Справа № 643/10562/21 Номер провадження 22-ц/814/3477/24Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
04 грудня 2024 року м. Полтава
У порядку, визначеному ч. 3 ст. 35 ЦПК України, висловлюю окрему думку й прошу її додати до постанови колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду від 04.12.2024 року у справі №643/10562/21 (провадження №22-ц/814/3477/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Я не згодна з судовим рішенням колегії суддів апеляційного суду у даній справі, з наступних підстав.
Предметом первісного позову ОСОБА_1 є: - визнання об?єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіля «Toyota Avensis», сірого кольору, 2005 року випуску, номер шасі « НОМЕР_1 » та поділ його шляхом визнання права особистої приватної власності на цей автомобіль по частці за кожною зі сторін; - припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на частку в автомобілі «Toyota Avensis», сірого кольору, 2005 року випуску, номер шасі « НОМЕР_1 » та залишити його в особистій приватній власності ОСОБА_2 ; - в рахунок компенсації частки ОСОБА_1 стягнути із ОСОБА_2 частку вартості автомобіля «Toyota Avensis», сірого кольору, 2005 року випуску, номер шасі « НОМЕР_1 », що складає 88 800 грн.
Первісний позов обгрунтований тим, що під час перебування у шлюбі з 21.06.2014 по 02.06.2020 сторонами набуто у спільну сумісну власність автомобіль «Toyota Avensis», сірого кольору, 2005 року випуску, номер шасі « НОМЕР_1 », який придбано за кордоном на ім?я ОСОБА_2 . Вказаний автомобіль був розмитнений та за нього були сплачені усі платежі, однак відповідач з невідомих причин не поставила його на облік у встановленому законом порядку. Після розірвання шлюбу відповідач залишила автомобіль в одноосібному користуванні та володінні, заперечуючи право позивача на автомобіль, ухиляється від його поділу. Оскільки автомобіль є неподільною річчю, вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію за частку його вартості.
Предметом зустрічного позову ОСОБА_2 є: - визнання у порядку спільного майна подружжя за ОСОБА_1 права власності на автомобіль марки «Toyota Avensis», з д.н. НОМЕР_2 , номер шасі « НОМЕР_1 »; - стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості частки автомобіля у сумі 88 800 грн.
Зустрічний позов мотивовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.06.2014 по 02.06.2020. 06.12.2018 між UAB «BRISTELA» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки «Toyota Avensis», з д.н. НОМЕР_2 , номер шасі « НОМЕР_1 » у простій письмовій формі. 11.01.2019 на оглядовому майданчику у м. Харкові виявлено ознаки знищення ідентифікаційного номера двигуна спірного автомобіля. 12.01.2019 внесено відомості до ЄРДР за № 12019220490000151 за ст. 290 КК України. 17.01.2019 слідчим суддею Київського районного суду м. Полтави накладено арешт на автомобіль. Вищезазначене позбавило ОСОБА_2 можливості здійснити державну реєстрацію транспортного засобу та набути право власності на автомобіль. Вона не має необхідності у володінні та користуванні спірним майном та у добровільному порядку згодна передати автомобіль та усі наявні документи на нього позивачу ОСОБА_1 за умови сплати частки вартості автомобіля на її користь, а також посвідчити вказаний договір у встановленому законом порядку. Крім того, вона не має фінансової можливості сплатити позивачу частку вартості автомобіля, оскільки не має достатніх доходів.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задоволено.
Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль «Toyota Avensis», сірого кольору, 2005 року випуску, номер шасі « НОМЕР_1 » та поділено його шляхом визнання права особистої приватної власності на цей автомобіль по частці за кожною зі сторін.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на частку у автомобілі «Toyota Avensis», сірого кольору, 2005 року випуску, номер шасі « НОМЕР_1 » та залишено автомобіль в особистій приватній власності ОСОБА_2 .
У рахунок компенсації частки ОСОБА_1 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку вартості автомобіля «Toyota Avensis», сірого кольору, 2005 року випуску, номер шасі « НОМЕР_1 », що складає 88 800 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання у порядку поділу спільного майна подружжя права власності на автомобіль та стягнення грошової компенсації за частку автомобіля - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 908 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1816 грн.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 вересня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення - задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 22 000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом первісного та зустрічного позовів є визнання автомобіля «Toyota Avensis», сірого кольору, 2005 року випуску, номер шасі « НОМЕР_1 », д.н. НОМЕР_2 , об?єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та його поділ.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 21.06.2014 по 02.06.2020 (а.с. 22-23).
Під час шлюбу ними набуто у спільну сумісну власність автомобіль «Toyota Avensis», д.н. НОМЕР_2 , сірого кольору, 2005 року випуску, номер шасі « НОМЕР_1 », який було набуто за кордоном на ім'я ОСОБА_2 . Вказаний автомобіль був розмитнений та за нього були сплачені усі платежі, що підтверджується інвойсом від 06.12.2018, митною декларацією №UA807190/2018/025851 від 28.12.2018, актом огляду транспортного засобу від 11.01.2019, сертифікатом відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.009.2849-19 від 05.01.2019 з додатком до нього, копією литовського техпаспорту, серія НОМЕР_3 , квитанцією про сплату митних платежів (а.с. 24-31).
Згідно звіту про оцінку майна, виготовленого СОД ФОП ОСОБА_5 від 26.05.2021, станом на 21.05.2021 ринкова вартість транспортного засобу марки автомобіль «Toyota Avensis», д.н. НОМЕР_2 , складає 177 600 грн (а.с. 32-57).
Із ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 04 березня 2021 року у справі №953/4845/20, н/п 1-кс/953/1575/21, слідує, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова було накладено арешт на автомобіль «Toyota Avensis», д.н. НОМЕР_2 , сірого кольору, 2005 року випуску, номер шасі « НОМЕР_1 » та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.10.2017, який належить UAB «BRISTELA», автомобіль поміщено на спеціальний майданчик для зберігання транспортних засобів. Ухвалою суду від 15.05.2019 року змінено місце зберігання автомобіля та передано його на відповідальне зберігання ОСОБА_2 до скасування арешту майна. В ході розгляду клопотання було встановлено, що СД ХРУП № 1 в Харківській області проводилося досудове розслідування у КП №12019220490000151 від 12.01.2019 за ст. 290 КК України. 09.02.2021 року кримінальне провадження закрито на підставі ст. 284 КПК України. З цих підстав, арешт з вказаного автомобіля та свідоцтва скасовано (а.с. 113-115).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що вказаний автомобіль придбано за кордоном, він був розмитнений, однак у встановленому законом порядку не був поставлений на облік, оскільки при його огляді виявлено ознаки знищення ідентифікаційного номера двигуна, у зв'язку з чим 12.01.2019 внесено відомості до ЄРДР за №12019220490000151 за ст. 290 КК України. 17.01.2019 слідчим суддею Київського районного суду м. Полтави накладено арешт на автомобіль, який у подальшому було скасовано. Вказані обставини позбавляють можливості здійснити державну реєстрацію транспортного засобу та набути право власності на нього.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання автомобіля «Toyota Avensis», сірого кольору, 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_2 , номер шасі « НОМЕР_1 », об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та поділ його шляхом визнання права особистої приватної власності на цей автомобіль по частці за кожною зі сторін є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Задоволення первісного позову виключає задоволення зустрічного позову.
При цьому, суд першої інстанції послався на норми ЦК України, ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», «Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», а також на судову практику і спростував доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що вона не набула права власності на автомобіль у встановленому законом порядку з підстав того, що його державна реєстрація у органах МВС не здійснена.
При цьому, згідно п. 15 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою КМ України від 07.09.1998 №1388 (у редакції постанови КМ України від 23.12.2009 №1371), державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування (списання) їх у цілому, без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не визначаються) чи підробленими (змінено один або кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами) не допускається.
Згідно ч.1,2 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага. Об'єкти цивільних прав можуть існувати у матеріальному світі та/або цифровому середовищі, що обумовлює форму об'єктів, особливості набуття, здійснення та припинення цивільних прав і обов'язків щодо них.
Згідно ч.1 ст. 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Вважаю, що за встановлених обставин спірний автомобіль, походження якого є сумнівним, не може бути предметом даного спору. Вказаний автомобіль не зареєстрований у законодавчо визначений спосіб, відсутня його державна реєстрація, тобто відсутня легалізація автомобіля в Україні, цей автомобіль не є об'єктом цивільних прав згідно норм ЦК України, а тому не може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділу шляхом визнання права особистої приватної власності на цей автомобіль по частці за кожною зі сторін.
Вважаю, що майно (нерухоме та рухоме), яке має державну реєстрацію, може бути предметом спору між подружжям щодо визнання його об'єктом права спільної сумісної власності та поділу. Самочинне нерухоме, незареєстроване у законодавчо визначений спосіб рухоме майно не є об'єктом цивільних прав та не може бути предметом, зокрема, з даної категорії спорів.
У даній справі (у разі ухвалення рішення суду) відбудеться легалізація вказаного автомобіля шляхом визнання у частці права приватної власності за кожною із сторін спору, проте, державна реєстрація спірного автомобіля (як рухомого майна) у зв'язку зі знищення ідентифікаційного номера двигуна не допускається на підставі «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів». Вважаю, що у даному випадку судове рішення не може підміняти вказаний Порядок.
У постанові Верховного Суду у справі №910/11266/17 від 13.02.2018, на яку послався суд першої інстанції при вирішенні спору (предметом спору в якій є зняття арешту з майна), вказано, що відповідно до статті 34 ЗУ "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Згідно з пунктом 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється. Крім того, відповідно до пункту 8 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб. Таким чином, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
У справі №761/24050/17, на яку послався суд першої інстанції, предметом спору є визнання недійсним договору застави транспортного засобу, укладеного між сторонами.
У справі №278/3640/18 предметом спору є визнання права власності на транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу транспортного та укладеного договору комісії.
Вказані цивільні справи не є тотожними за фактичними обставинами зі справою, яка є предметом апеляційного перегляду.
Вважаю, що у даній справі позови (первісний та зустрічний) не підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові, а також підлягає скасуванню додаткове рішення суду першої інстанції як похідне від основного, яким вирішено питання стягнення витрат на правничу допомогу.
Суддя Полтавського апеляційного суду А. І. Дорош