Справа № 292/1045/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лотуга В.Ф.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
04 грудня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови від 10.06.2024 №6/96 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн. та закрити провадження у справі.
14 жовтня 2024 року Червоноармійський районний суд Житомирської області прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.06.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 винесено постанову №6/96 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 25500 грн.
Так, із змісту вказаної постанови встановлено, що ОСОБА_1 27.05.2024 прибув по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних. ОСОБА_1 було вручено повістку з метою направлення його для проходження медичного огляду та відповідно визначення призначення на особливий період, де датою прибуття встановлено 28.05.2024.
Однак, позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 27.05.2024 та відмовився від отримання картки медичного огляду, проходження медичного огляду, а тому було складено акт про відмову від проходження медичного огляду в присутності свідків.
Відповідно висновок про результати військово-лікарської комісії відсутній, в зв'язку з цим встановити ступінь придатності та призначення на особливий період не є можливим. Отже, ОСОБА_1 ухиляється від визначення ступеню придатності його до військової служби, що в свою чергу є ухиленням від призову на військову службу під час мобілізації. На момент складання постанови ОСОБА_1 не надав документів, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Допитавши особу, яка склала акт про відмову від проходження медичного огляду встановлено, що під час вручення картки для проходження медичного огляду, ОСОБА_1 категорично відмовився від її отримання та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, мотивуючи тим, що його батько вже мобілізований із сім'ї.
Таким чином, ОСОБА_1 під час загальної мобілізації маючи обов'язок з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 для направлення на проходження медичного огляду та визначення його призначення на особливий період, грубо порушуючи вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відмовився від проходження медичного огляду та відповідно визначення призначення на особливий період. Своїми умисними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно акта про відмову від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії від 27.05.2024, вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду та надання пояснень. Акт складений старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 в присутності свідків, який затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 27.05.2024.
Відповідно до розписки на ім'я ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 27.05.2024, вбачається, що він її одержав 23.05.2024.
Із розписки на ім'я ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 28.05.2024, вбачається, що він її одержав 27.05.2024.
Згідно розписки, повістку про виклик на розгляд справи на ім'я ОСОБА_1 про з'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 10 год. 50 хв. 10.06.2024, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-14 КУпАП, позивач одержав особисто 27.05.2024.
Згідно направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 № 545 від 27.05.2024, ОСОБА_1 , направлявся для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я, у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період та на ньому зазначено "не вручено, відмова".
Також, на карті обстеження та медичного огляду відносно військовозобов'язаного ОСОБА_1 зазначено "відмова", акт від 27.05.2024.
Крім того, у постанові зазначено, що її копію надіслано ОСОБА_1 поштовим оператором " ІНФОРМАЦІЯ_5 ".
Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 № 6/2073 від 14.06.2024, ОСОБА_1 надіслано постанову №6/96 від 10.06.2024 за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, роз'яснено порядок її оскарження та сплату штрафу.
Вважаючи протиправною постанову відповідача позивач оскаржив її до суду.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необгунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію-тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.
Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.
Згідно ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Так, Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно ст. 1 вказаного Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому, особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями і поширюється зокрема і на військовозобов'язаних та резервістів.
Тобто, відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України чітко регламентований прямий обов'язок громадянина проходити ВЛК з метою якісного проведення медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби.
Згідно п. 3.8. Положення постанова ВЛК про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Тобто військовозобов'язані повинні один раз на рік проходити медичне обстеження.
Таким чином, проходження ВЛК є не правом, а встановлений законом обов'язок військовозобов'язаного, за порушення якого настає передбачена відповідальність.
Відповідно до п. 3 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання законодавства з питань військового обов'язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, 23.05.2024, 27.05.2024, позивачу вручено повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де датою прибуття встановлено 27.05.2024 на 09 год., 28.05.2024 на 09 год., відповідно. Про отримання даних повісток позивач особисто поставив підпис в розписках, про що свідчать відрізні корінці повісток.
Проте, ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, прибувши 27.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 в порушення встановленого законом обов'язку, відмовився від проходження медичного огляду та отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, що підтверджується актом про відмову від проходження медичного огляду від 27.05.2024, складеного старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 та направленням №545 від 27.05.2024.
Також, відмова позивача у виконанні обов'язку військовозобов'язаного щодо проходження медичного огляду та в отриманні картки для проходження медичного огляду підтверджується і показаннями ОСОБА_3 наданими начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 під час розгляду 10.06.2024 справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , які відображені в оскаржуваній постанові.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач не має статусу військовозобов'язаного та підстави для відстрочки від призову під час мобілізації.
Також, спростовуються твердження позивача про те, що йому не було відомо про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки в матеріалах справи міститься розписка на ім'я ОСОБА_1 про виклик на 10 год. 50 хв. 10.06.2024, яку він одержав 27.05.2024 та особисто підписав її.
Крім того, позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не з'явився і про причини неявки не повідомив, що підтверджується розпискою від 27.05.2024 на ім'я ОСОБА_1 про виклик на 10 год. 50 хв. 10.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-3 КУпАП.
За таких обставин, у відповідача відповідно до ст. 268 КУпАП, якою передбачено, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення за ст.210-1 цього Кодексу, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, були всі підстави для розгляду матеріалів щодо ОСОБА_1 без його участі з прийняттям відповідного рішення.
Стосовно тверджень апелянта про відсутність у відповідача відповідної правосуб'єктності, оскільки в матеріалах справи відсутні докази реєстрації відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відсутні відповідні відомості в ЄДР, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно довідки № 139/21 від 28.09.2021 виданої Головним управлінням майна та ресурсів МОУ з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань, ІНФОРМАЦІЯ_6 присвоєно як відокремленому підрозділу у сфері оборони відповідний ідентифікаційний код.
Також, у довідці міститься примітка про те, що включення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України здійснюється відповідно до вимог п.4 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", п.5 Положення про ЄДРПОУ, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 № 118.
Згідно ч. 4 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" до єдиного державного реєстру не заносяться відомості, що становлять державну таємницю.
Відповідно до п.5 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року №499, присвоєння ідентифікаційних кодів з Реєстру здійснюється відповідними центральними органами виконавчої влади - суб'єктам, відомості про які становлять державну таємницю. Таким органам Держкомстат передає ідентифікаційні коди для ведення відомчого обліку. Порядок передачі ідентифікаційних кодів для присвоєння їх суб'єктам затверджується Держкомстатом разом з відповідними центральними органами виконавчої влади.
Згідно п. 1 ст. 8 Закону України "Про державну таємницю" до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація у сфері оборони, зокрема про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань.
За таких обставин, відомості про ІНФОРМАЦІЯ_2 , як відокремлений підрозділ відповідного обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вносились, у зв'язку з тим, що вони становлять державну таємницю, а відтак твердження апелянта про відсутність правосуб'єктності у відповідача є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.