1-в/130/79/2024
130/2903/23
Іменем України
21.11.2024 р.
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
представника органу пробації ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка подання Жмеринського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області про приведення у відповідість до вимог закону судового рішення у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12023020130000447 від 05.09.2023 року, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Жмеринка Вінницької області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не працюючого, розлученого, військовозобов'язаного, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , засудженого вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14.05.2024 року за ч.4 ст.185, ст.75 КК України на п'ять років позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік шість місяців,
Вироком Жмеринського міськрайонного суду від 14.05.2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі. Відповідно до вимог ст.75,76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року шести місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: 1) періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
01.10.2024 року провідний інспектор Жмеринського РВ з питань пробації ОСОБА_5 звернувся до суду з поданням про приведення судового рішення у відповідність до вимог закону, яке обґрунтував тим що, 08.08.2024 року набрав законної сили Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18.07.2024 №3886-ІХ, яким внесено зміни до ст.51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрата вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч.2 ст.74 КК України особа, засуджена за діяння, карність якого законом усунена, підлягає звільненню від призначеного судом покарання.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подання пробації вважав обгрунтованим.
Представник органу пробації ОСОБА_5 підтримав подання та просив його задоволити.
Засуджений ОСОБА_4 також просив суд звільнити його від покарання.
Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали подання та судового провадження, суд доходить таких висновків.
Відповідно до диспозиції ч.4 ст.185 КК України, кримінальна відповідальність за нею встановлена за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі Закон №3886-IX), яким положення ст.51 КУпАП викладено у новій редакції та зокрема встановлено, що максимальний розмір викраденого майна для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч.2 ст. 51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також згідно чинної наразі редакції ст.51 КУпАП відповідальність за ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до приписів п.5 підрозділу 1 розділу XX ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року (розмір, якої дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно вимог ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
У відповідності до положень ч.1,2 ст.4 КК України закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно приписів ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Положеннями ч.1 ст.3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст.3 КК України).
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме двох неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.08.2024 року в справі №567/507/23.
Згідно обвинувального вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14.05.2024 року, який набрав законної сили 14.06.2024 року, що ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який вчинено ним 05.09.2023 року щодо таємного викрадення чужого майна вартістю 2420 грн.
Так, станом на 01.01.2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн, а 50 відсотків від його розміру складали 1342 грн.
Тобто, з урахуванням змісту наведених положень законодавства, на момент вчинення ОСОБА_4 вказаного злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, підлягає визначенню у грошовому обчисленні відповідно у розмірі 2684 грн (1342 грн х 2).
Відповідно до приписів ч.2 ст.74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.2,3 ст.74 КК України має право вирішувати суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу.
Відповідно положень ч.1, п.2 ч.2 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. У разі необхідності вирішення питання, передбаченого, зокрема, пунктом 13 частини першої статті 537 КПК України, клопотання (подання) подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Вирішуючи дане подання, заявлене повноважним органом виконання покарання та розгляд якого з огляду на місце виконання вироку належить до територіальної юрисдикції Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, в судовому засіданні з'ясовано, що за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14.05.2024 року вказана вартість таємно викраденого ОСОБА_4 чужого майна за епізодом від 05.09.2023 року є меншою за відповідний розмір, з якого на момент вчинення цих злочинів відповідно до згадуваних положень Закону №3886-IX та Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки, а саме є менше ніж 2684 грн відповідно, суд вважає, що відповідно до приписів ст.58 Конституції України та ст.5 КК України принцип зворотної дії в часі закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння, вчинене засудженим ОСОБА_4 діяння в теперішній час не визначається як кримінально каране, а тому включно з урахуванням власної згоди останнього, суд приходить до висновку про необхідність приведення вказаного вироку у відповідність до вимог закону про кримінальну відповідальність, а саме за відсутності інших епізодів винних дій засудженого ОСОБА_4 його слід звільнити від призначеного за ч.4 ст.185 КК України покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України, а відтак клопотання уповноваженого органу з питань пробації підлягає до задоволення судом.
На підставі викладеного, керуючись ст.3-5,74 КК України, ст.350,537,539 КПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ :
Подання уповноваженого органу з питань пробації задоволити.
Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14.05.2024 року в справві №130/2903/23 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 привести у відповідність до Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18.07.2024 року №3886-IX.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного йому вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14.05.2024 року покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років, на підставі приписів ч.2 ст.74 КК України у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке його було засуджено.
Ухвала набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України, не подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її проголошення, до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд.
Суддя ОСОБА_1