Справа № 569/21024/24
1-кс/569/8004/24
11 листопада 2024 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
слідчого ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання представника власника майна ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна,-
До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту майна звернувся представник власник майна ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що в провадженні СВ Рівненського РУП ГУНП у Волинській області перебувало кримінальне провадження №12023030580000008 від 03.01.2023р., зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України.
25.01.2024р. в рамках вказаного вище кримінального провадженняна підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 23.01.2024р. (справа №569/17969/23) проведено обшук у приміщенні будинку АДРЕСА_1 , де проживає гр. ОСОБА_4 .
Згідно ухвали слідчого судді Рівненського міського суду №569/17969/23 від 29.01.2024 на вищевказане майно накладено арешт із забороною розпорядження та користування.
29.02.2024 процесуальним керівником у кримінальному провадженні прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_6 виділено з кримінального провадження №12023030580000008 від 03.01.2023р., матеріали досудового розслідування в частині вчинення злочину щодо незаконного збуту невстановленою особою наркотичного засобу до ДУ Луцький слідчий ізолятор, в окреме кримінальне провадження.
Виділеному кримінальному провадженню в ЄРДР присвоєно номер №12024181010000562 від 29.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
01.03.2024 до Рівненського міського суду Рівненської області скеровано обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023030580000008 від 03.01.2023р. (справа №569/4306/24).
Неодмінно слід зазначити, що вилучення майна відбулось більше вісьми місяці тому, а тому в органу досудового розслідування було достатньо часу (розумні строки) для проведення необхідних експертиз та слідчих дій.
Для збереження можливих слідів кримінального правопорушення слідчомудозволяється зафіксувати речові докази за допомогою фотографування або відеозапису, докладно описати, виготовити за допомогою технічних, програмно-технічних, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься у вилученому майні.
На сьогоднішній день ОСОБА_4 письмове повідомлення про підозру не вручено, її причетність до вчинених кримінальних правопорушень не досліджується, а тому вважає, що відсутні правовіпідстави для подальшого арешту майна, і це не позначиться на ефективності досудового розслідування по данному кримінальному провадженні.
Представник власник майна ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, крім того, підтримав своє клопотання в повному обсязі та просив його задоволити.
Слідчий в судовому засіданні запереч з приводу задоволення клопотанні. Просив відмовити в задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення слідчого, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення частково.
Судом встановлено, що в провадженні СВ Рівненського РУП ГУНП у Волинській області перебувало кримінальне провадження №12023030580000008 від 03.01.2023р., зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України.
25.01.2024р. в рамках вказаного вище кримінального провадженняна підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 23.01.2024р. (справа №569/17969/23) проведено обшук у приміщенні будинку АДРЕСА_1 , де проживає гр. ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 29 січня 2024 року накладено арешт на вилучені в ході проведення 25.01.2024 обшуку приміщення будинку, де проживає ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , наступні речі: два блокноти чорновими записами, мобільний телефон “Redmi 5c», “Nokia», “Meizu», планшет “Samsung», крім того було вилучено ноутбук “Lenovo», S/W: НОМЕР_1 , також було вилучено дев'ять блістерів в кожному з яких шість пігулок з написом “CIRRUS» в загальній кількості п'ятдесят чотири пігулками та картонна упаковка, Крім того було вилучено: 103 пачок “Regevidon»- 2168 шт, 57 пачок “Adenvirie»- 1596 пігулок, 64 пачки “Memontine» в загальній кількості 3584 пігулок, 38 пачок “Cooxol», в загальній кількості 1140 пігулок, 122 “Estrotem» в заггальній кількості 3416 пігулок, 8 пачок “Dexilent» в загальній кількості 364 пігулок, 74 пачки “Lithium Conbonicum» в загальній кількості 4440 пігулок, 39 пачок “Venlotoxine» в загальній кількості 1092 пігулок. 36 пачок “Tebogine» в загальній кількості 2016 пігулок, 8 пачок “Plevix» в загальній кількості 672 пігулки, 8 пачок “Xyzal» в загальній кількості 224 пігулки, 208 пачок “Finlepsin» в загальній кількості 10400 пігулок, 82 пачки “Velexin» в загальній кількості 2296, 22 пачки “Esciteloprom» в загальній кількості 616 пігулок, 36 пачок “Vrosiek» в загальній кількості 2550 пігулок, 49 пачок “Akineton» в загальній кількості 2450 пігулок, 24 пачок “Orungol» в загальній кількості 672 пігулок, 16 пачок “Perogen» в загальній кількості 480 пігулок, 28 пачок “Trittico» в загальній кількості 920 пігулок, 20 пачок “Rispolept» в загальній кількості 400 пігулок, 12 пачок “Trileptol» в загальній кількості 600 пігулок, 46 пачок “Aterox» в загальній кількості 1150 пігулок, 21 пачка “Peroxinor» в загальній кількості 630 пігулок, 10 пачок “Altocolidol» в загальній кількості 100 пігулок, 9 пачок “Novothyrol» - 900 пігулок, 25 пачок “Novothyrol» в загальній кількості 2500 пігулок, 21 пачка “Rexetin» в загальній кількості 630 пігулок, 15 пачок “Atomoksentyne» в загальній кількості 420 пігулок, 18 пачок “Structum» в загальній кількості 1080 пігулок, 40 пачок “Anetronil» в загальній кількості 1000 пігулок, “Depotine» в загальній кількості 480 пігулок, 6 пачок “Emend» в загальній кількості 18 пігулок.
Встановлено заборону власнику ОСОБА_4 та будь-якій іншій особі користуватися та розпоряджатися зазначеним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
Передано вказане вище майно до камери зберігання речових доказів Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_4 письмове повідомлення про підозру не вручено, її причетність до вчинених кримінальних правопорушень не досліджується.
Згідно ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Керуючись ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, повинен бути якнайшвидше повернутий власнику, крім випадків передбачених ст.ст. 160-166, 170-174 КПК України.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно вимог ст. 321 ЦПК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з'ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу «resjudicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п. 51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п. 31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п. 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах «SperrongandLonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано
З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, про необхідності в повернення автомобіля на відповідальне зберігання без зняття арешту, а тому клопотання підлягає до задоволення частково.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -
Клопотання представника власника майна ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна - задоволити частково.
Скасувати арешт, який був накладений відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 29.01.2024 (справа №569/17969/23) в частині накладення арешту на мобільний телефон “Redmi 5c», “Nokia», “Meizu», планшет “Samsung», ноутбук “Lenovo», S/W: НОМЕР_1 .
Передати на відповідальне зберігання мобільний телефон “Redmi 5c», “Nokia», “Meizu», планшет “Samsung», ноутбук “Lenovo», S/W: НОМЕР_1 - ОСОБА_4
Ухвала , відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.
Ухвала набрала законної сили 04.11.2024 року.
Слідчий суддя Рівненського міського ОСОБА_7