Тернопільської області
С П Р А В А № 1-892/2010 р.
Іменем України
«12 » жовтня 2010 року
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі головуючого: Костіва О.З.,
з участю секретаря: Бандас Д.В.,
прокурора: Гулевського Г.Б., ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в залі суду в м.Тернополі кримінальну справу про обвинувачення :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт.Копичинці Гусятинського району Тернопільської області, заміжньої, приватний підприємець, інвалід 2 групи, проживаючої в АДРЕСА_1, раніше не судимої, -
за ч.1 ст.172 КК України,
ОСОБА_1, яка з 05 квітня 1995 року на підставі свідоцтва НОМЕР_1 є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, виконуючи організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські функції, будучи в силу цього службовою особою та зобов'язаною відповідно до п.6 ч.1 ст.24 КЗпП України забезпечити нормальні умови праці, необхідні для виконання працівниками роботи, передбачені законодавством про працю та іншими нормативними актами, які регулюють трудові відносини, та порушуючи вимоги ст.ст.43, 45, 46 Конституції України, «Порядку реєстрації трудових договорів між працівником та фізичною особою», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №260 від 08 червня 2001 року та ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», впродовж 2009-2010 років допустила до виконання роботи без укладення трудових договорів наступних осіб: ОСОБА_2, яка працювала у неї, як приватного підприємця, з 01 жовтня 2009 року по 25 квітня 2010 року; ОСОБА_3, яка працювала у неї, як приватного підприємця, з 27 травня 2010 року по 08 червня 2010 року; ОСОБА_4, яка працює у неї, як приватного підприємця, з 27 травня 2010 року по даний час, та ОСОБА_5, яка працювала у неї, як приватного підприємця, з вересня 2009 року по 25 квітня 2010 року.
Також, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, маючи реальну можливість, порушуючи ст.48 КЗпП України, не оформила трудові книжки вказаним працівникам.
За виконання робіт фізична особа-підприємець ОСОБА_1 щомісячно виплачувала заробітну плату наведеним працівникам, не подаючи при цьому в державні контролюючі органи відповідної звітності та не перераховуючи внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, державне соціальне страхування на випадок безробіття, у фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, чим порушила також соціальні права вказаних осіб.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину в скоєнні інкримінованого злочину визнала повністю, розкаялася у вчиненому та суду пояснила, що як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа впродовж 2009-2010 років допустила до виконання роботи без укладення трудових договорів наступних осіб: ОСОБА_2, яка працювала у неї з 01 жовтня 2009 року по 25 квітня 2010 року; ОСОБА_3, яка працювала у неї з 27 травня 2010 року по 08 червня 2010 року; ОСОБА_4, яка працює у неї з 27 травня 2010 року по даний час та ОСОБА_5, яка працювала у неї з вересня 2009 року по 25 квітня 2010 року. Крім того, вона не оформила трудові книжки вказаним працівникам. За виконання робіт вона щомісячно виплачувала заробітну плату наведеним працівникам «в конвертах», не подаючи при цьому в державні контролюючі органи звітності по цих працівниках та не перераховуючи внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, державне соціальне страхування на випадок безробіття, у фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Крім власного визнання вини, підсудна повністю погодилася зі всіма доказами по справі, що були зібрані в ході досудового слідства і підтверджували її винність у вчиненні злочину згідно пред'явленого обвинувачення, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.
Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину та кваліфікує її дії за ч.1 ст.172 КК України, тобто , грубе порушення законодавства про працю.
При призначенні покарання підсудній суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, яка позитивно характеризується, є інвалідом 2 групи, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В якості обставин, що пом'якшують покарання, суд враховує повне визнання вини, щире каяття, сприянням органам досудового слідства та суду у встановленні істини у справі.
Обставини, що обтяжують покарання відсутні.
Виходячи з наведеного суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудної можливе без її ізоляції від суспільства і їй слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді штрафу.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-
ОСОБА_1 визнати винною в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 700 (сімсот) гривень в дохід держави.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попереднім - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція, або апеляційне подання до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою - в той-же строк з моменту отримання ним копії вироку.
Головуючий: Костів О.З