Справа № 309/2128/21
Іменем України
19 листопада 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі колегії суддів :
головуючого: Джуги С.Д.
суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В.
з участю секретаря : Чичкало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє як законний представник в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 02 лютого 2024 року у складі суді ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє як законний представник в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 , Хустської міської ради, Служби у справах дітей Хустської міської ради про визнання заповіту недійсним,-
встановив :
У червні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_4 , Хустської міської ради, Служби у справах дітей Хустської міської ради, про визнання заповіту недійсним.
Позов вимоги вмотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід її малолітнього сина ОСОБА_5 , батько її сина помер раніше ІНФОРМАЦІЯ_2 . 02.03.2021 вона в інтересах малолітнього сина звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за померлим дідом, після чого їй стало відомо, що померлий склав заповіт від 03.12.2020. Стверджує, що на заповіті міститься підпис, що не належить померлому ОСОБА_5 і даний заповіт ним не підписувався. Померлий останнім часом зловживав спиртними напоями і не міг у повній мірі надавати значення своїм діями та оцінювати їх.
Посилаючись на те, що підпис на заповіті проставлено не спадкоємцем, а іншою особою просив суд визнати недійсним заповіт від 03.12.2020 укладений ОСОБА_5 .
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 02 лютого 2024 року в задоволенні заявленого позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє як законний представник в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Козар М.М. просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити заявлений позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд не врахував обставини, які наведені в позовній заяві в обґрунтування заявлених вимог та безпідставно відмовив у заявленому позові.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Плешинець М.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив його з недоведеності.
З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справам та ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 1233, 1234 ЦК України, заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України.
Заповіт відповідно до ст. ст. 1247, 1248 ЦК України складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють у тому числі таку нотаріальну дію, як посвідчення заповітів (крім секретних).
Спеціальною нормою, яка визначає підстави визнання заповіту нікчемним, є ст. 1257 ЦК України. Відповідно до ч. 1 даної статті заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі виконання такого правочину недійсним судом не вимагається.( ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства(ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складенні особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке здійснюється нею особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст. 1234 ЦК України).
Як вбачається із роз'яснень, викладених у ч.2 п.16, ч.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 - заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила. Заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.
Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Матеріалами справи установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.17).
Відповідно до заповіту від 03.12.2021, посвідченого секретарем Нижньоселищенської сільської ради Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і все те, що буде належати на день смерті, і на все те, на що згідно з законом матиме право заповів ОСОБА_4 (а.с.14).
Позивач ОСОБА_6 є внуком померлого ОСОБА_5 (а.с.6, 7, 11, 12), і при цьому його батько - ОСОБА_7 (син ОСОБА_5 ) помер ще ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10).
02.03.2021 року ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_5 (а.с.8).
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач вказує, що спірний заповіт, посвідчений 03.12.2021 року секретарем Нижньоселищенської сільської ради Хустського району Закарпатської області підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що підпис у ньому виконано не ОСОБА_5 , і іншою особою.
Суд першої інстанції правильно встановив, що такі посилання є безпідставними і нічим не підтверджені.
Належним та допустимим доказом того, що підпис на правочині не належить особі від імені якої він вчинений, а належить іншій особі - є саме висновок судової почеркознавчої експертизи.
Матеріалами справи доведено, що ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 18.08.2021 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_9 , про витребування доказів. Витребувано: у Нижньоселищанського старостинського округу Хустської міської ради оригінал заповіту від 03 грудня 2020 року, складеного ОСОБА_5 , жителем АДРЕСА_1 ; 2) із Закарпатської дирекції УДП ПЗ «Укрпошта» відомості бухгалтерського обліку щодо виплати пенсії ОСОБА_5 , у період з червня 2020 року по грудень 2020 року, на яких міститься оригінал підпису особи про отримання пенсії; 3) з Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області оригінал пенсійної справи по оформленню пенсії на ОСОБА_5 .
Після надходження витребуваних оригіналів документів, за клопотанням представника позивача ОСОБА_9 ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 25.07.2022 року призначено судово-почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання: 1. Чи виконано підпис на оригіналі заповіту, що посвідчений Нижньоселищенською селищною радою Хустського району Закарпатської області за реєстровим № 50 від 03.12.2020 року складеного ОСОБА_5 ним самим чи іншою особою? Проведення експертизи доручено Закарпатському Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено. У розпорядження експерта було надано матеріали даної цивільної справи та витребувані оригінали документів.
08.08.2022 року на адресу суду першої інстанції повернулася дана цивільна справа з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи. Клопотання вмотивоване тим, що відомості за липень 2020 року, серпень 2020 року, листопад 2020 року підписані від імені ОСОБА_5 одною особою, а відомості за грудень 2020 року, жовтень 2020 року та червень 2020 року підписані або іншою особою або у них відобразилася варіативність почерку ознаки, якої відсутні в інших відомостях. Тобто достовірність наданих зразків викликає сумнів. Тому експерт просив надати більшу кількість достовірних зразків почерку гр. ОСОБА_5 у максимально можливій кількості, а також підтвердити, які з наданих зразків є достовірно дійсними зразками почерку гр. ОСОБА_5 .
Після надходження 08.08.2022 клопотання експерта, судом першої інстанції відновлено провадження у справі та надавалася можливість учасникам справи надати додаткові матеріали для проведення експертизи. Однак у судове засідання учасники справи не з'явилися, від представника позивача ОСОБА_9 надійшло клопотання про проведення даного судового засідання без участі позивача та його представника, такі не скористалися своїм правом подати додаткові докази указані у клопотанні експерта (яке направлялося на їх адресу), чи подати клопотання про витребування доказів.
З врахуванням того, що суд не вправі витребовувати чи отримувати докази з власної ініціативи, справа була направлена експерту для проведення експертизи за наявними у справі матеріалами. Однак, 29.11.2022 дана справа повернулася з Закарпатського Науково-дослідного експертно-криміналістичному центру МВС України з повідомленням експерта про не можливість проведення експертизи.
Ухвалою суду першої інстанції від 23.02.2023 за клопотанням представника позивача ОСОБА_9 у даній справі повторно призначено судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено ті ж питання, проведення якої, за клопотання представника позивача, доручено ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», який стверджував, що у даній експертній установі найновіше обладнання і експерти такої установи зможуть провести експертизу на підставі наявних матеріалів. Жодних клопотань про витребування додаткових матеріалів для проведення експертизи позивачем, його представником заявлено не було.
05.10.2023 року дана справа повернулася з експертної установи ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» без виконання експертизи з тих підстав, що у зразках, а саме у відомостях на виплату пенсій соціальної допомоги, де містяться підписи ОСОБА_5 , підписи виконані різними особами і не можуть бути порівняльним матеріалом для проведення дослідження.
Відповідно до ч.3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема є: змагальність сторін; диспозитивність.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12, ч.2 ст. 13, ч.1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях( ч.6 ст.81 ЦПК України).
Відповідно до ч.5 п.4 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Матеріалами справи доведено, що в ході судового розгляду справи, суд першої інстанції сприяв позивачу у реалізації його процесуальних прав щодо перевірки обставин, якими він обґрунтовує заявлений позов та які входять в предмет доказування у даній справі.
Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено, що оспорюваний заповіт від 03.12.2021 року підписаний не заповідачем ОСОБА_5 , а іншою особою. Такі посилання позивача є голослівними і нічим не підтвердженими, а тому обґрунтовано відмовив у заявленому позові.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, ґрунтуються виключно на припущеннях.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє як законний представник в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 02 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2024 року.
Головуючий :
Судді: