Дата документу 28.11.2024 Справа № 335/4530/24
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/1121/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №335/4530/24Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.307 КК України
28 листопада 2024 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 вересня 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ),
визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.307 КК України,
Вказаним вироком районного суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він маючи умисел на незаконне придбання, зберігання та збут особливо небезпечних психотропних речовин, реалізуючи свій злочинний умисел у невстановлений досудовим слідством спосіб, час та місці, придбав психотропну речовину PVP, що відноситься до категорії особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, яку приніс за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став незаконно зберігати з метою подальшого збуту.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, приблизно о 19 годині 55 хвилин 22 лютого 2024 року ОСОБА_8 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , отримавши від ОСОБА_9 шляхом передачі з рук в руки грошові кошти в сумі 1 000 грн, збув останньому полімерний зіп-пакет з раніше придбаною кристалічною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса якої в перерахунку на основу складає 1,03075 г.
Крім того, ОСОБА_8 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання та збут особливо небезпечних психотропних речовин, та реалізуючи свій злочинний умисел у невстановлений досудовим слідством спосіб, час та місці, придбав психотропну речовину PVP, що відноситься до категорії особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, яку приніс за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став незаконно зберігати з метою подальшого збуту.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, приблизно о 18 годині 05 хвилин 28 лютого 2024 року ОСОБА_8 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , отримавши від ОСОБА_9 шляхом передачі з рук в руки грошові кошти в сумі 1 000 грн збув останньому полімерний зіп-пакет з раніше придбаною порошкоподібною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса якої в перерахунку на основу складає 0,2595 г.
Крім того, ОСОБА_8 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, та реалізуючи свій злочинний умисел у невстановлений досудовим слідством спосіб, час та місці, придбав три паперові згортки, обмотані липкою стрічкою чорного кольору, з порошкоподібними речовинами, що містять в своєму складі психотропну речовину PVP, яка відноситься до категорії особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, та став незаконно зберігати їх при собі без мети збуту.
Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, 28 лютого 2024 року ОСОБА_8 незаконно зберігаючи при собі вищевказану психотропну речовину, знаходився у подвір'ї багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , де о 19 годині 30 хвилин був затриманий працівниками поліції в порядку ст.208 КПК за підозрою у вчинені кримінального правопорушення. Під час затримання, в період часу з 19 години 45 хвилин по 20 годину 08 хвилин вказаного дня проведено особистий обшук ОСОБА_8 , в ході якого у останнього виявлено та вилучено три паперові згортки обмотані липкою стрічкою чорного кольору з порошкоподібними речовинами білого кольору, які містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальна маса якої складає 0,2102 г (в перерахунку на основу).
Крім того, ОСОБА_8 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, та реалізуючи свій злочинний умисел у невстановлений досудовим слідством спосіб, час та місці, придбав три зіп-пакети з порошкоподібними речовинами, що містять в своєму складі психотропну речовину PVP, яка відноситься до категорії особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, яку приніс за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став незаконно зберігати без мети збуту.
28.02.2024 в період часу з 20 години 24 хвилини до 21 години 21 хвилини працівниками поліції проведено санкціонований обшук за місцем проживання ОСОБА_8 під час якого виявлено та вилучено електронні портативні ваги з нашаруваннями порошкоподібної речовини білого кольору та три зіп-пакети з порошкоподібними речовинами білого кольору.
Відповідно до висновку експерта порошки білого кольору всередені трьох зіп-пакетів містять в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальна маса якої в перерахунку на основу складає 0,8416 г, в складі нашарувань на електронних портативних вагах виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса складає 0,0013 г. Загальна маса вилученої за місцем проживання ОСОБА_8 психотропної речовини PVP становить 0,8429 г.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.1 ст.309 КК, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту; за ч.2 ст.307 КК, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечної психотропної речовини (за епізодом від 22.02.2024 року); за ч.2 ст.307 КК, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене повторно (за епізодом від 28.02.2024 року).
Йому призначено покарання
- за ч.1 ст.309 КК у виді 1 року обмеження волі;
- за ч.2 ст.307 КК у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вирішено питання про початок строку відбування покарання, запобіжний захід, зарахування в строк покарання строку попереднього ув'язнення, скасування арешту майна, процесуальні витрати та речові докази.
В апеляційній скарзі захисник просила вирок в частині визнання ОСОБА_8 винуватим за ч.2 ст.307 КК скасувати, а кримінальне провадження в цій частині закрити. За ч.1 ст.309 КК призначити покарання у виді 1 року обмеження волі, яке на підставі п.б ч.1 ст.72 КК вважати відбутим.
Аргументуючи свою позицію захисник зазначила, що в даній справі наявні ознаки провокації злочину. Зокрема у справі відсутні докази того, що ОСОБА_8 займався збутом психотропних засобів іншим особам, крім залегендованої особи. В якості закупного було залучено ОСОБА_9 - наркозалежну раніше засуджену особу, в тому числі і за злочини, пов'язані з наркотичними засобами. Свідок ОСОБА_9 надав суду неправдиві покази, а саме про те, що він звернувся до поліції із заявою про збут ОСОБА_8 психотропних засобів і це стало підставою для порушення кримінального провадження. Зазначене спростовується протоколом прийняття заяви про вчинення злочину, де заявником вказаний ОСОБА_10 , а не свідок ОСОБА_9 . Це підтверджує версію сторони захисту про те, що ОСОБА_9 був залучений до участі у справі не як заявник про вчинення злочину, а внаслідок інших дій з боку працівників поліції щодо залучення до співпраці. При цьому посилання суду у вироку з цього приводу на те, що сторона захисту не скористалася своїм правом та не заявила клопотання про виклик заявника ОСОБА_10 в якості свідка є необґрунтованим, оскільки наявність офіційного документа - протоколу прийняття заяви про вчинення злочину, при якому є обов'язковим з'ясування особи заявника, є достатнім для ствердження про те, що в протоколі зазначений саме ОСОБА_10 , а не ОСОБА_9 . Стороною обвинувачення не надано жодних записів розмов між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які б надали можливість з'ясувати хто був ініціатором їх стосунків та які саме домовленості існували між ними. Крім того, суду не надана письмова згода свідка ОСОБА_9 на конфіденційне співробітництво, а також не надані постанови про об'єднання кримінальних проваджень. Також в постановах про проведення контролю за вчиненням злочину від 21.02.2024 року та від 28.02.2024 року відсутні відомості про конкретних осіб, які будуть проводити цю негласну слідчу (розшукову) дію, а є вказівка щодо доручення проведення оперативної закупки особі, яка буде підібрана оперативним підрозділом, що не відповідає вимогам п.5 ч.1 ст.251 КПК. Матеріали кримінального провадження не містять даних про правові підстави для проведення контролю за вчиненням злочину працівниками оперативного підрозділу, а саме оперативним співробітником. Відтак докази, отримані внаслідок проведення таких НСРД, є недопустимими. Крім того, у справі відсутній корінець платіжного доручення, виданого відповідною установою, який свідчить про видачу правоохоронцям видатків спеціального призначення у даному кримінальному провадженні, а відтак відсутні дані про те, які саме кошти були використані для проведення оперативної закупки та законність їх походження. При цьому на необхідність підтвердження легітимності грошових коштів неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію обвинуваченого та його захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; прокурора, яка заперечила проти скарги та просила залишити вирок суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Виходячи зі змісту та вимог апеляційної скарги сторони захисту захисником не оскаржено подію кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК, доведеність винуватості ОСОБА_8 у його вчиненні та кримінально-правову оцінку його діянь в цій частині. У зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК вирок суду в цій частині не переглядався.
З цих же підстав судова колегія вважає встановленим скоєння передбаченого ч.1 ст.309 КК кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_8 за обставин, зазначених в оскарженому вироку суду.
В своїй апеляційній скарзі захисник не погодилась із рішенням суду в частині визнання винуватим і засудження ОСОБА_8 за ч.2 ст.307 КК, вважаючи таке рішення суду незаконним та необґрунтованим.
Проте, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не може погодитися із такими доводами захисника виходячи з такого.
Так, матеріали провадження свідчать про те, що висновки суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органом досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку.
Зокрема суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також збуті особливо небезпечної психотропної речовини, а також вчиненому повторно, обґрунтовано послався на покази свідка ОСОБА_9 , який пояснив про те, що ОСОБА_8 двічі за грошові кошти збув йому психотропну речовину; протоколи, складені за результатами проведених у справі негласних слідчих (розшукових) дій; протоколи огляду, висновки судово-хімічних експертиз, зміст та аналіз яких детально викладено у вироку.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_8 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.307 КК.
При цьому суд надав оцінку доводам обвинуваченого, наведеним на свій захист, про те, що він не збував психотропну речовину, а лише допомагав ОСОБА_9 на його прохання придбати психотропну речовину в інтернет магазині. Зокрема суд правильно виходив з того, що під незаконним збутом слід розуміти будь-які способи оплатного чи безоплатного розповсюдження наркотичних засобів або психотропних речовин серед невизначеного кола осіб (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позичання, за певних умов - введення наркотику чи психотропної речовини його володільцем іншій особі шляхом ін'єкцій, пригощання цигарками, які містять зазначені речовини, тощо). А тому наведені обвинуваченим в цій частині доводи за жодних обставин не впливають на юридичну кваліфікацію його дій за ч.2 ст.307 КК.
Крім того, психотропна речовина в обох випадках передавалася обвинуваченим в полімерних зіп-пакетах, що свідчить про попереднє фасування та упакування психотропної речовини з метою її збуту для зручності.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про провокацію злочину, то з матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції належно перевірив доводи сторони захисту про вчинення провокації злочину і з наведенням відповідних мотивів, з якими погоджується й колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку, що такий факт не знайшов свого підтвердження. При цьому суд належним чином дослідив питання, чи не створили правоохоронні органи штучно ситуації з метою спонукати ОСОБА_8 до вчинення злочину.
Так, судом була досліджена практика Європейського суду з прав людини, який для визначення провокації злочину установив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними; чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад прояв ініціативи в контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би вчинений злочин без втручання правоохоронних органів.
За висновками ЄСПЛ, провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
Одним із видів НСРД згідно зі ст.271 КПК є контроль за вчиненням злочину, який може проводитись у формі контрольованої та оперативної закупки. Разом із тим, для використання результатів указаних дій як доказів має бути дотримано визначеної процесуальним законом процедури, яка передбачена, зокрема, у статтях 246, 271 КПК, які були проаналізовані судом першої інстанції.
Контроль за вчиненням злочинів у формі оперативної закупки психотропних речовин не є провокацією злочинів, якщо пропозиція таємного агента була лише загальним абстрактним виразом готовності цього агента заплатити певну суму грошей за поставлені наркотичні засоби, а обвинувачений після цього добровільно продовжує спілкуватися з таємним агентом, щоб отримати особисту користь від абстрактної готовності «покупця» купувати психотропні речовини.
Повертаючись до обставин цього кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що відомості про імовірну злочинну діяльність ОСОБА_8 , пов'язану із незаконним збутом психотропних речовин, були відомі органу досудового розслідування ще до початку проведення НСРД. Зокрема органом досудового розслідування було отримано заяву ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 , який відповідно до змісту заяви зберігає за місцем проживання та займається збутом наркотичних речовин. Свідок ОСОБА_9 також зазначав про те, що ОСОБА_8 за місцем свого проживання продає психотропні речовини, про що він повідомив правоохоронні органи.
Наведене свідчить про те, що у органа досудового розслідування були достатні підстави для того, щоб розпочати проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_8 . Спираючись на отримані відомості, органом досудового розслідування було здійснено відповідні заходи щодо організації і проведення слідчих розшукових дій стосовно викриття злочинної діяльності. На цих же підставах колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у матеріалах провадження доказів, які дають підстави вважати, що ОСОБА_8 займався збутом психотропних речовин до проведення НСРД.
Крім того, проаналізувавши зміст матеріалів, отриманих у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, суд встановив, що вони свідчать про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 раніше знали один одного, мали зустрічі. ОСОБА_8 безумовно розумів для чого ОСОБА_9 прийшов до нього додому і за що саме він передає йому грошові кошти. При цьому ОСОБА_8 зазначив, що в цей день він збирається замовити психотропну речовину, про час отримання якої він повідомить ОСОБА_9 . Відтак, під час передачі психотропної речовини дії обвинуваченого були послідовними та обдуманими, що також свідчить про відсутність провокування ОСОБА_8 на вчинення ним злочину. Також з цих доказів вбачається, що закупний діяв під контролем співробітників поліції лише з метою викриття фактів збуту психотропних речовин обвинуваченим. За матеріалами справи ніщо не впливало на можливість ОСОБА_8 відмовитися від продажу психотропної речовини, він був вільним у виборі своїх дій. Закупний ОСОБА_9 , залежність якого від правоохоронних органів чи про його зацікавленість за матеріалами справи не встановлено, не схиляв і не допомагав ОСОБА_8 вчиняти злочин і не впливав на його дії шляхом умовлянь. При цьому за наданими суду доказами не вбачається жодних заходів примусу ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, він не був поставлений діями правоохоронного органу в такі обставини, які би неодмінно спонукали до його вчинення.
Також суд першої інстанції цілком слушно зауважив і про те, що факт повторного збуту ОСОБА_8 психотропної речовини у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами безумовно свідчить про сталу невипадкову злочинну діяльність ОСОБА_8 та про відсутність провокації.
Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи захисту щодо провокації злочину є безпідставними, оскільки такий факт не знайшов свого підтвердження в результаті перевірки обставин кримінального провадження та дослідження доказів судом першої інстанції. Суд дійшов цілком законного висновку про те, що орган досудового розслідування діяв у пасивний спосіб і не підбурював ОСОБА_8 до вчинення злочину, з чим погоджується і колегія суддів.
Саме по собі залучення до проведення негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_9 , який є раніше судимою наркозалежною особою, автоматично не свідчить про незаконність проведених у цій справі заходів. Адже будь-яких даних, які б свідчили про те, що свідок ОСОБА_9 обмовив обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, у матеріалах провадження немає. Суд першої інстанції також не встановив, що вказаний свідок мав особисту зацікавленість у результаті розслідування чи якимось чином був у прямій залежності від працівників органу досудового розслідування. У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 не зазначав про те, що його участь у слідчих діях була недобровільною. А тому аргументи захисника в цій частині не можуть вважатися обґрунтованими.
Не вбачає колегія суддів і підстав вважати, що свідок ОСОБА_9 надав неправдиві покази, як на тому наголошувала захисник. При цьому судова колегія виходить з того, що свідок зазначив про те, що він самостійно прийшов до правоохоронних органів та повідомив про те, що обвинувачений продає наркотичні засоби. Свідок не зазначав про те, що він звертався до правоохоронних органів саме із письмовою заявою про вчинення злочину. Проте свідок вважав, що саме за його зверненням було розпочато здійснення розслідування у цьому провадженні. Та обставина, що заява про вчинення кримінального правопорушення була подана ОСОБА_10 , а не свідком ОСОБА_9 , не може автоматично свідчити про неправдивість показів свідка ОСОБА_9 в цілому. Свідок був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів та був приведений судом до присяги. Отже будь-яких підстав ставити під сумнів показання свідка ОСОБА_9 , які підтверджуються іншими об'єктивними доказами у кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.
Відсутність зафіксованих розмов між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не може позначитися на висновку суду про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину та про відсутність провокації ОСОБА_8 на вчинення злочину. Адже свої висновки в цій частині суд мотивував протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зміст яких поза розумним сумнівом підтверджує вчинення обвинуваченим злочинів і не свідчить про те, що звернення свідка ОСОБА_9 мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру у обвинуваченого та що в іншому випадку злочин не було би вчинено.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про відсутність письмової згоди свідка ОСОБА_9 на конфіденційне співробітництво, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.6 ст.246 КПК проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
Організація проведення НСРД регламентується розділом 3 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, у якому не передбачено подання особою, що залучається до проведення НСРД, заяви про надання згоди на участь у таких діях (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2021 року (справа №331/5362/15-к, провадження №51-1386км20).
Більш того, свідок ОСОБА_9 як під час залучення його до проведення негласних слідчих дій, так і під час його допиту в судовому засіданні не заявляв про недобровільність його участі в таких діях. Отже залучення ОСОБА_9 до участі в проведенні НСРД відповідає положенням ч.6 ст.246 КПК, а відтак здійснено з дотриманням вимог КПК.
В своїй апеляційній скарзі захисник також стверджувала про те, що в матеріалах провадження відсутні постанови про об'єднання кримінальних проваджень щодо ОСОБА_8 . При цьому з матеріалів провадження не вбачається, що під час судового розгляду сторона захисту вимагала надати стороною обвинувачення зазначені постанови.
Втім, з огляду на такі аргументи захисту під час апеляційного розгляду прокурором було надано і апеляційним судом досліджено постанови прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя від 18.03.2024 року, 23.02.2024 року, 28.02.2024 року про об'єднання кримінальних проваджень. Сторона захисту мала можливість ознайомитися із цими постановами та висловити свої зауваження.
Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що усупереч вимогам п.5 ч.1 ст.251 КПК в постановах прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину не зазначено конкретних осіб, які будуть проводити контроль за вчиненням злочину, не можуть вважатися обґрунтованими. Адже в постановах прокурора від 21.02.2024 року та від 28.02.2024 року зазначено, що проведення контролю за вчиненням злочину у виді оперативної закупки доручено співробітникам ВП №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, про що прокурором надано відповідні доручення. Незазначення в постановах прокурора конкретних осіб, яким доручено проведення негласної слідчої (розшукової) дії, не може бути визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не ставить під сумнів законність проведення даних слідчих дій, оскільки вони проведені особою з числа співробітників органу, якому було доручено здійснити відповідні негласні слідчі (розшукові) дії, а відтак уповноваженою особою.
Можливість доручення проведення негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам прямо передбачено кримінальним процесуальним законом. Відтак проведення негласних слідчих (розшукових) дій у цій справі оперативним співробітником відділу поліції №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області не суперечить вимогам кримінального процесуального закону та узгоджується з наявними у матеріалах провадження постановами та дорученнями прокурора. А тому доводи захисника про відсутність у матеріалах справи даних про правові підстави проведення НСРД працівником оперативного підрозділу є необґрунтованими. З цих же підстав колегія суддів відхиляє аргументи захисника про недопустимість як доказів матеріалів НСРД.
Що стосується доводів захисника, наведених в апеляційній скарзі, про відсутність в матеріалах кримінального провадження корінця платіжного доручення, який свідчить про видачу правоохоронцям видатків спеціального призначення, а відтак про відсутність даних про законність походження грошових коштів, які були використані для проведення оперативних закупок, то колегія суддів зазначає наступне.
ОП ККС ВС у постанові від 25 вересня 2023 року у справі №208/2160/18 дійшла висновку про те, що у матеріалах кримінального провадження має бути відображена інформація про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням злочину. Відсутність у матеріалах справи «корінця платіжного доручення» про видачу працівникам правоохоронних органів грошових коштів як видатків спеціального призначення та авансового звіту про використання коштів не є істотним порушенням вимог КПК і має бути оцінена у взаємозв'язку з відомостями про джерело походження коштів.
У наявних в матеріалах справи протоколах огляду громадянина ОСОБА_9 міститься перелік купюр, виданих свідку, з вказаними серіями та номерами та зроблено їх копії. При цьому в актах видачі грошових коштів прямо зазначено, що зафіксовані у цих актах грошові кошти видані ОСОБА_9 для використання під час проведення оперативної закупки.
Крім того, під час допиту в суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 підтвердив, що грошові кошти в обох випадках йому надавали працівники поліції у службовому кабінеті під відеофіксацію та за участю понятих.
Під час затримання ОСОБА_8 у нього було вилучено грошові кошти, номера і серії купюр яких є ідентичними з серійними номерами тих купюр, що вручалися ОСОБА_9 для проведення оперативної закупки психотропної речовини. Враховуючи зазначені докази підстав сумніватися в законності проведення НСРД та походження коштів для використання під час оперативної закупки колегія суддів не встановила.
Крім того, за приписами ст.91 КПК джерело походження грошей, які використовуються під час оперативної закупки, не входить у предмет доказування у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст.307 КК.
Приписи статей 103-105, 252 КПК України стосовно фіксації ходу і результатів НСРД також не вимагають від органу досудового розслідування зазначати джерело походження грошей як платіжного засобу, який використовується під час проведення слідчих дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Не містять таких вимог і приписи статей 246, 271 цього Кодексу.
За вищенаведених обставин, відсутність корінця платіжного доручення щодо отримання вищевказаних коштів не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, не свідчить про те, що ці кошти не використовувались під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки. Така обставина не дає переконливих підстав до сумнівів щодо походження грошових коштів, використаних під час проведення контролю за вчиненням злочину, тому немає підстав вважати зазначені докази недопустимими. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 13 лютого 2024 року (справа №753/7998/22, провадження № 51-6613км23; постанові від 04 квітня 2024 року (справа №756/12586/18, провадження №51-3113 км 23).
Крім того, колегія суддів зазначає, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін. Відповідно до положень ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом.
Як свідчать матеріали кримінального провадження, стороні захисту у порядку ст.290 КПК було надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Стороною обвинувачення до суду подано всі докази, які прокурор вважав за необхідним та які, в тому числі, підтверджували законність проведення оперативних закупок у ОСОБА_8 . Натомість з матеріалів справи не вбачається, що сторона захисту порушувала перед судом питання про необхідність витребування корінця платіжного доручення для дослідження його в судовому засіданні. Відтак суд прийняв своє рішення на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, які він вважав достатніми для доведення винуватості особи.
Отже порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94 КПК.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції постановлено у відповідності з вимогами ст.370 КПК. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваного судового рішення колегією суддів не встановлено. Тому з огляду на вищевказане, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог, викладених в апеляційній скарзі захисника.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4