Справа № 240/12205/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
03 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Кравчука А.В.,
представника відповідача: Зотова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказів,
у червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 23.05.2024 №1026 в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ від 31.05.2024 №261 про звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні накази є протиправними, оскільки службове розслідування та звільнення зі служби в поліції відбулося під час перебування позивача на лікарняному. Зокрема, відповідач порушив право на захист та висловлення думки щодо встановлених обставин службового розслідування.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Стосовно посилань, що в позивача була можливість надати пояснення щодо обставин службового розслідування, однак відмовився надати пояснення посилаючись на ст.63 Конституції України закріпивши це власним підписом, зазначає, що пояснення з приводу службового розслідування у ОСОБА_1 відбирались 17.05.2024 у м.Звягель, тобто на наступний день після його затримання та під час перебування його в ізоляторі тимчасового тримання №2 ГУНП в Житомирській області, у зв'язку з чим безпідставними є посилання відповідача на можливість позивача надати безпосередньо документи та пояснення в межах дисциплінарного провадження. При цьому, відповідач, позбавив позивача права на захист та надання пояснень щодо встановлених обставин службового розслідування. Позивач під час проведення службового розслідування з 21.05.2024 (тобто з моменту виходу з ізолятора тимчасового тримання) перебував на лікарняному, про що був достеменно обізнаний відповідач. Позивач був позбавлений можливості скористатися своїми правами, передбаченими пп.4.2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018, та ст.18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, надати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, оскільки знаходився під вартою у слідчому ізоляторі, при зміні запобіжного заходу на заставу він знаходився за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_1 , де захворів та тривалий час знаходився на лікарняному, у зв'язку з чим був позбавлений можливості отримати належну правову допомогу та подати пояснення щодо службового розслідування.
Вказує, що оскільки відповідачем не надано доказів відмови ОСОБА_1 щодо надання пояснення, факт якого зафіксований шляхом складання акта, що підписують члени дисциплінарної комісії, присутні під час відмови, та особи, присутні під час відмови, то вважаємо відповідачем не були дотримані вимоги щодо проведення службового розслідування та допущено порушення щодо порядку його проведення, у зв'язку з чим спірні накази підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Зазначає, що у висновку службового розслідування від 23.05.2024 року відсутнє повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення. При цьому, у висновку службового розслідування відсутні інші з'ясовані дисциплінарною комісією обставини, які стосуються безпосередньо позивача. Переважна частина висновку службового розслідування стосується пояснень та доказів щодо функціонування сектору дізнання відділу поліції №1 Житомирського РУП ГУНП, при цьому характеристика ОСОБА_1 надана виключно з пояснень поліцейських. Так, зокрема, ОСОБА_2 характеризує ОСОБА_1 як такого, що прагнув покращувати свої знання, справлявся з поставленими задачами самостійно.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 грудня 2024 року о 13 год. 45 хв.
22 листопада 2024 року на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Національної поліції в Житомирській області. У поданому відзиві представник позивача зазначає, що 16.05.2024 працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Хмельницькому, спільно з працівниками УСБУ в Житомирській області, у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024240020001751 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, задокументовано факт отримання неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США старшим дізнавачем сектору дізнання відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області лейтенантом поліції ОСОБА_1 . За вказаним фактом призначено службове розслідування. Дисциплінарна комісія дійшла до висновку застосувати до старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі та просили її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на неї законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 перебував на службі в Національній поліції з 03.06.2020, остання займана посада - старший дізнавач сектору дізнання відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
16.05.2024 року працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, спільно з працівниками УСНУ в Житомирській області, у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024240020001751 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, задокументовано факт отримання неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США старшим дізнавачем сектору дізнання відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області лейтенантом поліції ОСОБА_1 .
З метою проведення своєчасного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставиш, відповідно до ст.ст.14, 15, 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-У1, керуючись Порядком проведення службових розслідувань в Національній поліції України та Положенням про дисциплінарні комісії Національної поліції України, затвердженими наказом МВС України від 07.11.2018 №893, видано наказ начальником ГУНП в Житомирській області від 17.06.2024 №660, яким призначено за вказаним фактом службове розслідування у формі письмового провадження та утворено дисциплінарну комісію.
22.05.2024 на підставі наказу ГУНП №245 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до п.1 ст.70 ЗУ "Про Національну поліцію" та п.1 ст.17 ЗУ "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", відсторонено від виконання службових обов'язків за займаною посадою, визначивши робоче місце відділ поліції №1 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області, з 21.05.2024.
23.05.2024 пунктом 1 наказу Головного управління Національної поліції у Житомирській області №1026 від 23.05.2024 "Про застосування дисциплінарних стягнень та попередження про необхідність дотримання службової дисципліни" за порушення службової дисципліни, недотримання вимог п.1.2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", в частині невиконання обов'язку неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, застосовано до старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
03.06.2024 на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області №261 о/с від 31.05.2024 по особовому складу відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0159315) старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області було звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
В даному наказі також зазначено, що підставою звільнення позивача є: наказ Головного управління Національної поліції Житомирської області від 23 травня 2024 року №1026.
Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 19.08.2024 №461 о/с внесено зміни до наказу ГУНП в Житомирській області від 31 травня 2024 року №261 о/с в частині звільнення зі служби в поліції лейтенанта ОСОБА_1 з 03 червня 2024 року та вказано, що вважати звільненим з 08 червня 2024 року.
Позивач, вважаючи своє звільнення незаконним, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Положеннями ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачені обов'язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Статтею 64 Закону України "Про Національну поліцію" визначена Присяга працівника поліції.
Відповідно до ч.1, 2 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частин 1-4 ст.14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Згідно з ч.7 ст.19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Положеннями ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3)сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
У відповідності до п.3 ст.22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у ст.13 Дисциплінарного статуту, є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Перелічені у ст.13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.
Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області №261 о/с від 31.05.2024 лейтенанта поліції ОСОБА_1 старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області було звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Зазначений наказ видано на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 23.05.2024 №1026.
Таким чином, для встановлення правомірності звільнення позивача зі служби в поліції, необхідно дослідити чи були правові підстави для винесення наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Так, 23.05.2024 пунктом 1 наказу Головного управління Національної поліції у Житомирській області №1026 від 23.05.2024 "Про застосування дисциплінарних стягнень та попередження про необхідність дотримання службової дисципліни" за порушення службової дисципліни, недотримання вимог п.1.2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", в частині невиконання обов'язку неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, застосовано до старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції. Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стали висновки службового розслідування, проведеного за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП в Житомирській області, а також старшим дізнавачем сектору дізнання відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області лейтенантом поліції ОСОБА_1 , та вручення останньому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VIІІ.
Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна - це дотримання поліцейськими Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, актів президента України і КМУ, наказів Національної поліції України, нормативно - правових актів МВС України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
За змістом частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закон) України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки: поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу га запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватись від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувані їхні обов'язки, а також, які підривають авторитет Національної поліції України.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить, за їх межі, порушенні обмежень і а заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту НПУ).
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту НПУ, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом МВС України від 07.11.2018 №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України" затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893), та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку; надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України "Про запобігання корупції".
Згідно з пунктом 4 Розділу V Порядку встановлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пунктів 1,2,5 Розділу VI Порядку, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку.
Згідно з ч.7, 8 ст.19 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Отже, обставини вчинення працівником поліції дисциплінарного проступку, який є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Тобто, передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок службового розслідування, на підставі чого видається відповідний наказ, враховуючи відповідний висновок.
Наказом ГУНП в Житомирській області від 17.05.2024 №660 призначено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни лейтенантом поліції ОСОБА_1 . У ході службового розслідування встановлено наступні обставини.
15.05.2024 другим слідчим відділом (з дислокацією у м.Житомир) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024240020001751 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.368 (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) КК України.
Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024065410000165 у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 за створення умов для уникнення останнім кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України, тобто за незаконне зберігання наркотичного засобу (психотропної речовини або їх аналогу), а також за закриття вказаного кримінального провадження.
За наслідками службового розслідування дисциплінарна комісія встановила, що лейтенант поліції ОСОБА_1 допустив порушення службової дисципліни, недотримався вимог пунктів 1, 2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", в частині невиконання обов'язку неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; вимог пунктів 1, 2, 3, 6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині невиконання обов'язку бути вірним Присязі поліцейського, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки, запобігати вчиненню правопорушень та утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України; вимог п.31, 33 розділу 2 посадової інструкції, в частині не здійснення заходів щодо запобігання вчинення правопорушень, неухильного дотримання антикорупційного законодавства України (обмежень та заборон, вимог, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України, організаційно-розпорядчих документів (наказів, доручень) керівництва поліції виданих на виконання Закону України "Про запобігання корупції"; вимог ч.1 ст.24 та ст.38 Закону України "Про запобігання корупції", в частині порушення зобов'язання додержуватися вимог Закону під час виконання своїх службових повноважень, а також невжиття заходів щодо відмови від неправомірної вигоди, ідентифікації особи, яка зробила пропозицію, залучення свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників, письмового повідомлення про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції, що виразилося у причетності до скоєння корупційних кримінальних правопорушень, порушив вимоги ст.2, ч.2 ст.9, ст.28, ч.5 ст.38, ст.40-1, ч. 1 ст.92, ч.2 ст.93 КПК України, що виразилось у неналежному проведенні досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12023065410000109 за ч.1 ст.125 КК України, №12024065410000167 за ч.1 ст.190 КК України та №12023065410000185 за ч.1 ст.358 КК України, порушив вимоги ч.1,3,7 ст.237 ст.105 КПК України, в частині не залучення при проведенні оглядів місця подій спеціалістів, не долучення до матеріалів кримінальних проваджень фототаблиць, у кримінальних провадженнях №12023065410000283, 12023065410000203 12023065410000158, за ч.1 ст.309 КК України, порушив вимоги пп.4 п.3 розділу 11 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 №575, що виразилось у несвоєчасній здачі речового доказу до кімнати зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів ГУНП в Житомирській області у кримінальному проваджені №12023065410000059 за ч.1 ст.309 КК України.
Враховуючи викладене, керуючись Законом України "Про Національну поліцію", Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337, дисциплінарна комісія дійшла до висновку застосувати до старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Так, в обґрунтування протиправності спірних наказів позивач зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування та звільнення, оскільки службове розслідування та звільнення відбулося під час перебування його на лікарняному Відповідач порушив право на захист та висловлення думки щодо встановлених обставин службового розслідування, колегія суддів не погоджується з такими доводами, з огляду на таке.
Представник позивача вказує, що дисциплінарна комісія позбавила позивача права на захист та надання пояснень щодо встановлених обставин службового розслідування, оскільки пояснення у останнього відбирались 17.05.2024 в ізоляторі тимчасового тримання, а з 21.05.2024 (тобто з моменту виходу з ізолятора тимчасового тримання) він перебував на лікарняному, про що був обізнаний відповідач.
Відповідно до ч.1.2 ст.18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, мас право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 08.02.2024 у справі №640/8784/21, у якій суд вказав, що чинним законодавством України передбачено право, а не обов'язок поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та дисциплінарної комісії надавати і, відповідно, одержувати пояснення щодо обставин, які досліджуються. Ненадання таких пояснень не є перешкодою для подальшого розгляду матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку та проведення службового розслідування.
Крім того, ані Дисциплінарним статутом, ані Порядком №893 не конкретизовано місце, де саме мають бути надані такі пояснення. При цьому, поліцейський може надати такі пояснення як письмово, так і безпосередньо членам дисциплінарної комісії під час проведення бесіди.
Відповідно до матеріалів службового розслідування, 17.05.2024 інспектор відділу службових розслідувань Чернюк С.В. прибула у слідчий ізолятор у м.Звягель, де знаходився позивач, для отримання пояснень.
Як вбачається з копії пояснень ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах справ, позивачу було роз'яснено право передбачене ст.63 Конституції України, про що він поставив свій підпис.
У письмових поясненнях у графі "по суті поставлених запитань можу пояснити наступне" позивач вказав, що відповідно до ст.63 Конституції України відмовляється надавати будь-які показання на даний час, щодо себе, під чим поставив свій підпис, а також дав згоду на обробку персональних даних.
Зазначені обставини позивач підтвердив в судовому засіданні під час розгляду справи.
Відтак, вказаним спростовано твердження представника позивача, що позивач був позбавлений права на захист та надання пояснень, оскільки таке право йому було надано, однак за його бажанням ним не використане.
Більш того, у письмових поясненнях під відмовою їх надати позивач зазначив, що ним записано вірно та прочитано.
Колегія суддів не бере до уваги доводи позивача з приводу того, що йому не було відомо про проведення службового розслідування та що цього дня у слідчому ізоляторі інспектор прибула саме для відібрання пояснень в межах службового розслідування, оскільки він, за своєю посадою, як старший дізнавач сектору дізнання відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, не може не бути обізнаним з порядком проведення службового розслідування та відібрання письмових пояснень.
Колегія суддів вважає, що позивач міг усвідомлювати, що службове розслідування буде проведене, а тому повинен був вживати заходи щодо сприяння проведенню службового розслідування, зокрема надати пояснення щодо обставин, які досліджуються.
Крім того, представник позивача зазначив, що відповідачем не надано доказів відмови ОСОБА_1 щодо надання пояснення, факт якого зафіксований шляхом складання акта, що підписують члени дисциплінарної комісії, присутні під час відмови, та особи, присутні під час відмови. При цьому, опитування ОСОБА_1 відбувалось 17.05.2024 ум. Звягель ОСОБА_4 одноособово, а не комісією, як цього вимагає підпункт 10 пункту 3 розділу ІІІ Положення №893.
Колегія суддів вважає помилковим дане твердження позивача, оскільки відповідно до матеріалів службового розслідування, а саме з наданих пояснень ОСОБА_1 від 17.05.2024, вбачається, що останній відповідно до статті 63 Конституції України відмовився надавати будь-які пояснення щодо себе.
З зазначеного слідує, що в позивача була можливість надати пояснення щодо обставин, з приводу яких проводилось службове розслідування, однак останній відмовився надати пояснення посилаючись на ст.63 Конституції України закріпивши це власним підписом.
Визначаючись щодо посилань представника позивача, що опитування ОСОБА_1 відбувалось 17.05.2024 у м. Звягель ОСОБА_4 одноособово, а не комісією, як цього вимагає пп.10 п.3 розділу ІІІ Положення №893, то колегія суддів звертає увагу, що пп.10 відсутній в п.3 розділу ІІІ Положення №893. Крім того, представником позивача не враховано той факт, що Дисциплінарний статут доповнено розділом V Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.
Відповідно до частини 1, 2 статті 26 розділу V Дисциплінарного статуту НПУ, у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження. Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Відповідно до ч.1 ст.27 розділу V Дисциплінарного статут НПУ під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
Тобто, відповідно до вказаних норм на період дії воєнного стану, відбирання пояснень може здійснюватися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, а тому твердження представника позивача про порушення прав позивача через відібрання в ОСОБА_1 пояснень не комісійно є необґрунтованими.
Представник позивача, вказує що у разі відмови поліцейського, щодо якого проводиться службове розслідування надати пояснення, факт відмови фіксується шляхом складання акту, що підписується членами дисциплінарної комісії, якому поліцейський відмовився надати пояснення, та інші особи, присутні під час відмови. Однак, як зазначалося вище, позивач фактично в бланку пояснення ознайомився із вимогами ст.63 Конституції України та дав згоду на обробку та використання персональних даних і в графі для надання пояснень написав, що відповідно до ст.63 КУ відмовляється надати пояснення щодо себе, та поставив свій підпис.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт про відмову надання пояснень не повинен був складатись, а доводи представника є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи, оскільки позивач був ознайомлений зі своїми правами та обов'язками під час надання пояснень, що підтверджують його особистими підписами у пояснені.
Також, слід зауважити, що акт про відмову надання пояснень складався у разі відмови підписання бланку пояснень.
Доводи апелянта в частині посилання на правову позицію Верховного суду, викладену в постанові від 08.02.2024 у справі №640/8784/21, є безпідставним, оскільки в даній справі позивач відмовився від надання пояснень у зв'язку із погіршенням стану здоров'я в результаті чого дисциплінарна комісія склала акт про відмову надання пояснень, однак відповідно до матеріалів службового розслідування ОСОБА_1 розпочав надавати пояснення, однак скористався правом визначеним в ст.63 Конституції України.
Крім того, представник позивача вказує, що у висновку службового розслідування від 23.05.2024 дисциплінарною комісією не зазначено, яким чином позивача було повідомлено про засідання дисциплінарної комісії, позбавлення позивача права на захист та можливості надання пояснень щодо встановлених обставин службового розслідування, а також не зазначено чи притягувався позивач за час проходження служби до дисциплінарної відповідальності.
В той же час, відповідно до частини 1 статті 26 розділу V Дисциплінарного статуту НПУ, у період дії воєнного стану службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Згідно з положеннями п.2 ч.7 розділу V Порядку №893, в якому передбачено, що у разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Отже, доводи представника позивача з даного приводу - безпідставні.
Визначаючись щодо доводів апеляційної скарги про проведення службового розслідування та звільнення під час перебування на лікарняному, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, позивача звільнено зі служби в поліції наказом від 31.05.2024. Разом з тим, у період з 21.05.2024 по 07.06.2024 ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність поліцейського №1501 від 21.05.2024. медичними висновками №6ХЕТ-7ХТ6-4С52-ЕА67 від 30.05.2024 та №7СЕ2-9РІІ7-С74В-94ВЕ від 04.06.2024.
Факт того, що позивач згідно вказаних довідок перебував на лікарняному відповідач не оспорює.
Водночас, як пояснив представник відповідача, позивач не повідомив свого безпосереднього керівника про те, що з 21.05.2024 він перебуває на лікарняному, з огляду на що наказ про звільнення було видано 31.05.2024.
Вказане свідчить про невиконання позивачем вимоги п.5 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту НПУ, яким встановлено, що поліцейський зобов'язаний вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
Крім того, на момент відібрання у позивача пояснень 17.05.2024 позивач не перебував на лікарняному та знаходився у слідчому ізоляторі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 розділу V Дисциплінарного статуту НПУ до строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.
Так, представник позивача вказує, що позивач з 21.05.2024 по 07.06.2024 перебував на амбулаторному лікуванні, однак позивач не повідомляв дисциплінарну комісію про те, що він перебуває на лікарняному. У дисциплінарної комісії не було підстав не зараховувати до строку проведення службового розслідування час перебування ОСОБА_1 на лікарняному, оскільки він не перебував на стаціонарному лікуванні.
Визначаючись щодо доводів позивача про неможливість звільнення особи під час перебування на лікарняному, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року №2337-VIII доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.
У разі встановлення поважних причин відсутності поліцейського до наказу по особовому складу, яким виконується застосоване до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції, вносяться зміни щодо дати його виконання. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби. Нормами спеціального законодавства врегульовано реалізацію дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції (у період тимчасової непрацездатності) у разі встановлення поважних причин відсутності.
У постанові від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду, де предметом оцінки було звільнення позивача у період його тимчасової непрацездатності, зробила висновок, що у разі порушення гарантій, визначених частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
Отже, застосування дисциплінарного стягнення і його виконання (реалізація) здійснюються різними наказами. При цьому, за змістом наведених норм права застосування дисциплінарного стягнення під час перебування особи на лікарняному дозволяється, проте реалізація дисциплінарного стягнення здійснюється виключно після закінчення лікарняного та виходу особи на службу, про що імперативно зазначено у частині 4 статті 22 Дисциплінарного статуту.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що звільнення під час лікарняного не є підставою для поновлення на службі в поліції, наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, для дотримання вимог ч.3 ст.30 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відповідачем 19.08.2024 внесено зміни до наказу ГУНП в Житомирській області "По особовому складу" від 31.05.2024 №261 о/с в частині дати звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції та видано наказ ГУНП в Житомирській області від 19.08.2024 №461 о/с щодо внесення змін в частині звільненні ОСОБА_1 зі служби в поліції з 08.06.2024. Крім того, вжито заходів для ознайомлення з виданим наказом внесення відповідного запису до трудової книжки, проведення повного розрахунку.
Представник позивача вказує, що оскільки лікарняний закрито 07.06.2024 (п'ятниця), то першим робочим днем є 10.06.2024 (понеділок).
Колегія суддів зауважує, що згідно з ч.1 ст.12 ЗУ "Національну поліцію", поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань, а тому в наказі ГУНП в Житомирській області від 19.08.2024 №461 о/с щодо внесення змін в частині звільненні ОСОБА_1 зі служби в поліції, дата звільнення ОСОБА_1 є саме 08.06.2024, оскільки останній день лікарняного був 07.06.2024, що відповідає нормам Дисциплінарного статуту. Водночас, вказаний наказ позивачем не оспорюється.
Щодо відсутності вироку за фактом відкритого кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024240020001751 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, суд враховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Вказана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі №320/1206/21, про яку зазначено скаржником у касаційній скарзі, та у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі №420/9503/22.
Позивач, перебуваючи на службі у Національній поліції України, повинен бути взірцем та прикладом для громадян як в робочий так і позаробочий час, та в силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
Отже, враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що сам факт пред'явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності за отримання хабара, призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції. Те що підозрюваним у цьому кримінальному провадженні є саме позивач, свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту та вимог Закону №580-VIII.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у справах №420/5700/23, 420/9503/22.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована п.2 ст.6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі Ringvold v. Norway, заява №34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п.1 ст.6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Дана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі №800/508/17, у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №800/508/17, у постанові від 12.12.2018 у справі №803/1907/16, у постанові від 17.07.2019 року у справі №806/2555/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Апеляційний суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 08.08.2019 у справі №804/3447/17, від 29.05.2018 у справі №800/508/17, від 02.10.2019 у справі №804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції повністю відповідає тяжкості вчинених ним у сукупності проступків, обставинам, за яких їх скоєно, та співмірно із заподіяною ним шкодою суспільним інтересам, у зв'язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є законним, правомірним та обґрунтованим, пропорційним та за даних обставин справедливим, оскільки позивач вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту та Закону №580-VIII. З урахуванням суспільного резонансу та загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, вчинений позивачем дисциплінарний проступок унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування спірних наказів, як наслідок, не підлягають задоволенню вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
Виходячи зі змісту частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України), оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою.
Системний аналіз і тлумачення приписів статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. При цьому причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працю в іншого роботодавця. Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов'язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.
В трудовому праві існує підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені договором.
Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов'язується із певними діяннями роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.
Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.
Оплата вимушеного прогулу в установлених указаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов'язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.
Однак, зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Отже, у разі зміни дати звільнення середній заробіток за весь час вимушеного прогулу не виплачується, а працівникові за його заявою чи за позовом до суду за період тимчасової непрацездатності виплачується допомога з тимчасової непрацездатності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.12.2020 у справі №461/7292/17, від 08.09.2021 у справі №265/5327/20, від 13.10.2021 у справі №1.380.2019.004407 та від 19.05.2022 у справі №200/473/19-а.
Враховуючи вищезазначене та те, що вимоги щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про застосування до позивача дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року відповідає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 04 грудня 2024 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.