Справа № 343/703/24
Провадження № 11-кп/4808/448/24
Категорія ст. 126-1КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
03 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю: секретаря с/з ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
представника потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Івано-Франківську справу №12024091160000051 за апеляційною скаргою прокурора, на вирок Долинського районного суду від 09 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1КК України,-
Вказаним вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Чапаєве Кегичівського району Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , розлученого, на утриманні має одну малолітню дитину, із середньою освітою, який проходить військову службу, раніше не судимого,-
визнано винуватим та засуджено за ст. 126-1 КК України, застосовано ч. 1 ст. 69 КК України, призначено покарання у виді арешту на строк два місяці.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирався.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 60000 грн моральної шкоди.
Згідно вироку, ОСОБА_8 вчинив домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняв психологічне насильство щодо колишньої дружини ОСОБА_10 , що призвело до психологічних страждань, розладів здоров'я та погіршення якості її життя.
Злочин вчинено за таких обставин.
Обвинувачений ОСОБА_8 тричі вчинивши домашнє насильство психологічного характеру, щодо колишньої дружини ОСОБА_10 , а саме будучи 11.07.2023 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП (за вчинення домашнього насильства 28.06.2023); 10.01.2024 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП (за вчинення домашнього насильства 20.10.2023 та 13.11.2023), продовжуючи свої неправомірні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 18.01.2024, близько 16.30 год., перебуваючи за місцем проживання потерпілої, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, систематично, усвідомлюючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім'ї, на ґрунті неприязних відносин, вчинив дії психологічного насильства відносно потерпілої ОСОБА_10 , що виразилось у словесних образах нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, приниження гідності, чим завдав потерпілій психологічних страждань, розладів здоров'я, погіршення якості життя, побоювання за свою безпеку, емоційну напруженість, втому, негативні переживання, у зв'язку із чим вона перебуває у пригніченому і тривожному стані.
На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати у зв'язку з тим, що суд першої інстанції не застосував ст.91-1 КК України.
Просить вирок в частині покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ст.126-1 КК України у виді арешту строком на 2 місяці.
На підставі ч.2 ст.76 КК України, ст.91-1 КК України, застосувати до ОСОБА_8 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників.
В решті вирок залишити без змін.
Свої апеляційні вимоги обґрунтував тим, що суд першої інстанції не врахував систематичність застосування обвинуваченим психологічного насильства до колишньої дружини, за що неодноразово був притягнутий до адміністративної відповідальності. Крім того, обвинувачений вибачення у потерпілої не просив, тобто не надавав критичної оцінки своїм діям та не розкаявся.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор та представник потерпілої підтримали апеляційну скаргу прокурора, а обвинувачений заперечував проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та промови учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, перевіривши апеляційні доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирок суду першої інстанції оскаржено лише в частині призначеного покарання, а тому фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеність винуватості ОСОБА_8 та правильність кваліфікації його дій апеляційним судом не перевіряється.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтями 69 і 69-2 цього Кодексу.
Таких вимог діючого законодавства суд першої інстанції при призначенні покарання дотримався.
Як вбачається з апеляційної скарги прокурора, він фактично не оспорює правильність призначення кримінального покарання, оскільки просить призначити той же вид та строк покарання, яке було призначене судом першої інстанції.
Разом з тим, він наполягає на застосуванні судом до обвинуваченого обмежувального заходу «направлення для проходження програми для кривдників».
При цьому, як на підставу своєї вимоги, прокурор посилається на систематичне застосування обвинуваченим до потерпілої домашнього насильства.
Відповідаючи на апеляційні доводи прокурора, апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя і є тими діями, за які передбачено відповідальність статтею 126-1 КК України.
Щодо застосування судом обмежувальних заходів, таке право суду передбачено лише на випадок призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів.
Такі заходи спрямовані на виправлення особи, яка вчинила домашнє насильство, шляхом переосмислення нею своєї поведінки до потерпілої особи, а також із метою запобігання вчиненню нових насильницьких злочинів.
Проте, на переконання апеляційного суду, призначене обвинуваченому покарання у виді арешту пов'язане з позбавленням волі та ізоляцією обвинуваченого від суспільства, а тому до нього не можуть бути застосовані обмежувальні заходи.
За таких обставин, підстав для скасування або зміни оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Долинського районного суду від 09 липня 2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5