2/130/979/2024
130/1401/24
"08" листопада 2024 р.
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Верніка В.М.
за участі: секретаря судових засідань Корнійчук К.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 08.05.2024 року подав до Жмеринського міськрайсуду даний позов, за вимогами якого просив стягнути на його користь з Держави Україна через ДКС України 50000 грн моральної шкоди за навмисну, хамську бездіяльність відповідача за період з червня до грудня 2023 року. В обґрунтуванні позовних вимог позивач послався на те, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 30.04.2024 року йому відмовлено у задоволенні позову, оскільки керівник Жмеринської окружної прокуратури є неналежним відповідачем, тому він виконує цю вимогу та зазначає належного відповідача згідно постанови Вінницького апеляційного суду від 18.01.2024 року, який займається бездіяльністю після того, як постановою від 18.01.2024 року на його користь стягнуто моральну шкоду. Спосіб захисту та обгрунтування шкоди зазначений у постанові Вінницького апеляційного суду від 18.01.2024 року (а.с.1).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 05.08.2024 року відкрито провадження в даній справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження.
06.09.2024 року до суду надійшов відзив відповідача Вінницької обласної прокуратури на дану позовну заяву ОСОБА_1 , згідно якого Вінницька обласна прокуратура не визнає позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке. Жмеринським міськрайонним судом неодноразово розглядались позови ОСОБА_1 до держави з тим же предметом позову, та з тих же підстав. Такі позови також перебувають у провадженні Жмеринського міськрайонного суду. Моральна шкода, завдана, за твердженням ОСОБА_1 , бездіяльністю органів дізнання при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження №42016021130000020 від 12.08.2016 року відшкодована ОСОБА_1 за постановою Вінницького апеляційного суду 18.01.2024 року у справі №130/1537/23. З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 про повторне відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, позовні вимоги також не підлягають повторному розгляду, оскільки є такі, що набрали законної сили, рішення суду, постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Також у позовній заяві не міститься виклад обставин, яким позивач обгрунтовує свої вимоги, а саме, які конкретно рішення, дії, бездіяльність яких саме посадових осіб чи органів, які притягнуті до справи у якості відповідачів, завдали йому моральної шкоди, у чому полягає моральна шкода, обгрунтований розрахунок сум, які позивач просить стягнути. Крім того, рішення слідчого судді апеляційного суду за результатом розгляду скарги в порядку глави 26 КПК України у кримінальному провадженні №42016021130000020 від 12.08.2016 року про скасування постанов про закриття кримінального провадження; про зобов'язання внести відомості до ЄРДР відносно процесуальних керівників та дізнавачів не встановлюють незаконність чи протиправність рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокуратури, не можуть бути доказом того, що стверджувана позивачем бездіяльність відповідачів заподіяла позивачу моральну шкоду, отже не є підставою для стягнення моральної шкоди, про заподіяння якої заявляв позивач. Неодноразові скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого і прокурора у зазначеному кримінальному провадженні розглянуті слідчим суддею та у їх задоволенні відмовлено. У встановленому КПК України порядку позивачем порушення розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні не оскаржувалось. Процесуальних рішень, які б обмежували чи порушували права ОСОБА_1 не приймалось, порушення його прав слідчими суддями не встановлювалось. Вважають, що позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому шкоди відповідачами, не доведено наявність елементів складу цивільно-правової відповідальності щодо заподіяння моральної шкоди, як і самого факту моральної шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями відповідачів, не наведено обгрунтований розрахунок визначеного ним розміру моральної шкоди, що відповідно до ст.81 ЦПК є його процесуальним обов'язком (а.с.35-47).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 17.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.
03.10.2024 року в системі "Електронний суд" надійшов відзив Державної казначейської служби України на дану позовну заяву ОСОБА_1 , яка просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Даний відзив обгрунтовано тим, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки у ній позивачем не зазначено обставин, якими він обгрунтовує свої вимоги, не вказано які рішення, дії чи бездіяльність яких саме посадових осіб чи органів, що зазначені ним у якості відповідачів у даній справі завдали позивачу моральної шкоди, у чому полягає моральна шкода, обгрунтований розрахунок суми, яку позивач просить стягнути тощо. Позовна заява має назву "про стягнення шкоди з відповідача за продовжуючу бездіяльність", у позові зазначено: "…окремо для суду зазначаю - у чому бездіяльність, по якому провадженню, зміст моїх вимог, спосіб захисту, обгрунтованість суми знаходиться у постанові суду від 18.01.2024 р…". Оскільки позовна заява ОСОБА_1 не містить викладу обставин, якими позивач обгрунтовує завдання йому моральної шкоди Державна казначейська служба України позбавлена можливості надати грунтовний відзив на позовну заяву. Із змісту вищевказаної позовної заяви та постанови Вінницького апеляційного суду від 18.01.2024 року у справі №130/1537/23 вбачається, що вимога позивача про стягнення на його користь 50000 грн моральної шкоди обгрунтовується тривалим досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні. Однак, позивачем у позовній заяві не вказано які саме дії чи бездіяльність прокурора ним було оскаржено за правилами КПК України, що визнані протиправними уповноваженим на те органом та не надано жодного допустимого доказу зазначеному. Також у своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 не вказує на підстві якого нормативно-правового акту у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди. Також відповідачем зауважено, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що органи Державної казначейської служби України несуть відповідальність за дії інших органів державної влади. Водночас, відповідно до ч.2 ст.2 ЦК України самостійним учасником цивільних відносин є Держава Україна, але такі поняття як "Держава" та "Державна казначейська служба України" не є тотожними. Державна казначейська служба України є самостійною юридичною особою, самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, ніяких порушень прав та законних інтересів позивача не допускала (а.с.72-76).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги та просив задоволити його позов. Пояснив, що у своїх відзивах відповідачі вказують, що постановою Вінницького апеляційного суду від 18.01.2024 року позивачу вже відшкодовано моральну шкоду. Тому на їх думку вони мають право далі нічого не робити по кримінальному провадженню. Однак, постановою Вінницького апеляційного суду йому відшкодовано шкоду за бездіяльність відповідача за період до березня 2023 року. Свої позовні заяви з приводу відшкодування моральної шкоди за бездіяльність відповідачів в межах зазначеного кримінального провадження він подає до суду кожних два місяці. У даному позові він оскаржує бездіяльність відповідачів з червня по грудень 2023 року. Зауважив, що в межах розгляду даної справи суд має перевірити, що відбулося з того моменту як Вінницький апеляційний суд виніс зазначену постанову, якою він обгрунтовує даний позов.
Представник відповідача Вінницької обласної прокуратури - прокурор Лук'янчук Д.О. суду повідомив, що позиція Вінницької обласної прокуратури детально висвітлена у відзиві на позовну заяву, що міститься в матеріалах справи. Постановою Вінницького апеляційного суду від 18.01.2024 року у справі №130/1537/23 та рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 18.07.2024 року у справі №130/832/24 було стягнуто моральну шкоду на користь ОСОБА_1 . Предметом у вказаних цивільних справах було дослідження питання щодо завдання моральної шкоди позивачу. Тому позиція Вінницької обласної прокуратури полягає в тому, що ніхто двіччі не може бути притягнутий до відповідальності, так як передбачено ст.61 Конституції України. Зауважив, що при подачі позивачем даного позову до суду не надано жодного обгрунтованого розрахунку, доказів щодо дійсного завдання йому моральної шкоди, а також докази наявності причинно-наслідкового зв'язку між рішеннями, діями, бездіяльністю та моральною шкодою. З моменту винесення Вінницьким аперяційним судом даної постанови позивачем ОСОБА_1 подано до суду близько семи позовів, частина з яких вже розглянута і було винесено рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Представник відповідача Державної казначейської служби України за його належним викликом до суду не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив, ніяких клопотань не представив.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Вінницької обласної прокуратури Лук'янчука Д.О., дослідивши матеріали даної цивільної справи, судом на підставі наданих та безпосередньо досліджених доказів встановлено такі факти та обставини.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 18.01.2024 року в справі №130/1537/23 стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 7000 грн (а.с.3-6).
Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до положень ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Порядок проведення досудового розслідування, повноваження органу досудового розслідування та прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, перевірка дотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування регламентовано Кримінальним процесуальним кодексом України.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування регулюється §1 глави 26 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ч.1-3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.11 ЦК України завдання моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до п.9 ч.2 ст.16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положеннями ст.56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в решті випадків заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, тобто така шкода відшкодовується на загальних підставах, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Відповідно до положень ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно ро'яснень, що містяться у пунктах 3 4, 5, 10, 14 Постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Також що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналізуючи вказані норми права, слід дійти висновку, що відшкодування моральної шкоди можливе внаслідок порушення прав особи, тобто має бути причинно-наслідковий зв'язок між порушенням прав особи та правом на відшкодування моральної шкоди.
За змістом норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, у тому числі моральної, є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльність цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями або бездіяльністю і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов повинен позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.1176 Цивільного кодексу України, оскільки у спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки державного органу (суду) та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
За відсутності хоча б одного з цих трьох елементів цивільна відповідальність не настає.
Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір, доказування обставин чого на загальних підставах є обов'язком позивача (ст.12, 81 ЦПК України).
Так, за власними поясненнями в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 вказано, що бездіяльністю відповідача Вінницької обласної прокуратури в окремому кримінальному провадженні йому заподіяна моральна шкода, яку він оспорює в розмірі 50000 грн.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001 року кримінальне судочинство визнано як врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх Конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Згідно ст.1 ч.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Главою 26 КПК України врегульовано порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора, ухвал слідчого судді тощо.
Тобто кримінальним процесуальним законодавством визначено спеціальний порядок розгляду скарг учасників кримінального провадження та осіб, права яких порушуються як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого провадження в суді.
За змістом свого позову ОСОБА_1 заздалегідь не вказав певних підстав заявлених ним позовних вимог, чим не є викладений опис його звернення до суду першої інстанції у іншій цивільній справі, оскільки за жодних обставин подання нового позову не виключає обов'язку позивача вказувати окрім предмету спору також підстави свого позову і наводити їх обгрунтування з вказівкою доказів, якими доводяться відповідні обставини.
При цьому, обмежена вказівка ОСОБА_1 у позовній заяві, що відповідач Вінницька обласна прокуратура, якого він вважає належним у цьому цивільному спорі, вчиняє бездіяльність після того, як стягнуто шкоду постановою Вінницького апеляційного суду від 18.01.2024 року, не становить належного зазначення позивачем, передусім, у чому саме полягає згадувана бездіяльність; коли чи за який період часу, ким та за яких обставин її було вчинено; чим доводиться протиправність прояву відповідної бездіяльності; які права або інтереси позивача ОСОБА_1 порушені або обмежені такою бездіяльністю й у чому безпосередньо полягає оспорювана ним моральна шкода та як обгрунтовується її розмір за відповідного порушення його прав, а також який причинний зв'язок існує між певною бездіяльністю відповідача та оспорюваною шкодою.
Разом з тим, процесуальною можливістю змінити у встановленому порядку підстави даного позову під час реалізованого судом підготовчого провадження у даній справі, навіть за насолідком подання відзиву відповідачем Вінницькою обласною прокуратурою, позивач ОСОБА_1 знехтував.
Проте, надавати правову оцінку спірним правовідносинам та обгрунтовувати судове рішення на припущеннях щодо підстав позову, які не були зазначені у позовній заяві, суд не може, оскільки це порушуватиме принципи диспозитвності та правової визначеності.
Також посилання ОСОБА_1 як на докази на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30.04.2024 року, надто представлене ним у вступній та резолютивній частині, а також на постанову Вінницького апеляційного суду від 18.01.2024 року суд визнає необгрунтованим, оскільки дані судові рішення не звільняють його від обов'язку доказування обставин та подій, які за його ж власним твердженням мали місце після винесення вказаної постанови суду апеляційної інстанції, відтак вочевидь не може охоплювати спірні правовідносини, а вказане рішення Жмеринського міськрайонного суду винесено не в інитересах позивача, отже, вони не мають преюдиціального значення щодо спірних правовідносин у даній справі.
Будь-якого іншого рішення, що набрало законної сили, про визнання протиправною бездіяльності прокурора у складі Вінницької обласної прокуратури та підпорядкованих їй окружним прокуратурам позивачем суду не надано.
Натомість за заявленим предметом позову у даній цивільній справі суд не наділений законом процесуальним правом витребування доказів з власної ініціативи.
Таким чином, аналізуючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, суд, вважає за необхідне відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з їх, всупереч його власному процесуальному обов'язку, неналежним обгрунтуванням підстав своїх позовних вимог та недоведеністю належними і допустимим доказами обставин, що підлягають доказуванню.
Відзиви відповідачів у цій частині заперечень позовних вимог узгоджуються з висновками суду.
З урахуванням звільнення позивача за даним предметом спору від сплати судового збору його слід віднести на рахунок держави.
Враховуючи викладене, керуючись ст.56 Конституції України, ст.15, 23, 1167, 1176 ЦК України, ст.4, 10, 12, 13, 76, 82, 141, 247, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 гривень - відмовити.
Судові витрати із сплати судового збору віднести на рахунок держави.
Рішення набуває законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.
Повне судове рішення складено 29.11.2024 року
Суддя Вернік В.М.