Р I Ш Е Н Н Я
04.12.2024
м. Лозова Харківської області
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря - Петренко (Ляшенко) Ю.С.,
Справа № 629/4070/24
Номер провадження 2/629/1114/24
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Територіальна громада в особі Лозівської міської ради Харківської області
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - Державна інспекція архітектури та містобудування
розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу про визнання права власності за самочинно побудований житловий будинок з відповідними надвірними будівлями в порядку спадкування за заповітом,
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності за самочинно побудований житловий будинок з відповідними надвірними будівлями в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з: житлового будинку літ. «А-2», житловою площею 65,6 кв.м, загальною площею 114,8 кв.м., з відповідними надвірними спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцем майна померлого є позивачка, дочка спадкодавця, згідно заповіту, складеного на її ім'я, посвідченого секретарем виконавчого комітету Панютинської селищної ради міста Лозова Харківської області, 14 квітня 2017 року, за реєстром №67. У спадкодавця є спадкоємець, дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на час смерті спадкодавця не була непрацездатною чи пенсіонером за віком, інвалідом будь-якої групи, тобто не має права на обов'язкову частку у спадщині. Спадщину після смерті батька позивачка прийняла шляхом подання заяви про прийняття спадщини до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області. В даний час вона звернулась до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, та надано документи, які підтверджують: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, заповіт, склад спадкового майна. Для вчинення нотаріальної дії було надано договір купівлі-продажу, посвідчений Лозівською державною нотаріальною конторою Харківської області, 16 серпня 1995 року, за реєстром №1-2882, зареєстрований Лозівським бюро технічної інвентаризації Харківської області, 17 серпня 1995 року, в книзі №6, за реєстровим №1334, який підтверджував право власності спадкодавця на житловий будинок літ. «А-1», житловою площею 20,7 кв.м. і розташований за адресою:, АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, площею 1035 кв.м. Нотаріусом було надано запит на виготовлення нового технічного паспорту. Після огляду житлового будинку інженером було визначено, що старий будинок знесено. На підтвердження даного факту було надано Довідку про знищення/знесення майна від 11 червня 2023 року, №21/05/23, реєстраційний номер документу DT01:2952-6090-6166-7903. Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 28 червня 2023 року, №16/06/23, реєстраційний номер документа ТІ01:4857-2238-9787-6403 у 2005 році спадкодавцем було самочинно побудовано новий житловий будинок літ. «А-2», який має загальну площу 114,8 кв.м. Отже, в зв'язку з тим, що позивач не має можливості надати документи, які підтверджують право власності спадкодавця на нерухоме майно, а саме, правовстановлюючий документ про належність новоствореного майна - житлового будинку літ. «А-2», житловою площею 65,6 кв.м, загальною площею 114,8 кв.м., з відповідними надвірними спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спадкодавцеві, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок позивачу було відмовлено, що підтверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 листопада 2023 року. Вказаний житловий будинок було побудовано спадкодавцем на підставі рішення виконавчого комітету Панютинської селищної ради міста Лозова Харківської області №25 від 26 лютого 1999 року, де йому було надано дозвіл на знесення старого будинку будівництво нового житлового будинку на вказаній земельній ділянці у відповідності з технічною документацією, виданою госпрозрахунковим проектно- виробничим архітектурно-планувальним бюро. Проект на будівництво нового будинку був затверджений Госпрозразунковим проектно- виробничим архітектурно-планувальним бюро Лозівського району Харківської області на підставі вищезазначеного рішення виконкому. Після закінчення будівництва спадкодавець звернувся до Лозівського БТІ, де на його замовлення було виготовлено поетажний план та експлікацію житлового будинку, станом на 12 травня 2005 року. На підставі чого будинок був обладнаний комунікаціями електропостачання, водопостачання та газопостачання, згідно до проектів відповідних комунальних підприємств. Як зазначено у «Плані садибної ділянки» - земельна ділянка площею 1035 кв.м. із земель державного фонду, виділена на підставі рішення виконкому Панютинської селищної ради №18/73 від 12.01.1955 р. Після набуття права власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку, згідно договору купівлі- продажу, спадкодавець набув право користування земельною ділянкою, на якій розташований вказаний житловий будинок. Отже, земельна ділянка перебувала у його правомірному користуванні, орган місцевого і самоврядування питання щодо звільнення або неправомірного зайняття земельної ділянки за життя батька не ставив. Відповідно до Листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.05.2024 відповідно до Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, записи в яких здійснювалась до 01.01.2013, на земельну ділянку за адресою:, АДРЕСА_1 , правовстановлюючі документи на право власності, право постійного користування або право користування на умовах оренди землею у Відділі не обліковуються. На даний час, спадкодавець мав розпочати будівництво нового будинку після одержання дозволу на будівельні роботи в інспекції держаного архітектурно-будівельного контролю. Однак за дозволом на будівельні роботи в інспекцію ДАБК він не звернувся і почав будівництво без такого дозволу. Вважає, що рішення виконкому за №25 від 26.02.1999 р. є дозвільним документом на будівництво нового будинку, а дозвіл на виконання будівельних робіт та повідомлення про початок будівництва є похідними документами від цього рішення. Після отримання Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії з метою оформлення документів на спадковий будинок позивачка звернулась до Державної інспекції архітектури і містобудування з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації. 04 квітня 2024 року позивачка отримала Витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер ІУ161240403192, де зазначено, що Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації повернуто на доопрацювання. Підстава відмови: Декларація не підписана замовником будівництва (оскільки він помер), відсутні відомості про земельну ділянку, відсутній документ на право власності на земельну ділянку, відсутня відмітка про можливість надійної та безпечної експлуатації об'єкта. На виконання вимог Державної інспекції архітектури і містобудування позивачка звернулась до Лозівського міського голови з заявою про надання у власність або користування на умовах оренди земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Згідно Листа Лозівської міської ради Харківської області №М-106 від 30 травня 2024, який позивачка отримала 07 червня 2024 року, мені надано роз'яснення, що згідно ст. 118 Земельного Кодексу України для приватизації земельної ділянки, у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у користуванні, в тому числі, земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, господарчі будівлі та споруди, необхідно надати документи, які підтверджують право власності на житловий будинок, клопотання щодо передачі земельної ділянки, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Таким чином, для реалізації права на приватизацію земельної ділянки позивачка звертається до суду з позовною заявою про визнання права власності на самочинно побудований житловий будинок з відповідними надвірними будівлями в порядку спадкування за заповітом. Щодо можливості надійної та безпечної експлуатації об'єкта, то відповідно до Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єктів їх відповідності будівельним нормам, надійної та безпечної експлуатації від 23 травня 2024 року: «Житловий будинок літ. А-2 ( вт.ч. прибудова літ.аі, ганок літ. а2) загальною площею 114.8 кв.м, житловою 65.6 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: сарай літ. З, погріб літ. И, сарай літ. К, вбиральня літ. Л, гараж літ. М, ворота №1, огорожа №2 за адресою : АДРЕСА_1 відповідає будівельним нормам, надійної та безпечної експлуатації згідно: ДБН В.2.2и 15:2019 "Житлові будинки. Основні положення; ДБН В. 1.2-14:2018 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об'єктів. Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд; ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги; ДСП 173-96 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (Наказ від 19.06.1996 № 173 Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів); Державні будівельні норми України Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 квітня 2019 року № 104; Державні будівельні норми Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій». Таким чином, за життя спадкодавець не звернувся до Державної інспекції архітектури і містобудування, не отримав дозвіл на виконання будівельних робіт, не надав повідомлення про початок будівельних робіт, а згодом не зареєстрував Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, внаслідок чого не отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок, як цього вимагало законодавство станом на час будівництва. В даний час виконати вказані дії неможливо, оскільки це міг зробити лише забудовник житлового будинку і за наявності документу, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт. На підставі вищевикладеного, просить визнати право власності на самочинно побудований житловий будинок «А-2», житловою площею 73,6 кв.м, загальною площею 173, 8 кв.м. з відповідними надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (шістдесят) в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник відповідача Територіальної громада в особі Лозівської міської ради Харківської області Кушнір О.Г. в наданому суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову, просила розгляд справи проводити за її відсутності за наявними в матеріалах справи документами
Представник третьої особи Державної інспекції архітектури та містобудування Лісова Н.Ш. в письмових поясненнях просила в задоволенні позовних вимог відмовити, розгляд справи проводити за її відсутності.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомила.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
В телефонограмі до суду від 04.12.2024 позивачка просила відкласти розгляд справи для уточнення позовних вимог.
Разом з тим, підготовче провадження у справі закінчено, під час підготовчого провадження позивачем заяв про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, про зміну предмету або підстав позову не подавалося.
Суд визнає неявку позивачки в судове засідання без поважних причин та враховуючи, що позивачкою не подано до суду заяв щодо відмови від позову(всіх або частини позовних вимог), розглядає справу за відсутності позивачки на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .
Як вбачається з свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно заповіту складеного 14.04.2017, ОСОБА_3 на випадок смерті все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, та все на що він матиме право на день смерті заповів ОСОБА_6 .
Батьком позивачки - ОСОБА_3 16.08.1995 було придбано житловий будинок літ. «А-1», житловою площею 20,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки про знищення/знесення майна від 11.06.2023 № 21/05/23 вказаний житловий будинок було знесено 20.04.2005.
У 2005 році на місці знесеного будинку ОСОБА_3 самочинно, без дозвільних документів здійснив будівництво нового житлового будинку літ. А-2 загальною площею 114,8 кв.м.
Як вбачається з архівної довідки від 16.04.2024, в архівному фонді Панютинської селищної ради та її виконавчого комітету, згідно документальних матеріалів, рішення Панютинської селищної ради (виконавчого комітету) про передачу в приватну власність (надання в користування) ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у 1995-2001 роках не виявлено.
Відповідно до положень статті 1216 Цивільного кодексу України /далі - ЦК України/ спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом /стаття 1217 ЦК України/.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до нотаріальної контори за оформленням права на спадщину за заповітом після смерті її батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06 листопада 2023 приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області було винесено постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності спадкодавця на нерухоме майно, а саме, правовстановлюючого документу про належність новоствореного майна спадкодавцеві, а саме, житлового будинку з відповідними надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Відповідно до пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва (до введення в експлуатацію) його права та обов'язки забудовника ходять до складу спадщини.
Отже, якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов'язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт; право одержати на своє ім'я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.
Так, батьком позивачки - ОСОБА_3 16.08.1995 було придбано житловий будинок літ. «А-1», житловою площею 20,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки про знищення/знесення майна від 11.06.2023 № 21/05/23 вказаний житловий будинок було знесено 20.04.2005.
У 2005 році на місці знесеного будинку ОСОБА_3 самочинно, без дозвільних документів здійснив будівництво нового житлового будинку літ.А-2 загальною площею 114,8 кв.м.
З пояснень ДІАМ щодо спірного будинку убачається, що згідно відомостей, що містяться в Реєстрі будівельної діяльності подано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за амністією - реєстраційний номер ІУ161240403192, яка повернута на доопрацювання з підстав: «Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, не підписана замовником будівництва та відсутні відомості про земельну ділянку. 2. Відсутній документ на право власності на земельну ділянку. 3. У технічному паспорті відсутня відмітка про можливість надійної та безпечної експлуатації об'єкта».
Верховний Суд у постанові від 30.06.2020 по справі № 727/9974/17 наголошував, що заявник не позбавлений права оскаржити бездіяльність органу державного архітектурно-будівельного контролю з питання розгляду декларації про готовність спірного об'єкта до експлуатації. Водночас суди не можуть підміняти органи державного архітектурно-будівельного контролю, у разі, якщо ті не розглядали декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
В справі відсутні докази щодо оскарження позивачкою рішення ДІАМ про повернення на доопрацювання Декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Позивачка не надала доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, була відведена для будівництва житлового будинку літ. А-2 з господарськими спорудами та будівлями, розташованого за адресою : АДРЕСА_1
Згідно пункту 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК та з урахуванням роз?яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».
Водночас відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Верховний Суд у постанові від 01.04.2019 по справі № 569/15959/16-ц зазначив, що самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, інше нерухоме майно не є об'єктом права власності, тому таке майно не входить до складу спадщини. Отже, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Із комплексного аналізу Цивільного кодексу України, законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності» випливає, що особа стає власником новоствореного об'єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації.
Право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права.
Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 р. у справі № 910/10987/18).
Умови, підстави та процедура проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначені у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 № 553).
Абзацом 4 пункту 67 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачено, що для державної реєстрації права власності на самочинно збудований закінчений будівництвом об'єкт, право власності на який визнається на підставі рішення суду, подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені пунктами 77 - 79 цього Порядку.
Пунктом 77 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об'єкта, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння адреси (крім випадку проведення реконструкції об'єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об'єднання), об'єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об'єднання), об'єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об'єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (у редакції постанови КМУ від 08.09.2015 № 750).
Пунктом 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що до позовної заяви додано копію Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єктів їх відповідності будівельним нормам, надійної та безпечної експлуатації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до зазначеного звіту встановлено, що за результатами проведення технічного обстеження житловий будинок літ А-2 загальною площею 114,8 кв.м, житловою площею 65,6 кв.м з господарськими будівлями та спорудами: сарай літ. 3, погріб літ И, сарай літ. К, вбиральня літ. Л, гараж літ М, ворота № 1, огорожа № 2 відповідає будівельним нормам, надійної та безпечної експлуатації згідно: ДБН В.2.2и 15:2019, ДБН В.1.2-14:2018, ДБН В.1.1-7:2016, ДСП 173-96, Державним будівельним нормам України Б.2.2-12:2019, Державним будівельним нормам Б.2.2-5:2011. У розділі 5. «результати технічного обстеження» (Таблиця 1) зазначено, що гараж має відстань до сусідньої будівлі (територія домоволодіння № 62) - 3.70 м, що відповідає ДБН В.2.2и15:2019 «Житлові будинки. Основні положення».
Однак, пунктом 10.8.8. Державних будівельних нормам України Б.2.-12:2019 «Планування і забудова територій» передбачено, що відстань від наземних і комбінованих (наземно - підземних) гаражів і відкритих автостоянок легкових автомобілів до житлових і громадських будинків слід приймати не менш тих, що встановлені у таблиці 10.6. У зазначеній таблиці відстань від житлових будинків до гаражів, при кількості автомобілів до 10, має становити не менше 10 метрів.
Пунктом 60 Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 № 681, закріплено, що виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності електронної системи створюються електронні документи (крім документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю), в тому числі довідка про відповідність місця розташування самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, вимогам державних будівельних норм.
Позивачка в тому числі посилається на положення ст. 331 ЦК України, згідно якої право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Однак, суд наголошує на тому, що до реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 у справі № 909/175/18 зазначив, що правило ст. 331 ЦК України застосовується лише «при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва».
Матеріали справи свідчать про те, що спірне будівництво здійснювалося без отримання дозвільної документації, відтак є самочинним, і відповідно такі правовідносини регулюються статтею 376 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, спадковий житловий будинок в силу приписів статті 376 ЦК України є самочинним будівництвом, а отже відповідно до норм цивільного законодавства на нього не може бути визнано право власності в порядку спадкування.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення заявлених позивачкою позовних вимог про визнання права власності самочинно побудований будинок з відповідними надвірними будівлями в порядку спадкування за заповітом.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Лозівської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 , третя особа Державна інспекція архітектури та містобудування про визнання права власності за самочинно побудований житловий будинок з відповідними надвірними будівлями в порядку спадкування за заповітом, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
відповідач - Територіальна громада в особі Лозівської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 60716633, місцезнаходження за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. Ярослава Мудрого, 1
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
третя особа - Державна інспекція архітектури та містобудування, код ЄДРПОУ 44245840, місцезнаходження за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26
Повний текст рішення виготовлено 05.12.2024
Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ