іменем України
Справа № 126/2911/24
Провадження № 2-о/126/161/2024
"05" грудня 2024 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Рудя О. Г.
секретар Кучанська В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Бершадський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,-
ОСОБА_1 за участі заінтересованої особи Бершадського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території 07.09.2024 року.
Заява обґрунтована тим, що його батько ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території України в місті Горлівка Донецької області 7 вересня 2024 року від внутрішньомозкового крововиливу, про що зазначено у медичному свідоцтві про смерть за № 708 від 9 вересня 2024 року, на підставі якого видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серія НОМЕР_1 від 17 вересня 2024 року.
Заявник займався організацією та проведенням поховання батька, що підтверджується доданими до заяви копіями накладної, квитанції та чеку з ритуальних послуг.
Для проведення державної реєстрації смерті, він звернувся до Бершадського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), однак відділ ДРАЦС відмовив йому в такій реєстрації, посилаючись на те, що для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження.
Отримати свідоцтво про смерть у відділі ДРАЦС неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ встановленого зразка, який може бути прийнято відділом ДРАЦС для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» Встановлення факту смерті необхідно Заявнику для отримання свідоцтва про смерть його батька ОСОБА_2 , отримання допомоги на поховання, а також для прийняття спадщини.
Заявник ОСОБА_1 надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність .
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_2 .
З наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1210 від 17.09.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: Україна, Донецька область м. Горлівка.
Місце смерті ОСОБА_2 , є тимчасово окупованою територією України, визначеною постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 6 грудня 2022 року № 1364 та наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22 грудня 2022 року № 309.
Отримати свідоцтво про смерть батька у відділі ДРАЦС заявник позбавлена можливості, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ встановленого зразка, який може бути прийнято відділом ДРАЦС для здійснення реєстрації смерті.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документу про смерть особи, виданого закладом, що знаходиться на окупованій території, як доказу, оскільки розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що смерть особи є юридичним фактом та має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а видане на окупованій території свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1210 від 17.09.2024 року не породжує правових наслідків, тому суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті його батька на окупованій території.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст.ст.7, 10, 76-82, 89, 263, 264, 265, 268, 273, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Бершадський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженця с. Піски, Буринського району, Сумської області, Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті Україна, Донецька область м. Горлівка.
Копію рішення негайно надіслати до Бершадського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О. Г. Рудь