04 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/3449/24 пров. № А/857/26020/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року, головуючий суддя - Мартиць О.І., ухвалене у м. Тернопіль, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасуваи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №066933 від 21.05.2024 року винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 51000,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що держаний інспектор, складаючи Акт №029255 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дійшов висновку, що вантажний автомобіль позивача рухався по дорозі місцевого значення з вагою транспортного засобу з вантажем 38,410 тон при максимально допустимій вазі 24,0 тони. При цьому державний інспектор у вказаному вище Акті лише зазначив, що рух транспортного засобу позивача на момент його зупинки відбувався по дорогі місцевого значення, яку він визначив як автомобільна дорога О-230418 перехрестя Р-48 Хмельницької області.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що зазначались ним у поданому адміністративному позову, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 05.04.2024 та направлення на рейдову перевірку №001041 від 05.04.2024 року проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а.д. О-230418, перехрестя Р-48 Хмельницька область.
08.04.2024 року при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки DAF н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 з напівпричіпом марки KELBERG н.з. НОМЕР_3 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_5 .
Водієм для перевірки надано товарно-транспортну накладну №YYOO-100164 від 08.04.2024 року в якій автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 .
Перевіркою зафіксовано перевищення вагових параметрів транспортного засобу позивача шляхом проведення документального вагового контролю відповідно до вимог підпункту 5-1 пункту 1 "Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року.
Під час проведення документального габаритно-вагового контролю встановлено: маса транспортного засобу з вантажем становить 38,410 т, що перевищує нормативно визначені 24 т на 60,4%.
За результатами проведення габаритно-вагового контролю інспекторами складено Акт №АВ005238 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів від 08.04.2024 року.
Зважаючи на виявлене порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР029255 від 08.04.2024 року.
В акті зафіксовано порушення вимог п.22.5 Правил дорожнього руху України та статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини 1 статі 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Водій надав пояснення: "їхав по дорозі місцевого значення і тут не було заборонних знаків". Копію акта отримав.
Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акті №АР029255 від 08.04.2024 року було призначено на 21.05.2024 року про що повідомлено позивача листом та проведено за його участі.
21.05.2024 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову №066933 про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно якої до позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №066933 від 21.05.2024 року вручена позивачу особисто.
Не погодившись із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №066933, відповідно до якої до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн є правомірною та такою, що прийнята відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України. Доводи позивача про безпідставність застосування до неї адміністративно-господарського штрафу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).
Відповідно до п. 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно п.п. 1 п. 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Підпунктами 15 та 27 п. 5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Отже, здійснення контролю на автомобільному транспорті, в тому числі проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, належить до повноважень Відділів державного нагляду (контролю) Державної служби України.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем встановлено порушення позивачем абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Відповідно до ст.ст. 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» Кабінет Міністрів України постановою від 27.06.2007 року №879 затвердив Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).
За змістом п.2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у п.22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
Місце здійснення габаритно-вагового контролю - є спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.
Згідно п.3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до п.18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
При цьому, згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом на дорозі державного значення 36т, місцевого значення 24т; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом на дорозі державного значення 40т, місцевого значення 24т.
Відповідно до розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №100/2022-р від 10.02.2022 року "Про передачу автомобільних доріг загального користування місцевого значення Хмельницької області", передано автомобільні дороги загального користування місцевого значення в існуючому стані з балансу державного підприємства "Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг" на баланс державної установи "Служба місцевих доріг Хмельниччини" (на праві господарського відання).
На офіційному сайті державної установи "Служба місцевих доріг Хмельниччини" у вкладці "водіям і перевізникам" наведено карту доріг.
Відповідно до вказаного переліку автомобільна дорога О-230418 належить до доріг місцевого значення, а тому нормативно допустима вага при проїзді вказаною дорогою становить 24 тони.
За п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Враховуючи викладене, відповідачем у відповідності до норм законодавства встановлено порушення позивачем абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу на автомобільній дорозі місцевого значення.
Також колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутність заборонних знаків не вплинуло на відсутність вчинення позивачем перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, встановлених чинним законодавством та іншими нормативно-правовими актами.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною, а позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі №500/3449/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
С. М. Кузьмич