Номер провадження: 22-ц/813/4818/24
Справа № 522/1581/23
Головуючий у першій інстанції Павлик І.А.
Доповідач Погорєлова С. О.
12.11.2024 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби у справах дітей Одеської міської ради у справі за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Павлик І.А.16 серпня 2023 року у м. Одеса, -
встановила:
У січні 2023 року позивач, як орган опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Приморська районна адміністрація Одеської міської ради зазначала, що відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 29.09.2021 року, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було знайдено за адресою: АДРЕСА_1 . З моменту перебування малолітнього ОСОБА_1 у КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області» його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо повернення дитини на виховання в родину до Служби у справах дітей Одеської міської ради не зверталась. На підставі викладеного, враховуючи позицію Служби у справах дітей Одеської міської ради, а також рекомендації комісії з питань захисту прав дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.12.2022 року, протокол № 15, Приморська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважала доцільним позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відносно малолітнього сина ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.08.2023 року у задоволенні позову Приморської районної адміністрації Одеської міської ради було відмовлено.
Зобов'язано Службу у справах дітей Одеської міської ради забезпечити повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на територію України в м. Одесу та передати його матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У апеляційній скарзі Служба у справах дітей Одеської міської ради просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині зобов'язання Служби у справах дітей Одеської міської ради забезпечити повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на територію України в м. Одесу та передати його матері - ОСОБА_2 , та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що прийняття рішення про доцільність повернення дитини на виховання у сім'ю належить до виключної компетенції органу опіки та піклування, а у суду першої інстанції, зважаючи на предмет спору, не було правових підстав для вирішення питання про доцільність або недоцільність такого повернення. Вирішуючи це питання, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, чим порушив норми процесуального права.
Рішення суду в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів сторонами до апеляційного суду не оскаржувалось, тому перегляду в апеляційному порядку не підлягає.
Сторони про розгляд справи на 12.11.2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явились представники Служби у справах дітей Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, ОСОБА_2 та її представник.
Враховуючи, що оскільки в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, то колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Служби у справах дітей Одеської міської ради підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 15.02.2022 року, серія НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 10. Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є особою із невизначеним громадянством. Відомості про батька дитини до актового запису про народження внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. В матеріалах справи наявне пояснення ОСОБА_2 від 21.10.2022 року, в якому остання зазначила, що через те, що вона не громадянкою України та не має українського паспорту, вона не змогла зробити сину ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) документи.
У ст. 26 Конституції України закріплено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 9 Конституції України).
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
З акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 29.09.2021 року вбачається, що малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було знайдено за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 01.03.2022 року № 45/А-2022 «Про евакуацію дітей, зарахованих до закладів різних типів, форми власності та підпорядкування на цілодобове перебування» та наказу КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області» від 01.03.2022 року № 11-0 «Про негайну евакуацію вихованців КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області», малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було евакуйовано за межі території України, а саме до Республіки Польща.
Щодо висновку суду про зобов'язання Служби у справах дітей Одеської міської ради забезпечення повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на територію України в м. Одесу та передачу його матері - ОСОБА_2 , то суд першої інстанції вважав, що оскільки судом не встановлено наявності правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, то судом було допущено негайне виконання рішення про повернення дитини - ОСОБА_1 на територію України в м. Одесу для передачі його матері - ОСОБА_2 .
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.
Однак, обґрунтованими при цьому є доводи апеляційної скарги Служби у справах дітей Одеської міської ради про те, що прийняття рішення про доцільність повернення дитини на виховання у сім'ю належить до виключної компетенції органу опіки та піклування, а у суду першої інстанції, зважаючи на предмет спору, не було правових підстав для вирішення питання про доцільність або недоцільність такого повернення.
Колегія суддів приймає до уваги, що у п. 81-1 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (далі-Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 встановлено, що Районні, районні у м. Києві держадміністрації, районні військові адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, а у разі відсутності у них можливості здійснювати свої повноваження на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, - обласні, Київська міська державні (військові) адміністрації або Державна служба у справах дітей можуть прийняти рішення про повернення за місцем постійного проживання (перебування) дитини, яка після запровадження воєнного стану була тимчасово переміщена (евакуйована) за межі України разом із опікуном, піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями (одним із них), патронатним вихователем у разі:
прийняття адміністративними або судовими органами держави тимчасового перебування дітей рішень або наявності інших обставин, що призводять до неможливості здійснення опікуном, піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатним вихователем функцій щодо виховання дитини та захисту її прав;
звернення дитини з проханням про повернення.
Організація повернення дитини у випадку, передбаченому абз. 2 цього пункту, здійснюється в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року № 794 «Деякі питання повернення дітей, які тимчасово переміщені (евакуйовані) за межі України з метою отримання тимчасового захисту під час воєнного стану в Україні» (Офіційний вісник України, 2022 року, № 58, ст. 3464).
Так, ч.1 вказаної постанови передбачено, що:
у разі прийняття адміністративними або судовими органами держави тимчасового перебування дітей рішень або наявності інших обставин, що призводять до неможливості здійснення законними представниками, яких належним чином уповноважили компетентні органи України, функцій щодо захисту прав дітей, закордонними дипломатичними установами України на підставі рішення виконавчого органу міської, селищної, сільської ради, районної, районної у м. Києві державної адміністрації, районної/обласної військової адміністрації/Національної соціальної сервісної служби про повернення переміщених (евакуйованих) дітей - громадян України вживаються заходи до захисту прав та представництва інтересів дітей до повернення їх законним представникам, призначеним відповідно до законодавства України, або передачі їх уповноваженій особі для повернення в Україну;
закордонною дипломатичною установою України на підставі рішення виконавчого органу міської, селищної, сільської ради, районної, районної у м. Києві державної адміністрації, районної/обласної військової адміністрації/Національної соціальної сервісної служби про повернення переміщених (евакуйованих) дітей - громадян України та призначення уповноваженої особи, яка забезпечуватиме повернення дітей в Україну та здійснюватиме функції законного представника дітей під час їх повернення в Україну, зокрема у разі необхідності отримання у закордонній дипломатичній установі України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство дитини, здійснюється підготовка документів та забезпечується організація повернення дітей в Україну відповідно до Порядку повернення до України позбавлених батьківського піклування дітей, які є громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 року № 569 (Офіційний вісник України, 2003 року, № 17, ст. 763), про що повідомляється компетентним органам держави тимчасового перебування дітей;
Національна соціальна сервісна служба у разі неможливості забезпечити повернення дітей, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є громадянами України, на територію адміністративно-територіальної одиниці України, де вони проживали до виїзду за кордон, вживає заходів до визначення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, районної/обласної військової адміністрації або виконавчого органу міської, селищної, сільської ради, що забезпечать повернення та влаштування таких дітей з урахуванням їх потреб та найкращих інтересів.
Таким чином, судом першої інстанції не було враховано, що повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на територію України в місто Одесу та передача його матері - ОСОБА_2 , не відноситься до повноважень Служби у справах дітей Одеської міської ради, а відтак, покладення на апелянта такого обов'язку є безпідставним.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині зобов'язання Служби у справах дітей Одеської міської ради забезпечити повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на територію України в місто Одесу та передачу його матері - ОСОБА_2 .
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку обставинам по справі, неправильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює, у зв'язку із чим рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.08.2023 року в частині, що переглядається, підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Служби у справах дітей Одеської міської ради-задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2023 року в частині зобов'язання Служби у справах дітей Одеської міської ради забезпечити повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на територію України в місто Одесу та передання його матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - скасувати.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 29 листопада 2024 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе