Провадження № 22-ц/803/6961/24 Справа № 200/7273/17 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В.В. Доповідач - Макаров М. О.
03 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Барильської А.П., Єлізаренко І.А.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради на додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2024 року по справі за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «ТУЛС», комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
У квітні 2017 року заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «ТУЛС», комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне» про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року, постановленою за результатами розгляду справи №34/5005/4591/2012, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 березня 2017 року, визнано неправомірним дії ліквідатора КЖЕП «Південне» арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення №601, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та продажу його з відкритих біржових торгів. Крім того, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна і визнано недійсним договір купівлі-продажу №617 від 18 травня 2013 року за яким право власності на вказане приміщення перейшло до ТОВ «ТУЛС».
Позивач зазначає, що спірний об'єкт нерухомості вибув з володіння Дніпровської міської ради всупереч волі останньої, про що свідчать вищезазначені судові рішення, та нарізі знаходиться у власності відповідачів.
Позивач вважає, що внаслідок бездіяльністю міської ради в розрізі захисту інтересів держави вказана нерухомість підлягає поверненню до комунальної власності територіальної громади міста.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням позову у новій редакції та уточнених позовних вимог, позивач просив витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №601А, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1544308312101); та від ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №601Б, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1544383212101).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2024 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі по 440, 50 грн. з кожного. В задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.
В апеляційній скарзі заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив додаткове рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та в цій частині ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у стягненні з відповідачів судового збору у розмірі 1600,00 грн. не врахував, що ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області частково задоволено, ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2017 року скасовано, питання щодо відкриття провадження по справі передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції по суті спір не розглядав, а тому питання розподілу судових витрат не вирішувалось.
Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2024 року позовні вимоги заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «ТУЛС», комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне» про витребування майна з чужого незаконного володіння було задоволено.
15 березня 2024 Дніпропетровська обласна прокуратура звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2481, 00 грн..
Заява обґрунтована тим, що судом не враховано судовий збір, який було сплачено за подання апеляційної скарги у сумі 1600, 00 грн. на ухвалу суду від 03 травня 2017 року - платіжне доручення № 1502 від 14 червня 2017 року та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 881, 00 грн. - платіжне доручення № 2423 від 10 вересня 2018 року.
Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2024 року вказана заява задоволена частково, а саме, стягнуто з відповідачів судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі - 881, 00 грн, тобто по 440,50 грн. з кожного.
При цьому, відмовляючи у стягненні судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 03 травня 2017 року у сумі 1600 грн., суд першої інстанції виходив з того, що вирішення питання про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги не відноситься до компетенції суду першої інстанції, а має вирішуватись апеляційним судом.
Колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.п. б, в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції, серед іншого, складається з: б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Встановлено, що у додатковому рішенні, суд першої інстанції стягнув з відповідачів лише судовий збір, сплачений позивачем за подання заяви про забезпечення позову.
При цьому, не вирішене питання щодо розподілу між сторонами судових витрат за подання позивачем апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення позовної заяви.
Колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення в цій частині, так як суд апеляційної інстанції переглядаючи законність ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви, не ухвалював рішення по суті позовних вимог, а передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі в цій частині.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2024 року змінити, зазначивши, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає до стягнення судовий збір у розмірі по 1240,50 грн. з кожного.
Законність додаткового рішення в іншій частині колегією суддів не переглядається, так як не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради - задовольнити.
Додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2024 року - змінити, зазначивши, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає до стягнення судовий збір у розмірі по 1240,50 грн. з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді А.П. Барильська
І.А. Єлізаренко