Номер провадження: 11-сс/813/1579/24
Справа № 522/15508/24 1-кс/522/5474/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
перекладача - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 28.09.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024162510001279 від 04.09.2024 року відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 28.09.2024 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25.11.2024 року в межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що підозра необґрунтована. Зазначає, що затримання ОСОБА_11 відбулось з істотним порушенням норм процесуального права. Таким чином вважає, що наявно достатньо підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема домашнього арешту.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В суді апеляційної інстанції захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 зазначив про порушення право на захист підозрюваного в суді першої інстанції при розгляді клопотання слідчого (незалучення перекладача) та уточнив вимоги апеляційної скарги просив обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 .
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та надали пояснення щодо клопотання прокурора та доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v.Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Разом з тим, застосувавши підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчій суддя допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які слугують безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Згідно ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Однією із основних засад кримінального провадження, згідно до п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК, є забезпечення права на захист. Значення цієї засади відображено у ч. 2 ст. 20 цього Кодексу, яка передбачає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
Право підозрюваного, обвинуваченого на захист є конституційною гарантією, яка закріплена положеннями ст.ст. 59, 63 Конституції України, та є однією з основних засад судочинства, передбачених ст. 129 Основного Закону.
Забезпечення права людини на захист від обвинувачення у вчиненні злочину закріплено у ст. 11 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року та у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-1V від 23.02.2006 року, зі змінами, внесеними згідно із Законами №3135-V1 від 15.03.2011 року та №5463-V1 від 16.10.2012 року, остаточне рішення ЄСПЛ у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав і основоположних свобод, є обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції.
Цей Закон, як зазначено в Преамбулі, регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідність усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ проти України.
Таким чином, важливою складовою права на захист у кримінальному провадженні - є забезпечення ефективності захисту та створення умов для вільного вибору захисника. Недотримання цих складових права на захист у провадженні на різних стадіях може призвести до істотних порушень вимог КПК та є підставою для скасування судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , не дотримався вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 КПК України у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
Процесуальне законодавство України, а саме, п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України гарантує забезпечення учасникам удового процесу, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, можливість виступати в суді та отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача в порядку, передбаченому законодавством.
Участь перекладача в кримінальному процесі є гарантією не лише встановлення істини в кримінальній справі, а й реалізації конституційних прав та свобод громадян в Україні.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 є громадянином Республіки Вірменії.
З журналу судового засідання в суді першої інстанції від 28.09.2024 року вбачається, що під час розгляду клопотання прокурора про застосування тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 перекладач участі не приймав.
Разом з тим, суд першої інстанції, незважаючи на відсутність перекладача продовжив розгляд кримінального провадження, розглянув клопотання прокурора без участі перекладача та ухвалив рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 .
Наведене вище дає право суду вважати, що слідчим та прокурором в ході розгляду клопотання не забезпечено підозрюваному ОСОБА_8 право користуватись послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК України, а відтак підозрюваний позбавлений права вести свій захист на рідній мові або на іншій мові, яку він розуміє.
Апеляційний суд вважає, що обравши такий спосіб розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , суд першої інстанції не забезпечив права підозрюваного на захист, яке є найважливішим принципом кримінального процесуального закону України та норм міжнародного права, який закріплений у: Загальній декларації прав людини (прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року); Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року; Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 04 листопада 1950 року; Зводі принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув'язненню в який би то не було формі (затвердженому 09 грудня 1988 року резолюцією Генеральної Асамблеї ООН); «Основних положеннях про роль адвокатів» (прийнятих Конгресом ООН у серпні 1990 року); Рекомендації «Про свободу здійснення професії адвоката» (ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи у 1997 року).
Таким чином, допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального законодавства при розгляді клопотання прокурора фактично полягало за собою позбавлення підозрюваного ОСОБА_8 прав, гарантованих Конституцією України та КПК України та недотримання визначеної законом процедури судочинства та свідчить про неналежний розгляд клопотання прокурора в суді першої інстанції, що унеможливлювало ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.
На дане порушення норм кримінально процесуального законодавства при розгляді клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не було звернуто уваги і прокурором, який брав участь у розгляді цього клопотання в суді першої інстанції.
Разом з цим під час апеляційного розгляду ОСОБА_8 в повній мірі були надані можливості для захисту своїх прав в суді апеляційної інстанції чим відновлено його право, оскільки розгляд справи здійснено за участі перекладача ОСОБА_9 .
Розглянувши клопотання прокурора, апеляційний суд вважає, що наявність на даній стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, підтверджуються долученими до клопотання слідчого доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_12 ; поясненнями потерпілого ОСОБА_12 , додатковими поясненнями потерпілого ОСОБА_12 ; протоколом пред'явлення для впізнання потерпілому ОСОБА_12 ; протоколом затримання в порядку ст. 615 КПК України.
Колегія суддів зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Викладене, всупереч доводам апеляційної скарги, свідчить про достатність підстав вважати, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, запобіганням спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду та незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Таким чином, доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність наявності у кримінальному провадженні заявлених ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи дані про особу підозрюваного, якому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, колегія суддів, всупереч доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що на даний час існують встановлені апеляційним судом ризики, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою та про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, зважаючи на положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, у зв'язку з підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням погроз насильства, колегія суддів вважає за необхідне не визначати розмір застави.
На думку апеляційного суду застосування до ОСОБА_8 , більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, оскільки такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого тримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотання прокурора ризиків.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу районного суду, суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Таким чином, встановлені під час апеляційного розгляду порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції, визнаються колегією суддів істотними та є безумовними підставами для скасування оскарженої ухвали слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 28.09.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024162510001279 від 04.09.2024 року відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно підозрюваного ОСОБА_8 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 27.11.2024 року в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали становить до 27.11.2024 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4