Номер провадження: 22-ц/813/1462/24
Справа № 658/79/15-ц
Головуючий у першій інстанції Подіновська Г.В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
28.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання Крупської М.Г.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 ,
на заочне рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 квітня 2015 року,
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Короткий зміст позовних вимог
У 2015 році Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначило, що гідно укладеного договору № НЕХRRС10470015 від 11.10.2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 16 494,50 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до умов договору позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, який складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно Умов, однак вказані зобов'язання не виконуються.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав.
Відповідач свої зобов'язання перед банком не виконав, загальна сума заборгованості за кредитним договором № НЕХRRС10470015 від 11.10.2007 року станом на 12.12.2014 року становить 276 833,17 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 15750,69 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2026,79 грн, заборгованості з комісії за користуванням кредитом в сумі 4442,21 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 254613,48 грн, штрафу (фіксована частина) в сумі 500,00 грн, штрафу (процентна складова) в сумі 11291,40 грн, а також сплачений судовий збір.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з відповідача 61005,22 грн, а отже різниця становить 215827,95 грн і заборгованість до стягнення становить 227119,35 грн.
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в розмірі 227119,35 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Каховський міськрайонний суд Херсонської області заочним рішенням від 15.04.2015 року позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № НЕХRRС10470015 від 11.10.2007 року в сумі 227119,35 грн, судовий збір в сумі 2271,19 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Верховний Суд розпорядженням № 52 від 26.09.2022 року змінив територіальну підсудність судових справ Каховського міськрайонного суду Херсонської області на Суворовський районний суд м. Одеси.
Не погодившись з заочним рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15.04.2015 року, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з заявою про перегляд заочного рішення.
Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою від 05.04.2023 року заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення залишив без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження вказаного ним розміру заборгованості, наданого відповідачу кредиту, укладення договору, нарахованих сум, оскільки з розрахунку визначити розмір тіла кредиту, строки користування кредитом не можливо, перевірити розмір нарахованих процентів та штрафних санкцій відповідачу також не є можливим, отже, доводи позивача у тому числі щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.
Позивач не довів належними та допустимим доказами обґрунтованості позовних вимог, які суд помилково задовольнив в повному обсязі. Суд помилково встановив, що рішенням суду від 30.09.2013 року по іншій справі стягнуто 61005,22 грн, в той час як насправді стягнуто 228182,00 грн. Суд припустився повторного (подвійного) стягнення, що є порушенням законодавства України. При цьому, основна сума, яку суд стягнув оскаржуваним заочним рішенням від 15.04.2015 року пеня у розмірі 254613,48 грн. Загальна сума заявленої заборгованості 276833,17 грн, з яких заявлена заборгованість по тілу кредиту 15750,69 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом 2026,79 грн, штрафи 11791,40 грн, пеня 254613,48 грн. Зазначене є порушенням законодавства України та усталеної практики Верховного Суду, узагальненнями судової практики з розгляду кредитних спорів, як на момент ухвалення заочного рішення, так і на цей час, за якими розмір неустойки (пені, штрафу) не повинен значно перевищувати суму основного боргу, тіла кредиту, не має бути неспівмірним з ним.
Також, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом порушено процесуальні норми, оскільки неповідомлення відповідача про дату та час розгляду справи, що призвело до ухвалення неправильного рішення.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.05.2023 року відкрито провадження за апеляційною скаргою та роз'яснювалося позивачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву не надходило.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" про дату, час і місце розгляду справи повідомлене належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 28.08.2024 року о 18:25 годині, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України та відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 128 ЦПК України.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Ніц А.С. про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 28.08.2024 року о 18:25 годині, що підтверджується довідкою.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Ніц А.С. подано клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування зазначивши, що судом по іншій справі № 202/30056/13-ц вже вирішено спір про стягнення заборгованості за тим самим кредитним договором № НЕХRRС10470015 від 11.10.2007 року, між тими самими сторонами, із тим самим предметом та підставами позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно розрахунків, наданих позивачем, загальна заборгованість за кредитним договором № НЕХRRС10470015 від 11.10.2007 року становить станом на 12.12.2014 року 276 833,17 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 15 750,69 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2 026,79 грн, заборгованості з комісії за користуванням кредитом в сумі 4 442,21 грн, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в сумі 254 613,48 грн, штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн, штрафу (процентна складова) в сумі 11 291,40 грн. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з відповідача 61005,22 грн, тому різниця становить 215 827.95 грн і заборгованість до стягнення становить 227 119.35 грн.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі в оскаржуваній частині колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 11.10.2007 року ОСОБА_1 підписав заяву позичальника № НЕХRRС10470015 за умовами якої банк надає позичальнику строковий кредиту у розмірі 16 494,50 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 296,90 грн, строком з 11.10.2007 року по 11.10.2010 року.
Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з «15» по «20» число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 846,07 грн для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.
При порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначений у п. 5.1 Умов за кожен день прострочки.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Звертаючись до суду позивач просив, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № НЕХRRС10470015 від 11.10.2007 року станом на 12.12.2014 року в сумі 227 119,35 грн, зазначивши, що заборгованість за кредитним договором станом на 12.12.2014 року становить 276 833.17 грн, яка складається з заборгованості: за кредитом в сумі 15 750,69 грн, по процентам за користування кредитом в сумі 2 026,79 грн, комісії за користуванням кредитом в сумі 4 442,21 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 254 613,48 грн, штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн, штрафу (процентна складова) в сумі 11 291,40 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з відповідача 61005,22 грн., а отже різниця становить 215827,95 грн і заборгованість до стягнення становить 227119,35 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі у цьому разі допускається за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) вказано, що «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Частиною першою статті 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивач - це особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних інтересів якої порушено цивільний процес.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Із матеріалів справи вбачається, що в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська знаходилась цивільна справа № 202/30056/13-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Звертаючись у серпні 2013 року до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 218182 грн у справі № 202/30056/13-ц Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк зазначало, що відповідно до кредитного договору № HEXRRC10470015 від 11.10.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 16 494,50 грн, зі сплатою за користування ним відсотків, проте в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконав. Відповідач станом на 05.06.2013 року має заборгованість у сумі 218 182,00 грн. (двісті вісімнадцять тисяч сто вісімдесят дві гривні 00 коп.), яка складається: заборгованість за кредитом 15 750,69 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом 2 026,79 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом 4 442,21 грн, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 194 620,31 грн, штраф (фіксована частина) 500 грн, штраф (процентна складова) 10842 грн. Зобов'язання за вказаним договором забезпечено порукою у розмірі 10000 грн.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № HEXRRC10470015 від 11.10.2007 року в сумі 218182,00 грн (двісті вісімнадцять тисяч сто вісімдесят дві гривні 00 коп.), та стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства Акцент-Банк, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк суму 10 000,00 грн, а всього заборгованість у сумі 228 182,00 грн (двісті двадцять вісім тисяч сто вісімдесят дві гривні 00 коп.), що складається: заборгованість за кредитом 15 750,69 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 2 026,79 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 4 442,21 грн, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 194 620,31 грн, штраф (фіксована частина) 500 грн, штраф (процентна складова) 10 842, 00 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2013 року по справі № 202/30056/13-ц змінено, резолютивну частину заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2013 року викладено у наступній редакції. «Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до Публічного акціонерного товариства Акцент-Банк, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № HEXRRC10470015 від 11.10.2007 року в сумі 37285, 59 (тридцять сім тисяч двісті вісімдесят п'ять) гривень 59 коп., та стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства Акцент-Банк, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк суму 10 000,00 грн, а всього заборгованість у сумі 47285, 59 (сорок сім тисяч двісті вісімдесят п'ять) гривень 59 коп., що складається з: заборгованість за кредитом 15750,69 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом 2026,79 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом 4442,21 грн, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 15750,69 грн, штраф (фіксована частина) 500 грн, штраф (процентна складова) 10842, 00 грн».
Отже предметом спору у справі № 202/30056/13-ц була вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № HEXRRC10470015 від 11.10.2007 року, яка виникла станом на 05.06.2013 року і складається із заборгованості за кредитом, по процентам за користування кредитом , комісії, пені, штрафу, а сторонами спору є позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк, відповідач - ОСОБА_1 .
У справі, яка перегадається Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до суду із позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № HEXRRC10470015 від 11.10.2007 року, яка виникла станом на 12.12.2014 року в сумі 276833,17 грн, та складається з заборгованості за кредитом в сумі 15750,69 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2026,79 грн, заборгованості з комісії за користуванням кредитом в сумі 4442,21 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 254613,48 грн, штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн, штрафу (процентна складова) в сумі 11291,40 грн.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № HEXRRC10470015 від 11.10.2007 року, яка виникла станом на 12.12.2014 року 276 833,17 грн, сторонами спору є позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", відповідач - ОСОБА_1 .
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції стягуючи в відповідача заборгованість за кредитним договором № HEXRRC10470015 від 11.10.2007 року, яка виникла станом на 12.12.2014 року в сумі 227 119,35 грн не врахував положення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Як у справі № 202/30056/13-ц, так і в даній справі № 658/79/15 Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № HEXRRC10470015 від 11.10.2007 року, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 15 750,69 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2026,79 грн, заборгованості з комісії за користуванням кредитом в сумі 4 442,21 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 194620,31 грн, штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн, штрафу (процентна складова) в сумі 10291,40 грн.
Отже позивач звернувся до суду із аналогічною вимогою в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 05.06.2013 року,і по якій раніше вже прийнято Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська рішення від 30 вересня 2013 року, яке змінено постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року.Тобто, в частині позовним вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № HEXRRC10470015 від 11.10.2007 року, яка виникла станом на 05.06.2013 року є таке, що набрало законної сили рішення у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет, і з тих самих підстав.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за пенею та штрафом (процента складова) за період з 06.06.2013 року по 12.12.2014 року задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем пеня та штраф (процентна складова) закредитним договором № HEXRRC10470015 від 11.10.2007 року нараховані за період з 06.06.2013 року по 12.12.2014 року, тобто після закінчення строку кредитування, тому банк не мав правових підстав для нарахування відповідачу пені та штрафу (процентна складова) за період з 06.06.2013 року по 12.12.20214 року на умовах кредитного договору.
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та штрафу (процентна складова) за період з 06.06.2013 року по 12.12.2014 року не підлягають задоволенню.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Згідно статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № HEXRRC10470015 від 11.10.2007 року, яка виникла станом на 05.06.2013 року - за кредитом в сумі 15750,69 грн, по процента за користування кредитом в сумі 2026,79 грн, з комісії за користування кредитом у сумі 4442,21 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 194620,31 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штрафу (процентна складова) у розмірі 10291,40 грн слід скасувати та провадження у справі закрити.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, штрафу (процентна складова) за період з 06.06.2013 року по 12.12.2014 року відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 3406,80 грн, що підтверджується квитанцією від 08.05.2023 року.
У зв'язку з тим, що рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження справі в частині позовних вимог, а в частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, то з Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3406,80 грн за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, п. 3 ч. 1 ст. 255, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , про закриття провадження у справі задовольнити частково.
Заочне рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Провадження у справі за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № HEXRRC10470015 від 11.10.2007 року, яка виникла станом на 05.06.2013 року - за кредитом в сумі 15750,69 грн, по процента за користування кредитом в сумі 2026,79 грн, заборгованості з комісії за користування кредитом у сумі 4442,21 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 194620,31 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штрафу (процентна складова) у розмірі 10291,40 грн закрити.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, штрафу (процентна складова) за період з 06.06.2013 року по 12.12.2014 року відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 3406,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Ю.П. Лозко
М.В. Назарова