03 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/301/24 пров. № А/857/12405/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року (головуючий суддя Тимощук О.Л., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобовґязання вчи нити дії,-
ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (відповідач 2), в якому просила:
- визнати незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з повідомленням від 10.11.2023 №0900-0210-8/56794 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову ОСОБА_1 , у переході на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника та провести її перерахунок за померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до частини 1-3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону на даний час)( далі Закон № 1058-IV), пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
1) Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти- сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
2. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
В рішенні КСУ від 20.03.2002 № 5-рп/2002 зробив правовий висновок, що звуження змісту та обсягу права на пільги, компенсації і гарантії шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Вирішуючи питання про застосування цього закону у часі, Верховний Суд України від 06 лютого 2012 року(справа № 21-322а11) розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправною відмови та зобов'язання призначити пільгову пенсію виходив із того, «що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як отримувач пенсії, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV. Пенсія призначена із 2010 року, довічно, маючи станом на 2010 рік: - страхового стажу 25 років, стаж в пільговому обчисленні приблизно 39 років. Вид пенсії - за віком, номер особового рахунку НОМЕР_1 , що підтверджується пенсійним посвідченням ПФУ серії НОМЕР_2 від 30.08.2010 року та довідкою №2043 від 13.11.2023 року із ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, про те, що « ОСОБА_1 знаходиться на обліку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області і отримує пенсію за віком».
Із 29 квітня 2003 року вона була одружена з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і вона втратила джерело засобів до існування. Вона одержувала від померлого годувальника ОСОБА_2 допомогу, яка була постійним і Основним джерелом засобів до існування.
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як отримувач пенсії, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV. Пенсія йому була призначена в 2010 році, довічно. Вид пенсії - за віком, номер особового рахунку НОМЕР_3 , що підтверджується пенсійним посвідченням ПФУ серії НОМЕР_4 від 15.08.2010.
ОСОБА_2 станом на 2010 рік мав приблизно страхового стажу 39 років, а стаж в пільговому обчисленні більше 30 років.
01 листопада 2023 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із письмовою заявою про перерахунок пенсії перехід на пенсію по втраті годувальника, відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Вказана заява за принципом екстериторіальності була спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Своєю відповіддю від 10.11.2023 №0900-0210-8/56794 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомили, що за наслідками розгляду заяви про перерахунок пенсії перехід на пенсію по втраті годувальника, рішенням від 06.11.2023 №926200139477 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області (відділ перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг), було прийнято рішення про відмову, ОСОБА_1 , в здійсненні перерахунку пенсії перехід на пенсію по втраті годувальника згідно заяви №15036 від 01.11.2023, мотивуючи тим, «що вік заявниці на дату звернення становить 58 повних років, право на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 набуде після досягнення 60 років».
З такою відмовою вона не згідна, бо вона є особою 21.03.1965 року народження, перебуває із 2010 року на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як отримувач пенсії за віком, довічно, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (в редакції Закону № 1058-IV станом на 2010 рік), маючи станом на 2010 рік: - страхового стажу 25 років, стаж в пільговому обчисленні приблизно 39 років.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV (в редакції Закону на даний час), у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванню» (в редакції Закону на даний час), виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком.
Відповідно до ст.10 Закону № 1058-IV (в редакції Закону на даний час), особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до ст.38 Закону № 1058-IV (в редакції Закону на даний час), пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Абзац другий частини першої статті 36 Закону № 1058-IV(в редакції Закону на даний час), батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Частина третя статті 36 Закону № 1058-IV (в редакції Закону на даний час), до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 36 Закону № 1058-IV (в редакції Закону на даний час), непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (Пункт 1 частини другої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2040-ІХвід 15.02.2022).
Тобто, абзац 2 ч.1, п.1 ч.2, ч.3 статті 36 Закону № 1058-IV (в редакції Закону на даний час), прямі норми, які вказують на те, що вона має право перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Тому вважає, що відповідач неправильно тлумачим Закон № 1058-IV, оскільки, за приписами статей 26, 38 Закону № 1058-IV, підставою для віднесення члена сім'ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку.
Пенсійний вік встановлений законодавством вік, по настанні якого, людина може претендувати на виплату пенсії за віком. Закон № 1058-IV не дає визначення поняттю «пенсійний вік». Тобто, пенсійний вік можна визначити як вік людини, з настанням якого особа може, за загальним правилом, звернутися за призначенням пенсії.
Згідно зі статтею 26 Закону від 9 липня 2003 року № 1058-IV до змін, внесених Законом № 3668, особи мали право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Стаття 26 Закону № 1058-IV (в редакції Закону на даний час) передбачає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років і визначається як загальний пенсійний вік і для чоловіків, і для жінок.
Стаття 26 Закону № 1058-IV (в редакції Закону станом на 2010 рік) передбачала, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 1058-IV (в редакції Закону станом на 2010 рік), пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 36 Закону№ 1058-IV (в редакції Закону станом на 2010 рік), Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Враховуючи, що станом на час звернення за призначенням пенсії, а саме 01.11.2023 року ОСОБА_1 досягла віку 58 року, тобто пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону станом на 2010 рік), у розумінні приписів ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на даний час), п.1 ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону станом на 2010 рік), та вважаюся непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника її чоловіка, а тому має право на перерахунок пенсії перехід на пенсію по втраті годувальника, а дії відповідача у відмові в призначенні пенсії з підстав досягнення 60 років, є протиправними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справи № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобовґязані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу №2771 від 29.04.2010 Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші Івано-Франківської області призначило ОСОБА_1 згідно її звернення від 22.03.2010 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (а.с.72).
Згідно з копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 та позивач одружились 29.04.2003 (а.с.15).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 (а.с.16).
Відповідно до довідки №3875/09.3-03 від 30.10.2023, виданої Управлінням «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Калуської міської ради, станом на 26.10.2023 ОСОБА_1 була зареєстрована разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 за однією адресою (а.с.54).
Позивач 01.11.2023 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перехід на пенсію в разі втрати годувальника (а.с.42,43).
Заяву позивача за принципом екстериторіальності передано на розгляд в ГУ ПФУ в Тернопільській області, яке за результатами такого розгляду прийняло рішення від 06.11.2023 №926200139477 про відмову в здійсненні перерахунку пенсії. Свою відмову відповідач 2 мотивував тим, що вік заявниці становить 58 років, тому право на пенсію вона набуде після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058 (а.с. 19).
Листом №0900-0210-8/56794 від 10.11.2023 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надіслало позивачу рішення від 06.11.2023 №926200139477 про відмову в перерахунку пенсії (а.с. 18).
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 9, частини 1 статті 10 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Положеннями частини 3 статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначено статтею 36 Закону №1058-ІV.
Так, відповідно до частини 1 цієї статті пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Частиною 2 статті 36 Закону №1058-ІV передбачено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.
Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
Статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та відповідно встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Статтею 38 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Як уже зазначалось вище, ОСОБА_1 згідно звернення від 22.03.2010 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (а.с. 72), отже на момент такого призначення позивач досягла 45-ти річного віку та маючи необхідний стаж роботи в особливо шкідливих і особливо важких умовах за Списком №1 набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до чинних на той момент норм.
Однак враховуючи вказані вище норми, суд слушно зауважив, що непрацездатними членами сім'ї, які мають право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.
Відтак, правильним є твердження суду першої інстанції, що необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, а отримання цими особами пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до законодавства, яке регулює призначення такої пенсії на пільгових умовах, не дає підстав для призначення їм, до досягнення передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV віку, пенсії у зв'язку з втратою годувальника чи переведення на цей вид пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №750/3563/17 та постанові Верховного суду України від 29 березня 2017 року у справі №565/235/15-а і відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при вирішення цієї справи.
Відхиляючи доводи позивачки про те, що редакція статті 26 Закону №1058-ІV, чинна станом на 2010 рік, передбачала право на призначення пенсії за віком після досягнення жінками 55 років, у зв'язку з чим вважає, що вона, у розумінні приписів частини 2 статті 36 Закону №1058-ІV, є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника та має право на перехід на пенсію по втраті годувальника, суд підставно зауважив, що розгляд питання про переведення позивача на пенсію по втраті годувальника згідно із її заявою від 01.11.2023 повинен здійснюватися за законодавством, чинним на момент такого розгляду. Тому, доводи позивача щодо наявності у неї в 2023 році права на переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, у зв'язку з тим, що вона на момент вирішення питання про таке переведення досягла пенсійного віку, який був необхідним на момент виходу її на пенсію у 2010 році, є помилковими, бо на момент призначення пенсії у 2010 році у позивачки не було підстав на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Чинна, на момент розгляду заяви позивача від 01.11.2023, редакція частини 2 статті 36 Закону №1058-IV умову належності до непрацездатних членів сім'ї пов'язує не з отриманням пенсії за віком, а саме з досягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, тобто 60 років.
Оскільки позивач станом на момент розгляду її заяви від 01.11.2023 про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника досягла лише 58 років, то з урахуванням зазначеного вище, правильним є висновок суду першої інстанції вона не може вважатися непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника у розумінні приписів частини 2 статті 36 Закону № 1058-ІV та, відповідно, такою, що має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Таке право ОСОБА_1 набуде після досягнення 60 років.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі №300/301/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула