Справа № 569/11150/24
03 грудня 2024 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Білецькій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В Рівненський міський суд Рівненської області 14 червня 2024 року з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором звернувся представник ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».
17 червня 2024 року судом було виконано запит до ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області для перевірки місця реєстрації відповідача по справі.
26 червня 2024 року на адресу Рівненського міського суду надійшла відповідь ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області на запит суду.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 червня 2024 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Безнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судових витрат до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні Рівненського міського суду (м.Рівне, вул.Шкільна, 1) на 23 липня 2024 року на 09 год. 00 хв.
02 липня 2024 року від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Крім того, у позовній заяві представник позивача просив суд здійснювати розгляд справи без участі позивача без виклику (повідомлення) сторін.
22 липня 2024 року від представника відповідачки до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.
У зв'язку з клопотанням представника відповідача в судовому засіданні 23 липня 2024 року було оголошено перерву до 12 серпня 2024 року.
12 серпня 2024 року від представника відповідачки до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.
У зв'язку з клопотанням представника відповідача в судовому засіданні 12 серпня 2024 року було оголошено перерву до 24 вересня 2024 року.
13 серпня 2024 року представник відповідачки подала до суду зустрічну позовну заяву до ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення коштів у якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на користь ОСОБА_1 надлишково сплачені грошові кошти за договором №444810-КС-001 про надання кредиту від 19 січня 2022 року в розмірі 38500,49 грн.
В подальшому, 24 вересня 2024 року від представника відповідачки до суду надійшла заява про розгляд справи 24 вересня 2024 року за позовом ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсутності відповідача та його представника, їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відмовити у задоволенні позову ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за безпідставністю. Здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог та стягнути з ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на користь ОСОБА_1 всі понесені судові витрати.
В судовому засіданні було оголошено перерву та винесено ухвалу про витребування доказів, після надходження яких було призначено судове засідання на 14 листопада 2024 року.
14 листопада 2024 року від представника відповідачки до суду надійшла заява про розгляд справи 14 листопада 2024 року за позовом ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсутності відповідача та його представника, їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відмовити у задоволенні позову ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за безпідставністю. Здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог та стягнути з ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на користь ОСОБА_1 всі понесені судові витрати.
В подальшому в судовому засіданні було оголошено перерву до 03 грудня 2024 року.
При подачі зустрічного позову представником позивача не було сплачено судовий збір, натомість представник посилається на ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», як підставу звільнення від сплати судового збору.
Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст.175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У зв'язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України,Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.
При цьому, ні відповідачка ні її представник з дня подання зустрічного позову - 13 серпня 2024 року не подавали заяв про розгляд зустрічного позову без їх участі, а лише були клопотання про розгляд первинного позову без участі сторони відповідача. Крім того, не було долучено і квитанцію про сплату судового збору за подану зустрічну позовну заяву. Вказані обставини розцінюються судом, як не бажання підтримувати зустрічну позовну заяву.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що зустрічну позовну заяву слід повернути відповідачу. При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачці право на звернення до суду з позовною заявою до відповідача, у разі наявності будь-якого спору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,185,260,353,354 ЦПК України, суд,-
Повернути ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву до ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення коштів.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду з позовною заявою до відповідача у разі наявності спору в позовному провадженні.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов