024 року, а саме: мобільний телефон марки «Techno Camon 17P» із ІМЕІ-1: НОМЕР_1 та ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , який здано на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №1 Хмільницькогог РВП ГУНП у Вінницькій області - повернути за належністю потерпілому ОСОБА_5 .
Процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 1135, 92 грн. згідно висновку експерта від 25.03.2024 року № 1147/24-21, компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.
Копії матеріалів щодо вчинення ОСОБА_4 таємного викрадення майна надіслати начальнику ВП № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області для забезпечення складання уповноваженою особою протоколу про адміністративне правуопорушення, передбачене ч.2 ст. 51 КУпАП України.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.