Справа № 643/2323/24
Провадження № 2/643/3116/24
05.12.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача
Акціонерне товариство «Універсал Банк» в особі представника Мєшніка К.І., який діє на підставі довіреності, звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21.09.2018 у розмірі 8260,90 гривень, яка утворилася станом на 22.01.2024, а також судові витрати в розмірі 3028,00 гривень.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилався на те, що «Monobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Онбординг відбувається шляхом: верифікації клієнта очно на точці видачі; верифікації клієнта очно у відділенні Банку; верифікація клієнта очно співробітником служби доставки Банку у зручному для клієнта місці; верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці, починаючи з травня 2020 року: відеоверифікація працівником банку дистанційно; ДІЯ шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту, надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланнямhttp://www.monobank.ua/terms/. Витяг з Умов та Тарифи за карткою «Monobank» встановлюють всі умови та правила надання такого кредиту. 21.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 21.09.2018. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язуються виконувати його умови. АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Отже, в порушення умов кредитного договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. Оскільки станом на 12.11.2022 у відповідача прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за Договором було понад 90 днів та відбулось істотне порушення клієнтом своїх зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою, банк 12.11.2022 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. На залишок простроченої заборгованості банк нарахував неустойку, передбачену Тарифами. Отже, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 22.01.2024 становить 8260,90 гривень, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 8260,90 гривень, заборгованість за пенею - 0 гривень, заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0 гривень.
Аргументи учасників справи
Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-які клопотання та заяви від відповідача до суду не надходили.
Рух справи
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 01 квітня 2024 року у складі судді Олійника О.О. ухвалив передати цивільну справу №643/2323/24 за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на розгляд до Васильківського районного суду Дніпропетровської області.
Васильківський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 03 травня 2024 року ухвалив цивільну справу №643/2323/24 за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №643/2323/24 надійшла до провадження судді Московського районного суду м. Харкова Семенової Я.Ю.
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 07 червня 2024 року прийняв вказану справу до провадження, постановив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 28 серпня 2024 року витребував від Державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості щодо відповідача ОСОБА_1
06 вересня 2024 року на електронну поштову адресу Московського районного суду м.Харкова від ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» надійшла відповідь, згідно з якою станом на 05 вересня 2024 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб наявна така інформація про ОСОБА_1 : був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Представник позивача Мєшнік К.І., який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явився, разом з позовом надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у поданій заяві підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, у разі неявки в судове засідання відповідача - ухвалити рішення в заочному порядку.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресою проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , відповідно до відомостей, отриманих від ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України», та шляхом оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, про причини неявки суду не повідомив.
За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судові повістки, які направлялися судом за місцем проживання відповідача повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Ураховуючи, що в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
21 вересня 2018 року відповідачем ОСОБА_1 була підписана анкета-заява до Договору про надання банківських послуг «Monobank» в АТ «Універсал Банк», відповідно до якої відповідач просив відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я (а.с. 10).
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення (а.с. 10).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 вересня 2018 року станом на 22 січня 2024 року становить 8260,90 гривень - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), заборгованість за пенею - 0 гривень, заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0 гривень (а.с. 7-9).
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
За правилами ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України унормовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, як це закріплено вимогами ст. 1055 ЦК України).
Положеннями ч. 2-5 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Примірник договору, укладеного у паперовому вигляді, а також додатки до нього (за наявності) надаються особою, яка надає фінансові послуги, клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги.
Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.
У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
Індивідуальна частина договору укладається з клієнтом у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа) з обов'язковим зазначенням у такому договорі умов, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовому вигляді, примірник індивідуальної частини та додатки до неї (за наявності) надається клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо такий примірник за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта направлений клієнту на його електронну адресу або направлений клієнту за його вибором в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.
Передбачені пунктом 4 цієї частини договори укладаються відповідно до цього Закону, а також з урахуванням особливостей та в порядку, визначеними Законом України «Про електронну комерцію».
Обов'язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається на особу, яка надає фінансову послугу.
Будь-які пропозиції особи, яка надає фінансову послугу, клієнту про зміну істотних умов договору про надання фінансових послуг, у тому числі укладеного шляхом приєднання споживача фінансових послуг до договору, повинні здійснюватися у строки, встановлені договором, шляхом направлення особою, яка надає фінансову послугу, клієнту повідомлення у спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення такого повідомлення. Умови договору про надання клієнту пропозицій про зміну зазначених умов договору в інший спосіб, ніж той, що дає змогу встановити дату відправлення повідомлення клієнту, а також про збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди клієнта є нікчемними.
Законами про окремі види фінансових послуг може встановлюватися інший порядок укладення договору між особою, яка надає фінансову послугу, та її клієнтом.
Умови договору про надання фінансових послуг, що обмежують права клієнта порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.
У разі виникнення неоднозначного тлумачення прав та обов'язків сторони за договором за участю споживача фінансових послуг такі права та обов'язки тлумачаться на користь такого споживача.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Правилами ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до вимог ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правилами ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України унормовано, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Анкетою-заявою від 21.09.2018 посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які викладені на банківському сайті: https://www.Monobank.ua/terms як невід'ємну частину спірного договору та Тарифи користування кредитною карткою «Monobank» та Паспорт споживчого кредиту.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які викладені на банківському сайті https://www.Monobank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «Monobank», у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови.
Водночас, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Універсал Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Monobank» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом яких - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, могли неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про суму кредитного ліміту, сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Водночас, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Суд вважає, що надані позивачем Правила надання банківських послуг Універсал Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Крім того, суд зважає на те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних картки «Monobank» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Універсал Банку, розміщені на сайті https://www.monobank.ua/terms, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21.09.2018 шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Із змісту пред'явлених позовних вимог убачається, що Банк просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, яка з урахування останніх погашень, становить 8260,90 гривень.
Анкета-заява до договору про надання банківських послуг від 21.09.2018 містить паспортні та анкетні дані відповідача.
Водночас, анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які відомості стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, наслідки порушення умов кредитування, тощо.
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору на заявлених позивачем умовах.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 57, 60-62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджений Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
З наведеного вбачається, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, саме виписка по рахунку є належним доказом підтвердження видачі кредиту.
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов цього договору, а також банком не доведено, що відповідач дійсно отримав грошові кошти у вигляді кредиту, то наданий позивачем розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання та є неналежним доказом.
Водночас, суд звертає увагу на те, що АТ «Універсал Банк», звертаючись до суду з даним позовом, просив суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
За правилами ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом)сторін.
Представник позивача, заявивши у пред'явленому позові та в заяві, доданій до позову, клопотання про розгляд справи без виклику представника позивача тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На позивача покладений обов'язок з урахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень чинного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів з урахуванням положень ЦПК України зазначені ним обставини. Однак, таких доказів він не надав і не ставив питання в судовому засіданні про їх витребування.
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Таким чином, з огляду на викладене, АТ «Універсал Банк» не доведено і не обґрунтовано заявлені позовні вимоги, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов'язком, у зв'язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Між тим, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Наведені положення цивільного процесуального законодавства України означають, що закон установлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
За правилами ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
За змістом ч. 1, 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, як це закріплено положеннями ч. 4 ст. 83 ЦПК України.
За змістом ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас, за приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на наведені вище обставини, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ураховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19; код ЄДРПОУ 21133352;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 , гурт.
Повне судове рішення складено і підписано 05 грудня 2024 року.
Суддя : Я.Ю. Семенова