Справа № 569/22953/24
1-кп/569/2419/24
04 грудня 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024181010001290 від 20.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Рівне, громадянки України, українки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання та яка на даний час утримується в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», раніше судимої, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває вказаний обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.11.2024 року по даному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив обвинувальний акт призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження, посилаючись на відсутність підстав для повернення обвинувального акту, закриття чи зупинення кримінального провадження.
Крім того, 29.11.2024 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів з утриманням в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор» з визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який закінчується 05.12.2024 року, оскільки ризики, передбачені пунктами
1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконний вплив на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, не перестали існувати.
Обвинувачена ОСОБА_4 проти призначення судового розгляду кримінального провадження не заперечила, однак заперечила щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, обгрунтовуючи це погіршенням стану здоров'я.
Захисник адвокат ОСОБА_5 , з урахуванням позиції своєї підзахисної, також не заперечував проти призначення судового розгляду кримінального провадження. Заявив клопотання про долучення до матеріалів справи медичних довідок, засвідчених ОСОБА_4 щодо стану здоров'я обвинуваченої, вказав, що вона має ряд важких захворювань та просив визначити їй більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобу контролю за місцем проживання бабусі обвинуваченої в м. Рівне.
Заслухавши думку учасників провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку, що дане кримінальне провадження підсудне Рівненському міському суду Рівненської, підстав для закриття кримінального провадження немає, обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.
Таким чином, враховуючи те, що підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, під час підготовчого судового засідання не встановлено, на підставі п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово.
Вирішуючи клопотання прокурора про застосування до обвинуваченої
ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суд виходить з такого.
В судовому засіданні прокурор заперечив проти клопотання сторони обвинувачення щодо застосування більш м'якого запобіжного заходу, запропонованого захисником адвокатом ОСОБА_5 , вказуючи на те, що обвинувачена неодноразово судима, окрім того, притягалася до адміністратвиної вівдповідальності за вчинення домашнього насильства відносно її бабусі та порушувала заборонний припис, що само по собі униможливлює проживання їх разом під одним дахом, у разі застосування судом цілодобового домашнього арешту з визначенням місця проживання обвинуваченої за адресою бабусі .
Відповідно до ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим
ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 і 8 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з рішенням Європейського суду у справі «Вишневський та інші проти України», при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Враховуючи викладене, суд вважає, клопотання прокурора вмотивованим, оскільки обвинуваченій ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, яке законодавцем віднесено до категорії тяжких злочинів. Беручи до уваги позицію учасників судового провадження, зокрема думку прокурора, ту обставину, що строк запобіжного заходу відповідно до ухвали від 09.10.2024 року спливає 05.12.2024 року о 20 год. 38 хв., суд вважає доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відповідно до положень ст.ст. 183, 194-197 КПК України із урахуванням зазначених ухвалою суду ризиків і підстав застосування такого запобіжного заходу, які на теперішній час не змінились та продовжують існувати. Оскільки, обвинувачена ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може переховуватися від суду, розуміючи реальність і невідворотність покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від 6 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. З метою уникнення покарання може покинути своє місце проживання, якщо до неї буде застосований запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі. Окрім того, обвинувачена може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, чинити тиск на них для зміни показів останніх, або відмови від дачі показів. Також, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки була неодноразово судима, востаннє 15.02.2024 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. Однак в подальшому ОСОБА_4 належних висновків не зробила та продовжила вчиняти кримінальні правопорушення, що свідчить про її схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
При цьому, суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
З урахуванням наявності зазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характеру інкримінованого обвинуваченій діяння, строку покарання, яке може бути їй призначено, беручи до уваги обставини, визначені у
ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченої іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, а тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Надані стороною захисту медичні документи щодо стану здоров'я обвинуваченої суд не вважає такими, що унеможливлювали б продовження застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обвинувачена не надала суду жодного доказу на підтвердження звернення зі скаргами на стан здоров'я за час перебування в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор".
Відповідно до ч. 3 ст.183КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Ураховуючи обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої,яка офіційно не працевлаштована, раніше неодноразово судима, без постійного місця проживання, суд доходить висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є в кримінальному провадженні, є застава як альтернатива запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень. На думку суду, саме такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками й достатнім стримуючим засобом, який зможе забезпечити гарантії належної поведінки обвинуваченої та виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177-178, 182, 183, 194, 314 - 316, 369 - 372 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України на 11 грудня 2024 року на 15 год. 00 хв. у відкритому судовому засіданні в приміщені Рівненського міського суду Рівненської області (м. Рівне, вул. Шкільна, 1), суддею одноособово.
В судове засідання викликати учасників судового провадження.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01 лютого 2025 року 20 год. 38 хв. включно з утриманням у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
Встановити розмір застави обвинуваченій ОСОБА_4 у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 121 120 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) протягом дії ухвали за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
Покласти обов'язки на обвинувачену у разі внесення застави :
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;
- повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов'язків, у разі внесення застави до 01.02.2025 року.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірити документи, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_4 чи іншому заставодавцю відмінному від неї, обов'язки, що покладаються у зв'язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки їх невиконання.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити для відома і виконання начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».
Повний текст ухвали виготовлено 05.12.2024 року.
Суддя ОСОБА_1