Справа № 560/14569/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
03 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанови,
У жовтні 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просило скасувати постанову від 18.09.2024 ВП № 71836448 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.01.2023 у справі №560/13376/23 виконано в повному обсязі, відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.01.2023 у справі №560/13376/22, яке набрало законної сили, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, викладену у листі від 28.11.2022, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період ведення підприємницької діяльності з 01.05.2007 по 31.06.2010 у повному обсязі та період роботи з 06.08.1980 по 12.11.1980 у Хмельницькому СПМК "Єлеваторстрой". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 період ведення підприємницької діяльності з 01.05.2007 по 31.06.2010 до страхового стажу у повному обсязі відповідно до п.3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із 05.06.2022. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи із 06.08.1980 по 12.11.1980 у Хмельницькому СПМК "Єлеваторстрой" до страхового стажу із 05.06.2022. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Хмельницький окружний адміністративний суд 03.05.2023 видав виконавчі листи по справі №560/13376/22.
Згодом, на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження ВП №71836448 з примусового виконання виконавчого листа, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було зобов'язане зарахувати ОСОБА_1 період ведення підприємницької діяльності із 01.05.2007 по 31.06.2010 до страхового стажу у повному обсязі відповідно до п.3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із 05.06.2022.
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 28.09.2023 виконавче провадження ВП №71836448 було закінчене.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №560/18063/23, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про закінчення виконавчого провадження від 28.09.2023 року ВП №71836448. Зобов'язано Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) поновити виконавче провадження ВП №71836448.
Відповідач 01.11.2023 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області направив лист з метою отримання інформації та детальним обґрунтуванням розрахунків стажу та перерахунку виплат ОСОБА_1 .
У відповідь на адресу відповідача надійшов лист від 06.11.2023 №2200-0902-8/101681, в якому вказано, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.01.2023 у справі №560/13376/22, із 05.06.2022 ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу період роботи із 06.08.1980 по 12.11.1980 в Хмельницькому СПМК “Елеваторстрой».
Також відповідно до п.3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 зараховано з 05.06.2022 період ведення підприємницької діяльності з 01.05.2007 по 30.06.2010.
Розмір пенсії після перерахунку станом на 05.06.2022 склав 3436,96 грн.
Державний виконавець 13.11.2023 виніс постанову про відновлення виконавчого провадження №71836448, яку направлено сторонам виконавчого провадження.
Надалі 21.12.2023 складено акт державного виконавця про невиконання рішення суду.
Постановою державного виконавця від 21.12.2023 ВП №71836448 за невиконання рішення суду накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф в сумі 5100 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі №560/333/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024, відмовлено в задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про скасування постанови від 21.12.2023 ВП №71836448.
На вимогу державного виконавця від 30.07.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надало лист від 14.08.2024 №2200-0802-8/78495, зміст якого щодо доводів про виконання останнім рішення суду, відповідає доводам, наведеним у листі від 06.11.2023 №2200-0902-8/101681.
За змістом акту державного виконавця від 18.09.2024 рішення суду боржником повторно не виконано. Стягувачу ОСОБА_1 період ведення підприємницької діяльності з 01.05.2007 по 31.06.2010 до страхового стажу у повному обсязі відповідно до п.3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 05.06.2022 не зараховано.
Начальник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 18.09.2024 виніс постанову ВП №71836448 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за повторне невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/13376/22.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі також Закон №1404-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст.3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст.5 Закону №1403-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до положень ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Отже, законодавством не передбачено повноважень державного виконавця здійснювати заходи примусового виконання судового рішення у спосіб, інакший, аніж визначений безпосередньо самим виконавчим документом.
Відповідно до вимог ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений ст.63 Закону № 1404-VIII.
Так, згідно зі ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Зазначеного вище видно, що чинним законодавством визначено певний послідовний порядок, а також механізм виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії. Так, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов'язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, розглядаючи адміністративний позов щодо законності дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Висновок аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18.
Із матеріалів справи слідує, що у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.08.2024 №2200-0802-8/78495, зміст якого щодо доводів про виконання останнім рішення суду, відповідає доводам, наведеним у листі від 06.11.2023 №2200-0902-8/101681, зазначено, що відповідно до п.3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 зараховано із 05.06.2022 період ведення підприємницької діяльності із 01.05.2007 по 30.06.2010.
Також вказано, що згідно пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень цього закону до страхового стажу для визначення права на пенсію за віком згідно із статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зараховуються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, зокрема, із 01.07.2000 по 31.12.2017 - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Зазначена норма закону застосовується виключно для обрахунку тривалості страхового стажу при визначенні права на пенсію за віком згідно статті 26 Закону.
З огляду на зазначене, для визначення права для призначення пенсії за віком, страховий стаж ОСОБА_1 становить 37 років 1 місяць 10 днів.
Проте, для визначення коефіцієнта страхового стажу для обчислення розміру пенсії враховуються лише ті періоди підприємницької діяльності, за які сплачено страхові внески. Період ведення підприємницької діяльності з 01.05.2007 по 30.06.2010, відповідно до сплачених страхових внесків, зараховано до страхового стажу загальною тривалістю 5 місяців 14 днів.
Враховуючи вищезазначене та матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , страховий стаж для обчислення розміру пенсії з 05.06.2022 становить 34 роки 4 місяці 24 дні (коефіцієнт страхового стажу 0,34333).
Заробітну плату для обчислення розміру пенсії враховано за періоди роботи з 01.09.1990 по 31.08.1995 та з 01.07.2000 по 31.12.2021 (згідно довідки про заробітну плату та індивідуальних відомостей про застраховану особу, індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати становить 0,92295).
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 05.06.2022 склав 3436,96 грн та її розрахунок наступний: 10846,37 грн (середня заробітна плата у галузях економіки України за 2019-2021 роки) х 0,92295 (індивідуальний коефіцієнт заробітку) = 10010,66 (заробіток для обчислення пенсії) х 0,34333 (коефіцієнт страхового стажу) = 3436,96 грн.
Із 01.03.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» до пенсії за віком ОСОБА_1 встановлено доплату 100,00 грн. Розмір пенсії з 01.03.2023 становить 3536,96 грн.
Сума доплати за період з 05.06.2022 по 30.04.2023 становить 530,62 грн, яка перерахована АТ КБ “Приватбанк» у травні 2023 року для подальшого зарахування на рахунок пенсіонера з врахуванням дати виплати 09 число.
Разом з тим, у рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №560/18063/23, яке набрало законної сили, зазначено що зміст вказаного листа спростовується копією протоколу (розпорядження) щодо призначення (перерахунку) пенсії.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, відповідно до наданих документів, а саме відповідно до протоколу розрахунку пенсії позивача вбачається, що страховий стаж ОСОБА_1 склав 34 роки 4 місяці 24 дні.
Відповідно до рішення суду у справі №560/13376/22 страховий стаж з урахуванням періодів роботи повинен складати 37 років 1 місяць 10 днів, що фактично не було враховано пенсійним органом.
Колегія суддів зазначає, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі №560/333/24 встановлена правомірність накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/13376/22.
Разом з тим, в процесі судового розгляду будь-яких інших доказів виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/13376/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області суду не надало.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державний виконавець правомірно прийняв постанову про накладення на пенсійний орган штрафу в розмірі 10200,00 грн за повторне невиконання рішення суду.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.