Провадження № 22-ц/803/10484/24 Справа № 206/4280/24 Суддя у 1-й інстанції - Поштаренко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
04 грудня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В серпні 2024 року представник Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернувся до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Вважає, що висновки суду першої інстанції є помилковими з огляду на те, що всі документи на підтвердження повноважень ОСОБА_2 на участь у справі в порядку самопредставництва позивачем було надано до позовної заяви. Під час постановлення оскаржуваної ухвали суд не надав належної оцінки всім документа в сукупності, які були додані до позовної заяви. Зокрема судом не взято до уваги копію витягу з наказу від 16.06.2022 рокук №368-к, копію посадової інструкції ОСОБА_2 ..
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.2 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на ухвали суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що по даній справі оскаржується ухвала суду про повернення позовної заяви розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог
апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви на підставі п.1 ч.4 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що до позовної заяви не додано належних доказів, що підтверджують повноваження представника позивача.
Проте такий висновок не відповідає нормам процесуального права.
Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається, зокрема, у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із ч. 3 ст.58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 185/9330/21 вказав, що починаючи з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у реєстрі даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.
Процесуальний закон визначає, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (стаття 60 ЦПК України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у частинах 1, 4 статті 62 ЦПК України.
Тобто самопредставництво не може діяти на підставі довіреності, а тільки на статутних документах, а також пред'явленні документів, які підтверджують повноваження представника.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
У п/п11 п. 16-1 Розділу XV Перехідних Положень Конституції України зазначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті131-1та статті131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Відповідно до вимог ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У відповідності до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Відповідно до частини першої-другої статті 26 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із матеріалів вбачається, що позовна заява, подана до суду першої інстанції у 19 серпня 2024 року, підписана від імені Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» - представником Теленик О. А..
На підтвердження повноважень ОСОБА_2 до позовної заяви додані документи, які свідчать про те, що ОСОБА_2 може брати участь в порядку самопрестанвицтва, зокрема:
-витяг з наказу №368-к від 16.06.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_2 прийнята на роботу на посаду провідного експерта з підтримки якості внутрішніх процесів в управління раннього збору заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів з 22.06.2022 року;
-посадова інструкція провідного експерта з підтримки якості внутрішніх процесів в управління раннього збору заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу департаменту проблемної заборгованості містить положення про основні обов'язки за посадовою: підписання заяв, скарг, листів вимог про дострокове повернення заборгованості, процесуальних та інших документів правового характеру ( в тому числі позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг). Також в цьому документів зазначено наступне «У відповідності до п. 8.7. Статуту банку, Провідний експерт з підтримки якості внутрішніх процесів має повноваження представляти інтереси Банку в усіх судах загальної юрисдикції в порядку само представництва»;
-Статут АТ «Райффайзен Банк», в якому пункт 8.7 в редакції, що діяла на час підписання позовної заяви, передбачає наступне: «Повноваження представляти інтереси Банку в усіх судах загальної юрисдикції в порядку самопреставництва мають представники банку, до посадових обов'язків яких віднесено здійснення представництва інтересів Банку в судах. Зазначені працівники представляють інтереси банку в суді без довіреності на підставі цього Статут та мають право одноосібно підписувати від імені Банку документи, що подаються до суду. В посадових інструкціях працівників Банку можуть бути визначені обмеження повноважень щодо представництва Банку в судах».
- копія довіреності №359/22-Н від 05.09.2022 року (зі строком дії п'ять років), якою АТ «Райффайзен Банк» уповноважував ОСОБА_2 представляти інтереси банку у місцевих загальних судах з наданням прав, передбачених законодавством для позивача у тому числі підписувати позови.
Викладене вище дає підстави зробити висновок, що станом на час подання заяви до суду першої інстанції у ОСОБА_2 були повноваження на право підпису та подання відповідної заяви від імені АТ «Райффайзен Банк».
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Однак, місцевий суд не перевірив наявність повноважень представника та дійшов помилкового висновку про відсутність повноважень на право підпису та подання заяви.
За таких обставин та їх правового регулювання висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви є надмірно формалізованим та не відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Як роз'яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 368,374, 379, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» задовольнити.
Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді: