29 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 500/4378/23 пров. № А/857/17621/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року (судді Подлісної І.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Тернопіль повний текст рішення складено 04.06.2024) у справі №500/4378/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 20.07.2023 звернулася в суд з позовом до Міністерства оборони України в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом від 15.11.2019 №158 в частину призупинення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 .
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року задоволено позов повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно статті 311 КАС України призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , від якого має неповнолітніх дітей: син ОСОБА_3 2014 р.н. та донька ОСОБА_4 2015 р.н.
ОСОБА_2 був учасником АТО, набув статусу ветерана війни - учасника бойових дій, а в 2019 році був визнаний особою з інвалідністю третьої групи з захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, згідно з протоколом №110 від 23.08.2019 було призначено одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 в сумі 480 250,00 грн. на підставі встановлення інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та одноразову грошову допомогу в сумі 480 250,00 грн не отримав.
12.10.2022 Тернопільською районною державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа за №425/2022 щодо померлого спадкодавця ОСОБА_2 .
Спадкоємцями за законом у даній справі є: мати померлого - ОСОБА_5 та їхні спільні з ОСОБА_2 неповнолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , від імені та в інтересах яких діє - ОСОБА_1 .
Тернопільська районна державна нотаріальна контора зверталася до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, щодо надання відомості про наявність одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, призначених на ім'я ОСОБА_2 , для видачі свідоцтва про право на спадщину .
Згідно відповіді Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №423/1493 від 22.03.2023 з урахуванням призупинення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , кошти не перераховувались та виплата не проводилась. До відповіді додані Витяги з протоколів Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, з яких вбачається, що: - згідно з протоколом №110 від 23.08.2019 було призначено одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 в сумі 480 250,00 грн. на підставі встановлення інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини; - згідно з протоколом №158 від 15.11.2019 стосовно певного кола осіб, зокрема і ОСОБА_2 прийнято рішення, про призупинення вищенаведених виплат. Підставою прийняття такого рішення став факт проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019211180000003 від 16.01.2019.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач вважає його протиправним та необґрунтованим, а тому звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 Закону №2011-ХІІ).
Згідно частин 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Статтею 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується серед інших у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; отримання військовозобов'язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Стаття 16-3 Закону №2011-ХІІ визначає, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
У разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або на день його (її) звільнення з військової служби обіймав (обіймала) посаду в державному органі, установі, організації із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів цих державних органів, установ, організацій, до яких він (вона) були відряджені.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) врегульований Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).
Пунктами 3, 4 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, і зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема:
1) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи;
Пунктами 12 та 13 Порядку №975 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що не заперечується сторонам згідно із протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №110 від 23.08.2019 ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серія 12ААБ №477083 від 14.06.2019 - призначено грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних/осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019), в сумі 480250 (чотириста вісімдесят тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп.
Пунктом 14 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати.
Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку (пункт 15 Порядку №975).
Пунктами 19, 20 Порядку №975 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво, захворювання), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що Порядком №975 передбачено підстави, розміри та порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а також підстави для прийняття рішення про відмову у її призначенні.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у вказаному Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975 відсутнє визначення та підстави призупинення чи зупинення виплати вже призначеної особі одноразової грошової допомоги, більше того у переліку підстав для прийняття рішення про відмову у призначенні грошової допомоги відсутня така підстава як проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Щодо кримінального провадження №42019211180000003 від 16.01.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України, наявність якого стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення, то із загальнодоступних джерел (зокрема, інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень по кримінальному провадженню №42019211180000003 від 16.01.2019) позивач дізналася про те, що згідно інформації УСБУ в Тернопільській області особа, що працює реєстратором медичним у КУ «Тернопільського обласного центру МСЕ» ТОР, спільно із іншими на даний час не встановленими особами на території Тернопільської області з метою шахрайського заволодіння державними коштами у великих розмірах, використовуючи підроблені документи щодо стану здоров'я учасників бойових дій, із залученням працівників лікувальних установ, оформляють на ім'я осіб з числа учасників бойових дій групу інвалідності, на підставі чого в подальшому, заволодівають одноразовими матеріальними виплатами, передбаченими для інвалідів війни. При цьому встановлено, що особи з числа учасників бойових дій, яким було встановлено групу інвалідності, в дійсності не мали захворювань, вказаних у їхніх медичних документах, які слугували підставою для встановлення групи інвалідності. Внаслідок вказаних дій протягом 2018 року було привласнено грошові кошти у великих розмірах.
Разом з тим, наявність цього кримінального провадження та проведення досудового розслідування жодним чином не свідчить про наявність будь-яких протиправних дій з боку померлого ОСОБА_2 .
Вина особи у вчинені кримінального правопорушення встановлюється лише на підставі вироку суду щодо такої особи, який набрав законної сили. Вина ОСОБА_2 у спірному випадку не доведена.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що порушене право на отримання відповідних сум одноразової грошової допомоги підлягає відновленню, що свідчить про протиправність рішення комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 15.11.2019 №158, в частині призупинення виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 .
В даному випадку також слід зауважити, що питання правомірності рішення комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 15.11.2019 №158, в частині призупинення виплат одноразової грошової допомоги іншим особам вже було предметом судового розгляду.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі №500/689/20 визнано протиправним і скасовано рішення комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 15.11.2019 №158. Дане рішення набрало законної сили 20.10.2020.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у справі №500/4200/21 задоволено позов та визнано протиправним і скасовано рішення комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 15.11.2019 №158. Дане рішення набрало законної сили 21.02.2022.
Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 73 КАС України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд також зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.11.2019 по справі № 227/3208/16-а.
Статтею 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Щодо доводів апелянта про пропуск строку звернення до суду, то колегія суддів вважає такі необґрунтованими з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2024, яка набрала законної сили та відсутні докази про її скасування Верховним Судом.
Восьмий апеляційний адміністративний суд в постанові в цій справі від 28.02.2024 встановив наступне:
«Верховний Суд у справі № 9901/65/20 від 10.06.2021 року наголосив, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Посилання представника позивача на необхідність отримання відповідей на всі запити, направлені адвокатами до органів державної влади, які скаржник називає об'єктивними перешкодами для своєчасного подання позовної заяви, є неприйнятими, оскільки не містять вагомих підстав та переконливої мотивації.
Судовим розглядом встановлено, що з часу прийняття Комісією Міністерства оборони України рішення 15.11.2019 року до звернення до суду пройшло понад три роки, з часу смерті ОСОБА_2 09.03.2021 року пройшло понад два роки.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Аналіз наведених положень вказує на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду, необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Суд першої інстанції зазначив про те, що позивачка знала, що 23.08.2019 року Комісія Міністерства оборони України прийняла рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , що відображено у протоколі №110 та, що 15.11.2019 року Комісія Міністерства оборони України прийняла рішення про призупинення виплати позивачам одноразової грошової допомоги до закінчення кримінального провадження, у зв'язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019211180000003 від 16.01.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України та з метою запобігання нанесенню збитків державі, що відображено у протоколі №158.
Однак окружним судом не зазначено час коли позивач дізналась або повинна була дізнатись про вищезазначені обставини.
Суд першої інстанції ствердив, що про прийняте Комісією Міністерства оборони України рішення ОСОБА_8 було повідомлено через уповноважений орган ІНФОРМАЦІЯ_2 (тепер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) 05.12.2019 року за вих. №10/2/8058.
Колегія суддів критично оцінює зазначену обставину, позаяк матеріали справи не підтверджують факт повідомлення ОСОБА_8 , відповідачем не представлено колегії суддів жодного доказу отримання витягу з протоколу №158 чи повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.12.2019 року №10/2/8058.
Однак повідомлення ОСОБА_8 не має визначального значення для розгляду спірного питання про обізнаність саме позивачки з оскаржуваним рішенням відповідача.
Колегія суддів зауважує, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, суд першої інстанції наголосив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер і позивачка на момент смерті чоловіка також була обізнана про існування оскаржуваного рішення, а також повідомлена про це ІНФОРМАЦІЯ_3 , куди неодноразово зверталась з питання виплати їй одноразової грошової допомоги призначеної ОСОБА_2 .
Однак матеріали справи не містять відповідних відповідей в яких було б повідомлено позивачку про наявність рішення про призупинення виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги до закінчення кримінального провадження № 42019211180000003 від 16.01.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України та з метою запобігання нанесенню збитків державі, що відображено у протоколі №158.
Колегія суддів наголошує, що жодних дій щодо вручення вищевказаного (спірного) рішення відповідачем не вчинено.
Лише з листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 22.03.2023 за №423/1493 повідомляється, що ОСОБА_2 кошти з виплати одноразової грошового допомоги не перераховувалися та виплата не здійснювалася (а.с.17). В додаток до зазначеного листа долучено витяги з протоколів засідань комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних суд від 23 серпня 2019 №110 та 15 листопада 2019 №158 (а.с18, 19).
Суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Відтак звернувшись 20.07.2023 року до Тернопільського окружного адміністративного суду, позивачка не пропустила шестимісячний строк звернення до суду».
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права щодо скасування рішення комісії Міністерства оборони України з питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 15.11.2019 року №158, в частині призупинення виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , оскільки позивач, як дружина померлого військовослужбовця, має право на отримання одноразової грошової допомоги, яка підлягала б виплаті ОСОБА_2 за його життя, а наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі №500/4378/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено 03.12.2024