03 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3860/22 пров. № А/857/11388/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року (головуючий суддя Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в загальній сумі 14341,56 гривень.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід місцевого бюджету податковий борг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 14341,56 (чотирнадцять тисяч триста сорок одна гривня п'ятдесят шість копійок).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що він не отримував ні повісток ні ухвал суду першої інстанції, тому просить апеляційну скаргу задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 із присвоєним реєстраційним номером платника податків 2663113151 зареєстрований як фізична особа та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів, свідченням чого є відомості із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (а.с.26, 30).
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (стаття 38 ПК України).
Пунктом 15.1 статті 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), які є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, які створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
До місцевих податків відповідно до підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 ПК України належать податок на майно, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається також з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (265.1.1. пункту 265.1. статті 265 ПК України).
Враховуючи положення підпункту 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК України, суд першої інстанції вірно вважав, що відповідач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об'єкта нежитлової нерухомості).
Згідно підпункту 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1. пункту 266.2. статті 266 ПК України).
Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, в силу вимог підпункту 266.3.2. пункту 266.3 статті 266 ПК України, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно підпункту 266.5.1. пункту 266.5. статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків (підпункт 266.9.1. пункту 266.9. статті 269 ПК України).
Згідно підпункту «а» підпункту 266.10.1. пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
У даній спірній ситуації судом першої інстанції зґясовано, що контролюючим органом нараховано відповідачу зобов'язання:
- податковим повідомленням-рішенням №0758810-2406-0911 від 01.11.2021 за 2019 рік - 2594,73 гривень (а.с.7);
- податковим повідомленням-рішенням №0758801-2406-0911 від 29.09.2021 за 2020 рік - 11746,83 гривень (зворотній бік а.с.7).
Податкові повідомлення-рішення направлені позивачем на податкову адресу відповідача, і отримані ОСОБА_1 особисто, свідченням чого є підписи на повідомленнях про вручення поштового відправлення за №7760101667960 і №7760101651304 (а.с.7, зворотній бік а.с.7).
Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 ПК України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, суд першої інстанції підставно вважав, що донараховані контролюючим органом зобов'язання в загальному розмірі 14341,56 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом відповідача.
Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області поштовим відправленням за номером 7760101696553 на податкову адресу відповідача скеровано податкову вимогу форми «Ф» за №0000841-1304-0911 від 18.01.2022, яка 18.02.2022 вручена ОСОБА_1 особисто (а.с.6, зворотній бік а.с.6).
Абзацом 1 пункту 6 Розділу ІV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №610 від 30.06.2017, визначено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові).
З огляду на це суд слушно зауважив, у даному випадку податкова вимога вважається врученою відповідачу, і останній таку не оскаржував у строк передбачений законом.
Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про суму податкового боргу, що підлягає стягненню за платежами від 10.08.2022, податковими повідомленнями-рішеннями від 29.09.2021 та 01.11.2021, податковою вимогою форми «Ф» за №0000841-1304-0911 від 18.01.2022, обліковими картками платника податку, які містяться в матеріалах справи (а.с.4-10).
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визначені контролюючим органом податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в розмірі 14341,56 гривень, являється податковим боргом відповідача.
Оскільки відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, а згідно пункту 95.3 та 95.4 статті 95 ПК України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд першої інстанції вірно вважав підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 14 341,56 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.
Враховуючи ту обставину, що доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в загальному розмірі 14 341,56 гривень, що є предметом стягнення або спростування її наявності відсутні, то з огляду на вказане вище, обґрунтованим є висновок суд про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 на підставі статей 260-261 КАС України відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін (а.с.17).
Відповідно до частини 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
З урахуванням того, що позовні вимоги заявлені до відповідача як фізичної особи, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 03.10.2022 направлено Центру надання адміністративних послуг Брошнів-Осадської територіальної громади запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, які містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13, 14).
На електронну пошту суду 05.10.2022 надійшла довідка Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області від 05.10.2022 №1114 про те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21).
Вказана адреса відповідає даним адреси платника податків ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відомості про реєстраційні дані якого наявні в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (а.с.30).
04.10.2022 через національного поштового оператора АТ «Укрпошта» судом направлено відповідачу ухвалу про відкриття провадження, за адресою вказаною позивачем у позовній заяві та за адресою, яка відповідає відомостям із реєстру територіальної громади і Єдиного державного демографічного реєстру - АДРЕСА_1 (а.с.18).
Дане поштове відправлення за №76501 02539060 повернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.32-34).
Частиною 10 статті 171 КАС України визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу.
За змістом частини 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.
Днем вручення судового рішення, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи (пункт 4 частини 1 статті 251 КАС України).
З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.10.2022 вважається врученою відповідачу належним чином, а доводи наведені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
З огляду вказане вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року у справі №300/3860/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула