Справа № 600/4211/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сіжук О.В.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
04 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з такими позовними вимогами:
- визнати протиправними дії та бездіяльність стосовно не виплати поточної пенсії та недоотриманої пенсії з 25.11.2021 на особистий банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК»;
- зобов'язати здійснювати виплату поточної пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії з 25.11.2021 з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів, на визначений банківський рахунок НОМЕР_1 , який відкрито в АТ «АКЦЕНТ-БАНК».
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.09.2024 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску та подання (надіслання) до суду доказу сплати судового збору в розмірі 969,00 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання указаної ухвали судді представником позивача подано докази сплати судового збору в розмірі 969,00 грн та клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування вказаного клопотання представник позивача зазначає, що 01.03.2024 представник позивача звернувся до відповідача з особистою заявою про виплату пенсії на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК». 18.03.2024 відповідач у своєму листі №2400-2701-8/11950 відмовив у виплаті пенсії на визначений ним банківський рахунок.
Представник відповідача вважав, що саме з листа відповідача №2400-2701-8/11950 від 18.03.2024 позивачу стало відомо, що відповідач протиправно порушує його право, а, відтак, позовна заява подана до суду в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки з вказаним позовом позивач звернувся до суду поза межами встановленого строку, клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду не містить поважних причин пропуску такого строку, тому позовну заяву необхідно повернути позивачу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою даної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
При розгляді заяви про поновлення строку звернення до суду суддя враховує актуальну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 стосовно застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, необхідно враховувати таке:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2024 року по справі №520/37664/23, у постанові від 22 жовтня 2024 року по справі № 520/37664/23.
Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Слід зазначити, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Апеляційний суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.
Поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин. Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям: існують обставини, які унеможливлювали або ускладнили вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди для звернення до суду; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Таким чином, поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути врахована судом лише у випадку наявності обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №826/17879/17.
Так, з матеріалів справи встановлено що до Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою позивача від 26.06.2023 про поновлення виплати пенсії на банківський рахунок позивача НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК».
Листом відповідача від 01.08.2023 №2400-1706-8/31259 представника позивача повідомлено про те, що пенсійні кошти позивача за період з 07.10.2009 по 30.04.2017 перераховано в квітні 2017 на рахунок, відкритий пенсіонером в АТ «Ощадний Банк». Відповідно до поданої заяви, з листопада 2018 виплата пенсії здійснювалась через АТ КБ «Приватбанк».
25.11.2021 року до відповідача надійшла інформація про повернення пенсії за листопад 2021 банківською установою АТ КБ «Приватбанк» по причині «відсутності активного пенсійного рахунку клієнта» та 01.12.2021 повернуто пенсію за грудень 2021 по причині «рахунок закритий за заявою власника».
Виплату пенсії автоматизованим способом припинено «до з'ясування» з 01.01.2022. Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутись до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Отже, позивач дізнався про порушення його права на поновлення виплати пенсії на визначений в заяві від 26.06.2023 банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», після отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 01.08.2023 №2400-1706-8/31259, проте, до суду звернувся із даним позовом лише 18.09.2024, чим пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції щодо безпідставності доводів ОСОБА_1 про те, що про порушення його права позивачу стало відомо саме з листа відповідача від 18.03.2024 №2400-2701-8/11950, оскільки, як слідує з матеріалів позовної заяви, відповідач вказаним листом повідомив представника позивача, що з даного питання йому була надана відповідь листом від 01.08.2023 №2400-1706-8/31259. Водночас, відповідь від 18.03.2024 була надана відповідачем представнику позивача на його звернення від 01.03.2024. Як свідчать матеріали позовної заяви, представник позивача 01.03.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, повторно додавши до звернення заяву позивача від 26.06.2023 про поновлення виплати пенсії на банківський рахунок позивача НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», яка вже була розглянута відповідачем і на яку була надана відповідь від 01.08.2023 №2400-1706-8/31259, тим самим штучно створивши обставини, які можуть вказувати на дотримання строку звернення до суду.
Щодо доводів представника позивача про триваюче правопорушення, яке виразилось у формі не вчинення дій (дії) відповідачем, яку він зобов'язаний був вчинити, то колегія суддів зазначає, що зазначене не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав та, відповідно, міг звернутися до суду з адміністративним позовом. Обставини, на які посилається представник позивача не свідчать про існування будь-яких об'єктивних перешкод у реалізації права на судовий захист з метою відновлення порушених прав, свобод чи законних інтересів у публічно-правових відносинах у встановлений законом строк. Представник позивача не навів жодних причин пропуску строку звернення до суду, що є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Колегія суддів також звертає увагу, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Як слідує з матеріалів позову, позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права за збігом невиправдано значного проміжку часу після того, як дізнався про порушення своїх прав.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Таким чином, враховуючи вищезазначене в сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду та відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, а як наслідок, й до повернення позовної заяви.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону ухвала Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року відповідає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.