Справа № 2-9515/10
Іменем України
28 жовтня 2010 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого Грицака Р.М.
за участю секретаря Семяоніді В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації про визнання права власності та зобов'язання погодження реєстрації автомобіля, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання права власності та зобов'язання надати погодження на реєстрацію за позивачем права власності на автомобіль марки «Форд D», 1999 року випуску, кузов №НОМЕР_2 та в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що вона успадкувала вказаний автомобіль після смерті свого батька ОСОБА_3, якому автомобіль був подарований як інваліду за цільовою гуманітарною допомогою, а відмова відповідача Головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації надати письмове погодження на реєстрацію за нею права власності на автомобіль позбавляє її можливості перереєструвати автомобіль в органах ДАІ та користуватись ним.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав суду письмові заперечення, в яких вказано, що Головне управління праці та соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації позов не визнає та просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки згідно п. 41 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» №999 від 19 липня 2006 року передбачено, що після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) управлінню праці та соціального захисту населення. Тому суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлення заочного рішення, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
11.12.2006 року ОСОБА_3 отримав в дар від громадянки ОСОБА_4 через Головне управління праці та соціального захисту населення Тернопільської області автомобіль марки «Форд D», 1999 року випуску, кузов №НОМЕР_2, як гуманітарну допомогу та даний автомобіль згідно митної декларації надійшов 26.02.2007 року з Німеччини як гуманітарна допомога для передачі інваліду ОСОБА_3 згідно дарчої.
18.01.2007 року комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінету Міністрів України визнала автомобіль марки Форд D», 1999 року випуску, кузов №НОМЕР_2, який надійшов з Німеччини, гуманітарною допомогою.
ОСОБА_3 набув у власність даний автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ВОС №НОМЕР_2 від 02.06.2007 року. Згідно свідоцтва право на керування даним транспортним засобом надано ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ИД №НОМЕР_3.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про народження серії VІ-УР № НОМЕР_4, зареєстрована та проживала разом з ОСОБА_3 на час його смерті. Крім того, ОСОБА_3 28.02.2002 року склав заповіт на її користь.
Відповідно до ст. 1216-1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Суд вважає, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом та заповітом та після смерті ОСОБА_3 згідно ст. ст. 1223, 1261 Цивільного кодексу України, прийняла спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, оскільки проживала разом із померлим. Тому з огляду на те, що ОСОБА_3 на час своєї смерті був власником спірного автомобіля, його право власності на дане майно перейшло у порядку спадкування до позивача.
Однак, листом №П-065/99 від 15.01.2010 року Головне управління праці та соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації звернулось до ОСОБА_5 з вимогою про повернення автомобіля.
Також, представник відповідача, заперечуючи проти позову, зсилається на постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями” №999 від 19 липня 2006 року, п. 41 якого передбачає, що після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) управлінню праці та соціального захисту населення і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Однак, суд не приймає вказані заперечення, з тих підстав, що у пунктах 41, 16 даної постанови зі змінами, внесеними від 17.08.2008 року, що були чинними на час смерті ОСОБА_3, чітко вказано, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда.
Згідно реєстраційних документів, строк експлуатації автомобіля «Форд D», 1999 року випуску, кузов №НОМЕР_2, є більше ніж 10 років.
Таким чином заперечення відповідача щодо надання позивачу дозволу на перереєстрацію спірного є безпідставними.
У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання, що в даному випадку порушене право власності позивача відповідачем, тому позов підлягає до задоволення шляхом визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль та зобов'язання головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації надати позивачу погодження на реєстрацію права власності на автомобіль «Форд D», 1999 року випуску, кузов №НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст. 22 Конституції України, ст. ст. 16, 391 Цивільного кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями” №999 від 19 липня 2006 року з наступними змінами, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «Форд D», 1999 року випуску, кузов №НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1.
Зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 погодження на реєстрацію за нею права власності на автомобіль «Форд D», 1999 року випуску, кузов №НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий підпис Р.М. Грицак