Справа № 629/7433/24
Провадження № 1-кс/629/1787/24
05 грудня 2024 року слідчий суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Лозівського міськрайонного суду Харківської області скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Лозівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення,
До суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність Лозівського РВП , якою скаржник просить зобов'язати посадових осіб Лозівського РВП внести до ЄРДР відомості за його заявою про вчинення кримінального правопорушення та надати йому копію витягу з ЄРДР.
Скарга мотивована тим, що 24.11.2024 ОСОБА_3 звернувся до Лозівського РВП із заявою про злочин, а саме за фактом того, що ОСОБА_4 облив невідомою рідиною, схожу на ОСОБА_5 , його автомобіль BMW X3, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Станом на час подачі скарги відомості не внесенні до ЄРДР, просить зобов'язати посадову особу Лозівського РВП внести відомості до ЄРДР за його заявою, надати копію витягу з ЄРДР.
Заявник ОСОБА_3 у судовому засіданні на задоволенні скарги наполягав у повному обсязі, зауважив, що у відношенні нього ОСОБА_4 вчинені хуліганські дії через особисту неприязнь до його сім'ї з пошкодженням майна.
Представник Лозівського РВП в Харківській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив, своїх доводів щодо скарги суду не подав.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя доходить до такого
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Згідно з ч.4 ст. 107 КПК України, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, дійшов таких висновків.
П. 1 ч. 1ст. 303 КПК України передбачає, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
За ч.1ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.
Кримінальним правопорушенням є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ст. 11 КК України).
Положення ст. 214 КПК України перебувають у тісному взаємозв'язку з ч. 1 ст.2 та ст.11 КК України, згідно з якими підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою не будь-яких дій, а суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки конкретного складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 2 Глави 3 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 № 298 (далі - Положення), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
За вимогами ч.1 та п.4 ч.5ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань є виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність у таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Такими даними є посилання у заяві (повідомленні) про кримінальне правопорушення на фактичні обставини, що свідчать про наявність складу відповідного кримінального правопорушення.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення, об'єктивні дані, які свідчать про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Враховуючи приписи ч.1 ст.2, п.10 ч.1 ст.3, ч.1 та п.4 ч.5 ст.214 КПК України можливо зробити висновок, що однією із обов'язкових умов для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є повідомлення/виявлення діяння/бездіяльності, яке містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого особливою частиною КК України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу кримінального правопорушення, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування.
Відповідно до висновку, зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону кримінального правопорушення і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його негативні наслідки та причинний зв'язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, вноситься інформація про сукупність ознак, які свідчили б про вчинення того чи іншого кримінального правопорушення, і дали змогу кваліфікувати дії або бездіяльність, про яку йдеться у повідомленні про кримінальне правопорушення, за відповідними статтями Кримінального кодексу України.
До ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Відмінністю письмової заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення від будь-якого іншого звернення є викладення в такій заяві об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного кримінального правопорушення. Якщо таких даних немає, то такі відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, слідчий суддя також враховує висновок Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 30.09.2021 у справі № 556/450/18, відповідно до якого підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Як вбачається із матеріалів справи, 24.11.2024 ОСОБА_3 звернувся до Лозівського РВП із заявою про КП, а саме, за фактом того, що ОСОБА_4 облив невідомою рідиною, схожу на ОСОБА_5 , його автомобіль BMW X3, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На час розгляду скарги відомості за його заявою до ЄРДР не внесено.
ОСОБА_3 вважає, що подана заява містить необхідні дані, які підтверджують реальність конкретної події, конкретні фактичні дані, які свідчать про існування певних обставин. Заявник зауважував, що у відношенні нього ОСОБА_4 вчинені хуліганські дії через особисту неприязнь до його сім'ї з пошкодженням майна.
Разом з тим, умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду, кваліфікується за ст. 194 Кримінального кодексу України.
Безпосереднім об'єктом злочину є право власності.
Предметом злочину може бути будь-яке майно, як рухоме, так і нерухоме будь-якої форми власності, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено КК України як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна.
Знищення чужого майна - це доведення майна до повної непридатності, що унеможливлює його використання за призначенням і призводить до втрати споживчих властивостей та економічної цінності або до повного припинення існування (при цьому втрачені майном властивості не можуть бути відновлені). Наприклад, це спалення будівлі чи споруди, загибель худоби, отруєння напоїв, розтрощення коштовної антикварної речі тощо. У окремих випадках майно може бути знищене без фізичного зіпсування ( у разі виливання бензину у каналізацію).
Пошкодження чужого майна - це дії, спрямовані на погіршення якості майна, обмеження можливості його використання за призначенням, при якому споживчі властивості та економічна цінність втрачається не в повному обсязі, а частково. При цьому пошкоджене майно може бути відновлене і знову набути повністю або частково втрачених корисних якостей для використання його за призначенням, однак для цього необхідні значні витрати коштів і часу. Знищення чи пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб (розбиття, розламування чи розрізання речі на шматки, дія на річ водою чи повітрям, повне чи часткове розчинення її у воді чи інших рідинах тощо).
Для настання кримінальної відповідальності за ч. 1 цієї статті, необхідною умовою є настання збитків у великих розмірах.
Адміністративна відповідальність за пошкодження майна не передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Також слідчий суддя зазначає, що хуліганством є грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи. Головною рушійною силою хуліганських дій є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти.
При дослідженні змісту заяви слідчим суддею встановлено, що вона не міститься посилання хоч на один конкретний факт передбаченого КК України суспільно небезпечного діяння, не містить конкретних відомостей щодо вчинення кримінального правопорушення. У поданій заяві не наведена інформація про подію, яка може бути предметом кримінально-правової оцінки, тобто є мінімально достатньою для внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку їх перевірки під час досудового розслідування, отже, заява не містить достатніх об'єктивних даних, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи, що ОСОБА_3 достовірно відомо особу, яка пошкодила автомобіль і у разі наявності в нього достатньо доказів, що підтверджують факт пошкодження автомобіля зазначеною ним особою, він можете звернутися до суду в цивільному порядку для стягнення матеріальної шкоди.
Слідчий суддя доходить висновку, що у даному випадку існують цивільно-правові відносини, які регулюються нормами цивільного законодавства і вимоги ОСОБА_3 мають вирішувати в порядку цивільного судочинства, а тому, звернення в даному випадку за захистом в порядку кримінального судочинства є таким, що не відповідає заявленій меті, та, в свою чергу, не порушує дискрецію суду у вирішенні даних питань в іншому порядку, ніж в порядку кримінального судочинства.
Беручи до уваги викладене, слідчий суддя вважає, що заява ОСОБА_3 не містить інформації про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим така не являється повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та не породжує передбачені ч.1 ст. 214 КПК України обов'язки слідчого щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За такого, підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається.
Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування може бути постановлена, зокрема про відмову у задоволенні скарги.
За вищенаведених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 303-307,369-372 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність Лозівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення- відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Повний текст ухвали проголошено 05.12.2024 о 11 годині 30 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_6