Провадження № 22-ц/803/9185/24 Справа № 210/2469/24 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
04 грудня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бортніка В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/2469/24 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди спричинену тяжким ушкодженням здоров'я, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Літвіненко Н.А., -
В травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди спричинену тяжким ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що в ПАТ «АрселорМітал Кривий Ріг» працювала 24.06.2005р. по 15.02.2022р. Спочатку працювала на дільниці благоустрою озеленювачем. 3 28.09.2006р. по10.05.2007р. працювала прибиральником виробничих приміщень, з 10.05.2007р. по 08.04.2010р. лампівником ш-ти ім.Артема. Під час виконання своїх трудових обов?язків та враховуючи професійний маршрут на підприємстві на неї діяли шкідливі виробничі фактори такі, як важкість праці та хімічні фактори. А з 08.04.2010р. по 15.02.2022р. працювала роздавачем вибухових матеріалів (підземним), заряджання глибоких скважин та видача ВМ) ШУ по підземному видобутку руди на дільниці №22 шахти ім.Артема гірничого департаменту.
15.02.2022р. позивач звільнилась з підприємства за власним бажанням в зв?язку з виходом на пенсію.
Працюючи тривалий час у відповідача, від фізичних перенавантажень почала часто хворіти, від чого стала переносити фізичні страждання. Ці фізичні страждання поступово переросли в моральні страждання та переживання - тому, що отримала ушкодження свого здоров'я, працюючи у шкідливих умовах.
09.01.2024р. Українським науково-дослідного інститутом промислової медицини позивачу були встановлені захворювання за діагнозами: 1. Радикулопатія попереково-крижова та шийна з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та мязово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня). 2. Силікоз першої стадії. Емфізема легень першої стадії. Легенева недостатність першого-другого ступеню.
Захворювання були визнані професійними - такими, що отримані були по причині тривалої роботи на підприємстві у відповідача.
Від отриманих професійних захворювань позивачу спричинена моральна шкода від якої вона переносить страждання, переживання, негативні наслідки в своєму житті, має матеріальні збитки.
09.04.2024р. висновком МСЕК від професійних захворювань позивачу було визначено 60% втрати працездатності: 40% по радикулопатії та 20% по силікозу та третя група інвалідності.
За висновками тієї ж лікувально-експертної комісії мені були протипоказані - важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, робота в умовах вібрації та в умовах виробничого пилу.
Також лікувально-експертною комісією позивачу було рекомендовано - постійний нагляд у сімейного лікаря та невролога, медикаментозне лікування, забезпечення засобами медичного призначення, санаторно-курортне лікування.
В Акті розслідування хронічних професійних захворювань від 05.02.2024р. в пункті 18 вказано, що причиною отримання професійного захворювання є те, що позивач тривалий час роботи працювала в умовах пилу та важкої фізичної праці, що перебільшували ГДН: важкість праці; маса вантажу, що постійно піднімається та переміщується вручну для жінок до 12 кг, при нормативному значенні до 7 кг; величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками для жінок становило 43 200 кг/с при нормативному значенні 42 000 кг/с; робоча поза: незручна становила 41% при нормативному значенні 25%; нахили тулуба (вимушені, більше 30 градусів) 195 разів за зміну при нормативному значенні 51-100 разів за зміну.
Від професійних захворювань у позивача з'явився стійкий біль та обмеження рухів у шийному та попереково-крижовому відділах хребта, з іррадіацією в ліву руку та ногу. В позивача з'явилися біль та обмеження рухів в ліктьових, плечових та колінних суглобах. Позивача турбують болі в руках, які періодично німіють та мерзнуть. В позивача досить часто виникає загальна слабкість, задишка навіть при незначному фізичному навантаженні, сухий кашель, від якого виникає біль за грудниною та швидка втома.
Посилаючись на вище викладене позивач просить суд стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на її користь 360 000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди за спричинену тяжким ушкодженням здоров'я частково задоволено - стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Piг» на користь ОСОБА_1 280 000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та без утримання інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в сумі 3 028 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням, представник ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що оскаржуване рішення є таким, що постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що в свою чергу, призвело до неправомірно покладення на відповідача обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, та з порушенням норм процесуального права, внаслідок чого судом було не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме - не врахування судом факту роботи позивача протягом тривалого періоду в шкідливих умовах праці при наявності погіршення власного стану здоров'я, про що зазначено в медичному висновку, що призвело до виникнення та розвитку професійного захворювання, що в підсумку свідчить про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення по справі - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Також зазначив в обґрунтування скарги, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об'єктивним явищем. Нормативними актами з охорони праці передбачаються заходи для максимально можливої нейтралізації дії шкідливих чинників, але не встановлюється заборон на проведення робіт у шкідливих умовах праці.
Виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих умовах праці не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій з прав працівників на охорону праці, встановлених ст.ст.5-8 Закону України «Про охорону праці».
В свою чергу, відповідач не приховував важкість та шкідливість технічного прогресу, технологію виробництва не порушував. Більше того, на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відповідно до вимог законодавства повсякчас застосовуються заходи щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, позитивного досвіду з охорони праці.
Крім того зазначає, що згідно наявної в матеріалах справи медичної документації (виписок із медичної карти стаціонарного хворого) позивач лікувалась з приводу захворювань опорно-рухового апарату з 2018 року, декілька разів на рік стаціонарно та амбулаторно проходила лікування з приводу захворювань, а була звільнена лише у 2022 році за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, тобто щонайменше протягом 4 років до звільнення з роботи позивач відчувала болі, зверталася за допомогою до лікарів, усвідомлюючи, що умови праці погіршують її стан здоров'я, однак не вказувала на наявність захворювань при щорічному обстеженні працівників за рахунок роботодавця та роботу зі шкідливими умовами праці не покинула.
Тобто, позивач, маючи погіршення власного здоров'я, відчуваючи розвиток хвороби, не звільнялась з підприємства та продовжувала працювати в шкідливих умовах праці. Тобто, позивач вчиняла дії щодо погіршення власного стану здоров'я, чим сприяла розвитку хвороби.
Разом з тим, оскільки, в Акті розслідування хронічного професійного захворювання не встановлено винних осіб, можна зробити висновок, що будь-яких порушень законодавства про працю відносно позивача, які б знаходились в причинному зв'язку з настанням професійного захворювання, відповідач не вчиняв.
Позивач, пред'явивши вимоги про стягнення з відповідача компенсації за заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 360 000 грн. не надала жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її розміру, сума завищена та не відповідає вимогам розумності і справедливості, тяжкості та характеру шкоди, про наявність якої стверджує позивач.
Позивач також скористалась правом подання апеляційної скарги, в якій стверджує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права щодо оцінки доказів у цивільному процесі, що призвело до несправедливого визначення суми компенсації за спричинену моральну шкоду.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, судом першої інстанції не було оцінено всі докази у совокупності і неповно з'ясовані всі обставини, що мають суттєве значення для справи, а саме: стан здоров'я позивача, який почав погіршуватися при роботі у відповідача; шкода здоров'ю позивача була заподіяна відповідачем у великому розмірі; обов'язок забезпечити безпечні умови праці покладаються лише на відповідача.
Відзиви на апеляційні скарги не надходили.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача - відхиленню, з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в цілому відповідає вказаним вимогам закону, але підлягає зміні з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці на ім'я ОСОБА_1 , вказано, що остання з 24.06.2005р. по 15.02.2022р. працювала у відповідача. Спочатку на дільниці благоустрою озеленювачем. 3 28.09.2006р. по10.05.2007р. працювала прибиральником виробничих приміщень, з 10.05.2007р. по 08.04.2010р. лампівником ш-ти ім.Артема. Під час виконання своїх трудових обов?язків та враховуючи професійний маршрут на підприємстві на неї діяли шкідливі виробничі фактори такі, як важкість праці та хімічні фактори. А з 08.04.2010р. по 15.02.2022р. працювала роздавачем вибухових матеріалів (підземним), заряджання глибоких скважин та видача ВМ) ШУ по підземному видобутку руди на дільниці №22 ш-ти ім.Артема гірничого департаменту.
15.02.2022р. позивач звільнилась з підприємства за власним бажанням в зв?язку з виходом на пенсію.
По факту професійного захворювання позивача було проведено розслідування комісією, створеною на підприємстві, про що був складений Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 06.02.2024 року, де в п. 17 вказано, що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: працюючи роздавальником вибухових матеріалів (підземним) шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в період з 08.04.2010 по 15.02.2022 ОСОБА_1 виконувала отримання вибухових матеріалів і засобів ініціювання, розвантаження та передавання вибухових матеріалів і засобів ініціювання, оформлення документів. приймання-передавання складу, зберігання вибухових матеріалів. визначення придатності вибухових матеріалів і засобів ініціювання, маркування електродетонаторів, підготування та нарізання вогнепровідного шнура, видання вибухових матеріалів, засобів ініціювання, приймання залишків ВМ, облік надходження та витрат ВМ, підбирання електродетонаторів за опором і цільності мостика. контроль за черговістю витрат ВМ і засобів ініціювання порядку надходжень на склади та дати їх випуску.
Також працювала: з 28.09.2006 по 10.05.2007 прибиральником виробничих приміщень шахти імені Артема; з 10.05.2007 по 08.04.2010 лампівником шахти імені Артема.
Під час виконання своїх трудових обов'язків та враховуючи професійний маршрут на підприємстві на ОСОБА_1 діяли шкідливі виробничі фактори такі як важкість праці та хімічні фактори.
Крім того, в п.18 вказаного Акту вказано, що причинами виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є такі:
Важкість праці: - ??маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну для жінок становила до 12 кг при нормативному значенні до 7 кг; - ??величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками для жінок становило 43 200 кг/с при нормативному значенні 42 000 кг/с; - робоча поза: незручна становила 41 % при нормативному значенні 25 %; нахили тулуба (вимушені. більше 30°). кількість за зміну: 195 разів за зміну при нормативному значенні 51-100 разів за зміну.
Хронічні фактори:
- вміст кремнію діоксину кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70% становив 2,3 мг/м3 при нормативному значенні 2,0 мг/м3.
Відповідно до п. 20 Акту розслідування професійного захворювання, враховуючи стаж роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці та неодноразову зміну керівництва структурного підрозділу визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, неможливо.
За висновком МСЕК від 09.04.2024 року ОСОБА_1 , при перинному огляді, безстроково було встановлено 60% втрати професійної працездатності.
Крім того, за висновком МСЕК ОСОБА_1 встановлено 3 група інвалідності - безстроково.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував характер спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, також враховуючи факт, що позивач пропрацювала на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів 11 років і 10 місяця, та прийшов до висновку, про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 280 000 грн.
Апеляційний суд, розглянувши доводи апеляційних скарг, виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.
Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
На підтвердження факту ушкодження здоров'я позивачем було надано Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до якого ступінь втрати працездатності 60% відсотків.
Отже, роботодавець ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці».
Посилання представника відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки, здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 280 000 грн., суд виходив з характеру, обсягу і тривалості страждань позивача, ступеня втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, часу протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов'язаної з виникненням професійного захворювання, глибини і ступеню його моральних страждань, пов'язаних з фізичним станом здоров'я, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.
Так, з матеріалів справи встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона втратила професійну працездатність у розмірі 60% безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, вона вимушена проходити лікування, відновлення її стану здоров'я неможливе.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №210/5258/16-ц (провадження №14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та яку просив позивач.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду і вона має право на її відшкодування.
Однак, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги позивача про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є заниженим, заслуговують на увагу, оскільки при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд першої інстанції не в повній мірі врахував роз'яснення, наведені у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
На переконання апеляційного суду, ураховуючи те, що позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 60%, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному так і у буденному житті позивача, тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що, враховуючи характер спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, також враховуючи факт, що позивач пропрацювала на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів 11 років і 10 місяця, необхідно визначити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 340 000 гривень, змінивши його розмір.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а оскаржуване рішення змінити в частині розміру моральної шкоди та розподілу судових витрат. В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.
Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Задовольняючи апеляційну скаргу позивача, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст. 4 Закону України «Про судовий збір», та того, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави держави судовий збір у розмірі 3 400 грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та суму судового збору у розмірі 5 100 грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, а разом 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.. 00 коп.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2024 року в частині розміру моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, що підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 та розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, спричинену тяжким ушкодженням здоров'я у розмірі 340 000 (триста сорок тисяч) гривень без утримання податків та обов'язкових платежів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір у розмірі 3 400 грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та суму судового збору у розмірі 5 100 грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, а разом 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 04 грудня 2024 року
Головуючий суддя О.В. Агєєв