Справа № 552/7432/23 Номер провадження 22-ц/814/2394/24Головуючий у 1-й інстанції Грошова Н.М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
02 грудня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя : Триголов В.М.,
судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 10 квітня 2024 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до ОСОБА_1 про відшкодування надмірно виплаченої пенсії,
У грудні 2023 року до Київського районного суду м.Полтави звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до ОСОБА_1 про примусове стягнення з ОСОБА_1 суму надмірно виплаченої пенсії в розмірі 118 395,05 грн. на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
В обґрунтування позовний вимог позивач зазначає, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 № 440/1637/19, яким зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії) у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислуги років, інших виплат, які передбачені чинним законодавством) з 01 жовтня 2017 року на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 14.06.2018 за №18-320/вих.18, без обмеження її максимального розміру. 17.10.2019 управлінням здійснено перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначеної згідно Закону України Про прокуратуру з розрахунку 90% від суми складових місячної заробітної плати, яка визначена у довідці Полтавської обласної прокуратури від 14.06.2018 за №18-320/вих.18 (43902 грн. 05 коп.) без застосуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону (станом на 06.09.2017 - 42100.00 грн.), та без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням виплачених сум.
01.10.2017 пенсійна справа ОСОБА_1 о/р 916020130945 приведена у відповідність, а саме проведено розрахунок пенсії із застосуванням до заробітної плати максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону (станом на 06.09.2017 42 100,00 грн). За результатами перерахунку виникла переплата пенсії за період з 01.10.2017 по 31.10.2023 в розмірі 118 395,05 грн.
В ході досудового врегулювання спору листами № 1600-0216-8/73798 від 09.10.2023 ОСОБА_1 повідомлено щодо причини виникнення суми переплати пенсії та вирішення питання погашення переплати. Також Управлінням було направлено претензію та №1600-0802-8/83308 від 15.11.2023 року на адресу відповідача з повідомленням про наявну переплату пенсії, але до цього часу відповіді не надходило та кошти на рахунок Управління не були повернуті.
Рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 10 квітня 2024 року в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до ОСОБА_1 про відшкодування надмірно виплаченої пенсії - відмовлено.
В апеляційному порядку рішення оскаржив позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Скарга мотивована тим , що рішення прийнято із неповним дослідженням судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права .
Апелянт вказує, що переплата пенсії ОСОБА_1 виникла внаслідок примусового виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 по справі № 440/1637/19 за позовом ОСОБА_1 , яким зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку з 01 жовтня 2017 року на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 14.06.2018 за №18-320/вих.18, без обмеження її максимального розміру, 17.10.2019 управлінням здійснено перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначеної згідно Закону України “Про прокуратуру» з розрахунку 90% від суми складових місячної заробітної плати, яка визначена у довідці Полтавської обласної прокуратури від 14.06.2018 за №18-320/вих.18 (43902 грн. 05 коп.) без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону (станом на 06.09.2017 - 42100.00 грн.), та без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням виплачених сум.
У вересні 2023 року управлінням у зв'язку з уточненням даних електронної пенсійної справи проведено перерахунок, що підтверджується Рішеннями органу Пенсійного фонду України №916020130945 від 29.09.2023 року. Перерахунку пенсії підлягав минулий період за який ОСОБА_1 вже нараховано та виплачено пенсію, а саме з 01.10.2017 по 31.10.2023 роки внаслідок чого виникла переплата у розмірі 118395,05 грн.
В ході досудового врегулювання спору листами №1600-0216-8/73798 від 09.10.2023 ОСОБА_1 повідомлено щодо причини виникнення суми переплати пенсії та вирішення питання погашення переплати. Також Управлінням було направлено претензію та №1600-0802-8/83308 від 15.11.2023 року на адресу відповідача з повідомленням про наявну переплату пенсії, але до цього часу відповіді не надходило та кошти на рахунок Управління не були повернуті.
У в'язку із вказаним скаржник просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 10 квітня 2024 року, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Згідно довідки Прокуратури Полтавської області за вих. № 18-320вих18 від 14.06.2018, виданої ОСОБА_1 про розмір заробітної плати прокурора відділу (старшого прокурора відділу) станом на 06.09.2017 з урахуванням звання молодшого радника юстиції та стажу роботи в органах прокуратури понад 25 років. Заробітна плата складала: - посадовий оклад - 5730,00 грн.; - надбавка за класний чин (молодший радник юстиції)- 2000,00 грн.; - надбавка за вислугу років (40%) - 2292,00 грн.; - надбавка за ОВР (70%) - 7015,40 грн.; - премія (60%) - 10222,44 грн. Розмір матеріальної допомоги, яка входить до фонду оплати праці, та визначається відповідно до абзацу три пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, по аналогічним посадам (прокурор відділу) складав: 16642,21 грн. Підстава: Постанова про відкриття виконавчого провадження Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.05.2018, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2018, Постанова КМУ від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури»; Постанова КМУ ВІД 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», заява ОСОБА_1
01.10.2017 пенсійна справа ОСОБА_1 (о/р916020130945) приведена у відповідність, а саме проведено розрахунок пенсії із застосуванням до заробітної плати максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону (станом на 06.09.2017 42 100,00 грн). За результатами перерахунку виникла переплата пенсії за період з 01.10.2017 по 31.10.2023 в розмірі 118 395,05 грн.
Начальником управління з питань виплат ОСОБА_2 направлено 05.10.2023 за вих. № 9919/04-16 службову запису начальнику управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ОСОБА_3 , начальнику управління обслуговування громадян ОСОБА_4 , начальнику відділу з питань відрахувань ОСОБА_5 щодо переплати пенсії по Подільському району. Внаслідок проведеного перерахунку, згідно розпорядження від 29.09.2023, виникла переплата пенсії по пенсійній справі 916020130945/36022 ОСОБА_1 за період з 01.10.2017 по 31.10.2023 в розмірі 118 395,05 грн. Переплата взята на облік, але її утримання не здійснюється. Пропозиція необхідно проінформувати особу про розмір переплати, причину її виникнення та спосіб повернення.
09.10.2023 за вих. № 1600-0216-8/73798 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області надіслано відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про те, що згідно проведеного перерахунку відповідно розпорядження від 29.09.2023 виникла переплата пенсії за період з 01.10.2017 по 31.10.2023 у сумі 118 395,05грн. З проханням вказану суму внести на рахунок Пенсійного фонду України.
У постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі за № 753/15556/15-ц зроблено висновок: «Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.
Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Разом з тим у ст. 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.»
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відтак, повернення надмірно сплачених сум пенсій відбувається лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера внаслідок його зловживань.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїхвимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, рішеннням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 № 440/1637/19 зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 14.06.2018 за №18-320/вих.18, без обмеження її максимального розміру, з розрахунку 90% від суми складових місячної заробітної плати, яка визначена у довідці Полтавської обласної прокуратури від 14.06.2018 за №18-320/вих.18 (43902 грн. 05 коп.) без застосуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону (станом на 06.09.2017 - 42100.00 грн.), та без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням виплачених сум з 01 жовтня 2017 року.
Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, провадження № 14-445цс18, дійшла висновку, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Враховуючи викладене та положення ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачем не надано доказів на підтвердження помилки розрахунку ГУ ПФУ в Полтавській області та надання ОСОБА_1 завідомо неправдивих даних, які стали підставою для перерахування пенсії чи зловживань відповідача при отриманні пенсії.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності ГУ ПФУ в Полтавській області факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів у розмірі 118 395 грн 05 коп., які є пенсійною виплатою.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 10 квітня 2024 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстави для його скасування за доводами апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 10 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2024 року.
Головуючий суддя: В. М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов