Справа № 285/4471/24
Головуючий у 1-й інстанції: Помогаєв А.В.
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
04 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
2. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 жовтня 2024 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
3. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
4. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що пояснив працівникам поліції, що при виїзді на дорогу всі світлові покажчики працювали та були в справному стані, також звертає увагу суду, що в оскаржуваній постанові неправомірно зазначено про порушення вимог п.31.1 ПДР України, що не відповідає фактичним обставинам справи.
5. Крім того, вказує, що при розгляді справи поза увагою уповноваженої особи, яка здійснювала розгляд справи, залишились положення п. 31.5 ПДР України, відповідно до яких, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.08.2024 року службовою особою - поліцейським Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області капралом поліції ОСОБА_2 було винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, згідно з якою позивач був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
7. В постанові зазначено, що ОСОБА_1 24.08.2024 року о 05 год. 01 хв. в м. Звягелі, по вул. Житомирська, 80, керував транспортним засобом Skoda Octavia р/н НОМЕР_1 з непрацюючим заднім стоп-сигналом, чим порушив п. 31.1. Правил дорожнього руху.
8. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач оскаржив її в судовому порядку.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
9. Правова позиція апелянта зазначена в пунктах 3-5 цієї постанови.
10. Відповідач вважає, що позивача правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. На підтвердження правомірності оскарженої постанови відповідачем долучено в суді першої інстанції до матеріалів справи диск з відеозаписами.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
11. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
13. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначено Правилами дорожнього руху (ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
14. Відповідно до п.1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
15. Згідно з ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
16. Згідно пп. 31.4.3 п. 31.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
17. Таким чином забороняється експлуатація транспортних засобів у разі наявності технічних несправностей зовнішніх світлових приладів, у разі коли режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідає вимогам конструкції транспортного засобу.
18. Відповідно до п. 9.1 та п. 9.2 Правил дорожнього руху, попереджувальними сигналами є: а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; б) звукові сигнали; в) перемикання світла фар; г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда; д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору. У разі відсутності або несправності сигналів гальмування такий сигнал подається лівою або правою рукою, піднятою вгору.
19. Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
20. Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
21. Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
22. Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР на місці вчинення такого правопорушення.
23. Відповідно до 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Змістом вказаної статті визначено, які відомості мають міститися у постанові.
24. У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
26. Колегія суддів зазначає, що факт непрацюючого стоп-сигналу у момент зупинення транспортного засобу, яким керував позивач не заперечується останнім.
27. Водночас, порушення правила справності зовнішніх світлових приладів, в тому числі покажчика зупинки (заднього стоп-сигналу) вимагає кваліфікації згідно п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, а не як помилково зазначено інспектором згідно п.31.1 Правил дорожнього руху.
28. Суд також звертає увагу на те, що на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові серії ЕНА №2899400 від 24.08.2024, представником відповідача надано суду компакт-диск з двома відеозаписами здійсненими ймовірно різними технічними засобами.
29. Дослідивши наявні в матеріалах справи відеодокази колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції передчасно вважав, що такі записи є належними та допустимими згідно вимог ст.ст. 73, 74 КАСУ і свідчать про наявність у діях особи, яка керувала даним транспортним засобом складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
30. Крім того, в оскаржуваній постанові не зазначається про додавання до постанови відомостей про технічні засоби, за допомогою яких їх здійснено, як фіксації вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
31. Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а зазначено, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
32. Також, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок посадової особи відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
33. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
34. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
35. Також колегія суддів зазначає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення без відповідних посилань на технічний засіб не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Постанова про адміністративне правопорушення по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
36. Суд апеляційної інстанції також зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
37. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
38. Подібного висновку дійшов КАС ВС у постанові від 08.07.2020 у справі № 177/525/17, в якій зазначив, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
39. Інших належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
40. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 12 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є протиправному та підлягає скасуванню.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
41. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
42. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
43. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
44. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
VІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ
45. Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
46. За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
47. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України).
48. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
49. Оскільки в апеляційній скарзі позивач просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у сумі 1514 грн., де 605 грн 60 коп судовий збір сплачений за подання позовної заяви, 908 грн 40 коп судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такі судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 жовтня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2899400 від 24 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Житомирській області.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.