Справа № 629/7324/23
Номер провадження 2/629/1239/24
РIШЕННЯ
04.12.2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., розглянувши в м.Лозова в порядку спрощеного провадження цивільну справу №629/7324/23 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представники позивача- адвокати Мужик Назар Тарасович та ОСОБА_2 , представник відповідача - адвокат Остапенко Світлана Юріївна,-
АТ "СЕНС БАНК", в інтересах якого діє представник, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь АТ "СЕНС БАНК" заборгованість за кредитним договором №500834735 від 02.07.2020 року в сумі 291 152, 17 грн та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, в розмірі 4 367, 28 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 02.07.2020 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту № 500834735. Позивач зазначив, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Також вказав, що відповідачем зобов'язання за договором не виконуються, станом на 09.08.2023 заборгованість складає 291 152, 17 грн. Зважаючи на вищевикладене, позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.
26.03.2024 року у справі було винесено заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги позивача в повному обсязі.
16.07.2024 року було подано представником відповідача заяву про перегляд заочного рішення, в якій вона просила переглянути справу, оскільки про існування заочного рішення ОСОБА_1 стало відомо лише у липні 2024 року, з даним рішення він не згоден та вважає його незаконним та необґрунтованим з наступних підстав. Представник вказує, що після відкриття провадження по справі, ОСОБА_1 не отримував з суду ані повістки, ані ухвали про відкриття, що є порушенням діючого законодавства. Дане заочне рішення було прийнято у судовому засідання за відсутності заявника, чим було порушено принцип змагальності, неповно з'ясовано обставини по справі, оскільки він був позбавлений можливості надати свої заперечення стосовно позовної заяви, адже станом на березень 2022 року сума боргу ОСОБА_1 становила 120 000,00 гривень, та даний факт міг вплинути на зміст рішення. Також представник зазначає, що відповідно до листа Торгово-промислової плати України від 28.02.2022 року військова агресія рф проти України, що стала підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами, а згідно положень ст.617 ЦК України сторона договору звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин- непереборної сили -форс-мажор. Крім того, ОСОБА_1 ще на початку березня 2022 року виїхав за кордон, де перебуває і зараз, жодного документа з суду не отримав, з рішенням ознайомився лише 15.07.2024 року. Враховуючи вищевикладене, заявник через свого представника звернувся до суду з даною заявою.
Ухвалою від 31.07.2024 року було скасовано заочне рішення та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, учасникам надано строк для подання заяв по суті.
02.09.2024 року, тобто після розгляду питання скасування заочного рішення та перегляду справи, представником позивача було долучено додаткові пояснення, в яких вказано, що
викладене представником відповідача є безпідставним та необґрунтованим, оскільки лист ТПП носить інформаційний та консультативний характер, виписка по рахунку підтверджує факт видачі коштів відповідачу та його заборгованість, а розрахунок підтверджує розмір боргу, оскільки містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, залишок боргу та включає суми погашеного тіла кредиту та відсотків. Враховуючи викладене, просив відмовити в перегляді заочного рішення.
До суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача вказала, що позов позивача не підлягає задоволенню, оскільки АТ “СЕНС БАНК», пред»являючи вимоги про стягнення заборгованості, не зазначив з чого складається дана сума та період її виникнення. Крім того, позивачем не надано доказів, що саме ті Умови та правила банківських послуг та Тарифи, про які зазначено в позові та долучено до матеріалів, розумів відповідач при укладенні договору. Не надано доказів того, що документи, які були надані відповідачу на момент отримання кредитних коштів, містили умови щодо сплати відсотків. Так, адвокат наполягала на тому, що умови і правила, долучені позивачем, не можуть вважатися складовою договору, з огляду на їх мінливий характер. Також, представник відповідача наголошувала на тому, що сума позову значно перевищує суму отриманого ОСОБА_1 кредиту. Представник зазначила й про те, що в анкеті-заяві, підписаній відповідачем, відсутні будь-які умови кредитування. Враховуючи вище вказане, адвокат вказала, що позов є необґрунтованим та безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідь на позов не надходила до суду.
Зважаючи на вище викладене, суд вважає за можливе, відповідно до ст.279 ЦПК України, розглянути справу за наявними в матеріалах доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що Судовим розглядом встановлено, що 02.07.2020 року між АТ «Альфа-Банк», та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, акцептом пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», паспортом споживчого кредиту, графіком платежів.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним
чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк»(а.с.37).
Представником позивача також долучено інші документи на підтвердження повноважень АТ “СЕНС БАНК» та адвоката(а.с.38-40).
Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив, що згідно з викладеним в п.2 Оферти на укладання угоди про надання кредиту №500834735, дата повернення Кредиту 03.07.2027 року. Для повернення заборгованості за Угодою прононується використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку (далі - Рахунок).
Пунктом 3 Оферти визначено, що кредит надається для: повернення заборгованості за кредитним договором №501222278 від 26.12.2019 року. Розмір - 263295.27 грн: спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714.
Підписанням цієї Оферти відповідач надав власну згоду Банку на передачу до Кредитного реєстру Національного банку України інформації у випадках, обсязі, строки та у порядку, передбачених чинним законодавством України, а також беззаперечно підтвердив, що перед укладенням Угоди ознайомлений, в тому числі, у письмовій формі: - зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання Кредиту; - з нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ; із інформацією, зазначеною в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка розміщена на офіційній сторінці Банку у мережі Інтернет за посиланням www.alfabank.ua.
Однак з вище вказаного неможливо встановити, з якою саме редакцією даних і актів ознайомили ОСОБА_1 .
Як зазначено в п.3 Оферти, в Додатку №1, що є невід?ємною частиною Угоди, визначено:- детальний розпис складових загальної вартості кредиту реальної річної процентної ставки;- графік платежів з повернення Кредиту, сплати процентів за його користування; - сум комісійної винагороди та інших платежів за Угодою(а.с.4-5).
Всі відносини між відповідачем та Банком, що не врегульовані Угодою, пропонувалось врегулювати Договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування Кредитом додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід?ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.ua.
Так, договору долучено позивачем не було, а тому неможливо встановити, що саме було врегульовано договором, який розміщено на сайті, як і неможливо встановити факт ознайомлення відповідача з даним договором та взагалі факт існування даного договору.
Строк для Акцепту Банку: 30 робочих днів з моменту отримання Банком Оферти. Угода набуває чинності з моменту підписання Банком Акцепту на укладання угоди та надання Споживчого кредиту, відповідно до умов Угоди та Договору Тарифи є невід?ємною частиною Договору та розміщені на сайті Банку: www.alfabank.ua.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03.07.2019 року (провадження 14-131цс19).
Так, як вбачається з матеріалів справи, відомості щодо тарифів, як і договір, також не долучено до матеріалів справи, що унеможливлює встановлення дійсних обставин справи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони
до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З огляду на мінливий характер умов договору та тарифів, розміщених на сайті, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.
Так, позивачем не було надано суду договір та тарифи, розміщені на сайті, що унеможливлює встановлення факту, що при укладенні угоди, ОСОБА_1 ознайомлювався саме з ними. Крім того, суд позбавлений можливості встановлення факту підписання відповідачем вказаних документів.
В позові АТ “СЕНС БАНК» вказує, що відповідачу було надано кредит на суму 291 152, 17 грн.
Однак, підтверджується тільки факт перерахування кредитних коштів у сумі 263 295, 27 грн АТ “СЕНС БАНК» відповідачу, про що свідчить меморіальний ордер №1159147 від 03.07.2020 року(а.с.11). Сума перерахованих коштів відповідає вказаному в Оферті.
Розмір заборгованості, який просить стягнути позивач складається з тіла кредиту та відсотків, про що вказано в розрахунку, однак розрахунок не є первинним документом, що може підтвердити наявність заборгованості.
Як зазначив позивач, відповідачем зобов'язання за договором не виконуються, у зв»язку з чим станом на 09.08.2023 року заборгованість складає 291 152, 17 грн, з яких 196 032, 14 грн - борг за тілом кредиту, 95 120, 03 грн - борг за відсотками, на підтвердження чого долучено розрахунок.
З розрахунку виходить, що позивач у позові просить стягнути борг, який виник з 02.07.2020 року по 09.08.2023 року.
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19) висловлено таку позицію: «Виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами».
Щодо виписки, наданої позивачем, то з неї суд встановив факт зарахування 03.07.2020 року коштів у сумі 263 295, 27 грн та внесення ОСОБА_1 коштів на погашення тіла кредиту та процентів. Таким чином з виписки неможливо встановити непогашений розмір боргу відповідача та період виникнення боргу.
Позивач вказав у позові, що умовами договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов»язаний достроково виконати всі боргові зобов»язання перед Банком протягом 30-ти календарних днів з дня отримання від Банку інформації.
Однак, з наданих позивачем документів, неможливо встановити існування даної умови, хоча 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування»(стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав
споживачів». Наведені приписи дають підстави виснувати, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» (надалі Закон № 1734-VIII у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Згідно з викладеним у копії вимоги, ОСОБА_1 повинен був усунути порушення протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання вимоги.
Копія вимоги про усунення порушень станом на 20.06.2023 року та копія опису вкладення, долучені позивачем(а.с.27), ще не свідчать про те, що ОСОБА_1 було отримано вказану вимогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15 сформулювала правовий висновок щодо направлення повідомлення (вимоги) позичальнику.
Так, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач переконував суд, що направив відповідне повідомлення (вимогу) як позичальнику, так і його поручителю. Проте суди вказали, що всупереч умовам кредитних договорів позивач відправив ці повідомлення (вимоги) рекомендованими листами, а не цінними листами з описом вкладення та повідомленням про вручення. Тому суди не змогли встановити, як те, чи справді позивач відправив відповідачам відповідні повідомлення (вимоги), так і те, чи були останні вручені адресатам. Враховуючи наведене, порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
Зазначена вище позиція викладена також в постанові Харківського апеляційного суду від 20.06.2024 року у справі № 644/3443/23.
Згідно із ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Всупереч вимог ст.12,81 ЦПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів дотримання встановленого Законом № 1734-VIII порядку направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту.
Так, наданий позивачем опис вкладення до цінного листа щодо поштового відправлення на адресу ОСОБА_1 направлений рекомендованим відправленням за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, доказів отримання відповідачем даного відправлення суду надано не було.
З огляду на вище зазначене, дослідивши всі докази в їх сукупності, суд вважає, що Банком не дотримано встановленої законом процедури стягнення заборгованості, строк дії угоди не закінчився, доказів користування кредитним коштами ОСОБА_1 позивачем не надано, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 81, 89, 141,247, 258, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторони:
Позивач - Акціонерне товариство “СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд.100, м. Київ, 03150.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.О. Каращук