Справа № 751/8448/24 Суддя (судді) першої інстанції: Маслюк Н.В.
04 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2024 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №3 батальйону №1 УПП в Чернігівській області Деркача Євгенія Валерійовича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
19 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до інспектора взводу №1 роти №3 УПП в Чернігівській області Деркача Євгенія Валерійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №3003303 від 07 вересня 2024 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статі 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф в розмірі 680 грн.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 вересня 2024 року інспектором Деркач Є.В. відносно нього було складено постанову та притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статі 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказану постанову вважає незаконною, оскільки вона винесена з порушенням вимог чинного законодавства. Вказує, що після звинувачень відповідач одразу виніс постанову, не розглянувши справу по суті. Будь-якої підготовки до її розгляду не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмова суду мотивована тим, що з оглянутого в судовому засіданні відеозапису фіксації місця події вбачається, що на тротуарі, біля під'їзду житлового будинку стоїть транспортний засіб Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 ., при цьому, повідомлення про стоянку транспортного засобу на тротуарі надійшло по лінії 102. Суд вважає доведеним відповідачем факт стоянки транспортного засобу на тротуарі, при цьому водій не залишив для руху пішоходів 2м, що створило загрозу безпеці руху, що є порушенням п.15.10 «в» ПДР України. До посилань позивача про те, що у постанові не містяться відомості, за допомогою якого технічного запису здійснювалася відео фіксація події, суд ставиться критично, адже в самій постанові зазначено номер технічного засобу, яким здійснювалася відеофіксація - відео з П/В 470561.
Також безпідставним є посилання позивача на те, що його сестра начебто залишила автомобіль у зв'язку із необхідністю розвантаження вантажу не знаходять свого підтвердження, та спростовуються наявними відеозаписами з портативного відеореєстратора поліцейського, де особисто ОСОБА_1 на 21 год 58 хв повідомив, що автомобіль він припаркував близько 3 годин назад та ліг відпочивати, оскільки приїхав з похорону.
Крім того, відповідно до відеозапису поліцейським дотримано процедуру складання постанови про адміністративне правопорушення. При цьому: роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; ознайомлено з матеріалами справи; оголошено про прийняте рішення; роз'яснено порядок сплати штрафу та порядок оскарження.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що інспектором взводу №1 роти №3 УПП в Чернігівській області Деркачем Є.В. при складання оскаржуваної постанови порушено всі норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, проігноровано клопотання та пояснення позивача. Розгляд адміністративної справи ОСОБА_2 проведено формально, не надано належної оцінки доказам, які надав позивач та поясненням, які свідчать про його невинуватість у вчинені адміністративного правопорушення.
Позивач вважає, що інспектор взводу №1 роти №3 УПП в Чернігівській області Деркач Є.В. при розгляді адміністративної справи позбавив позивача всіх гарантованих Конституцією України прав та виніс постанову, в якій не зазначено, що саме було порушено відповідно до п.15.10. «в» Правил дорожнього руху.
Апелянт наголошує. що в оскаржуваній постанові немає відомостей про тимчасове затримання транспортного засобу та інформації про складення акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. За таких обставин, позивач ставить під сумнів достовірність змісту оскаржуваної постанови.
Разом з тим, апелянт зазначає про процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, а саме: відмова у клопотаннях позивача про розгляд справи з викликом сторін, помилкове віднесення судом першої інстанції даної справи до категорії малозначних.
Надалі, позивач зауважує, що відзив, наданий відповідачем до суду першої інстанції та отриманий позивачем відрізняються, зокрема додатками. Крім того, позивач не згоден із формою підтвердження повноважень представника відповідача, зокрема ксерокопією довіреності, яка за позицією позивача, не відповідає вимогам цивільного кодексу.
Також, позивач зазначає, що відеозапис, наданий відповідачем є посередньої якості, відзнятий на невідомій техніці, є неповним, обрізаним, містить сліди монтування та не відображає всіх обставин події. Крім того, вказує, що у постанові не вказано технічний засіб, яким здійснено відеозапис; оптичний диск, наданий відповідачем повинен бути засвідченим електронним підписом; до матеріалів справи не долучено носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (прилад).
Апелянт заявляє клопотання про долучення відеозапису події, який знятий особисто позивачем.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження; призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 грудня 2024 року.
У судове засідання 04 грудня 2024 року сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.
04 грудня 2024 року від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, поліцейським взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Чернігівській області Деркачем Є.В. 07 вересня 2024 року складено постанову серії ЕНА №3003303 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.15.10 «в» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 3 статі 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф в розмірі 680 грн.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що ОСОБА_1 07 вересня 2024 року о 22 год 06 хв в м. Чернігові по вул. Гонча, буд.90, керуючи транспортним засобом Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі, не залишив для руху пішоходів 2 м, що створило загрозу безпеці руху, чим порушив вимоги п.15.10 «в» Правил дорожнього руху.
Відповідно до картки виклику № 177461737 по лінії 102, від заявника ОСОБА_3 07 вересня 2024 року о 20:18 год надійшло повідомлення про те, що на тротуарі біля 5-го під'їзду припаркований автомобіль Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 , просить направити наряд поліції (а.с.34).
Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини 6 статті 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до пункту 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з пунктом 1.5 Правил дорожнього руху дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
За положеннями пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
Відповідно до п. 15.1 Правил дорожнього руху зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Відповідно до пп. «в» п. 15.10 Правил дорожнього руху стоянка забороняється на тротуарах за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Ознаками застосування пп. «в» п. 15.10 Правил дорожнього руху є стоянка легкових автомобілів та мотоциклів на краю тротуарів, та відстань щонайменше 2 м для руху пішоходів.
Отже, хоча за загальним правилом стоянка забороняється на тротуарах крім визначених для цього місць, законодавець допускає можливість стоянки легкових автомобілів на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим, що його легковий автомобіль поставлено на стоянку на тротуарі, де відстань менше 2 м для руху пішоходів, що створило загрозу безпеці руху, чим порушено п.п. в п. 15.10 Правил дорожнього руху.
За змістом п. п. «в» 15.10 Правил дорожнього руху, водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуара; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
За диспозицією вказаного пункту Правил дорожнього руху, краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів. Паркування автомобілів на краю тротуару із залишенням по внутрішній його стороні 2 метри для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечення тим самим пішоходів, забезпечення вільного руху тротуаром.
Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частиною 1 статті 72 та статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Так, відповідно до відомостей, що містяться у матеріалах справи, зокрема відзиву на позовну заяву, відповідачем долучено диск з відеозаписом та фото вказаної події (а.с.35).
Колегія суддів зазначає, що зі змісту даного відеозапису та фото вбачається, що на тротуарі, біля під'їзду житлового будинку стоїть транспортний засіб Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 , де відстань менше 2 м для руху пішоходів.
Відеозаписом з портативного реєстратора співробітника поліції №473616 (1,2) підтверджуються обставини прибуття поліції за викликом громадянина ОСОБА_3 від 07 вересня 2024 року о 20:18 год; протягом 20:49 год - 21:58 год працівники поліції здійснювали спроби знайти власника автомобіля, його контактні данні та очікували евакуатор.
Надалі, до автомобіля підійшов позивач, повідомив, що це автомобіль його сестри; зазначив, що автомобіль припаркував три години тому і ліг спати (21:59 год).
Відеозаписом з портативного реєстратора співробітника поліції №470561 (3,4) підтверджуються наступні обставини: о 22:29 год співробітники поліції зачитують права та обов'язки позивачу, який перебуває за кермом автомобіля, останній повідомляє, що такі йому зрозумілі; надалі позивач повідомляє, що хоче надати письмові пояснення, працівники поліції надають позивачу лист паперу та ручку, однак відповідних пояснень позивачем не записано; позивач запитує, чи забезпечить його поліція безкоштовним адвокатом, на що працівники поліції надали роз'яснення про спосіб отримання позивачем правої допомоги; о 22:34 год працівники поліції повідомляють позивача про здійснення відеозапису події на портативний відеореєстратор; о 22:42 год позивач в автомобілі за кермом підписує оскаржувану постанову, власноруч ставить підпис; о 22:43 год позивач просить працівників поліції надати термінал для сплати штрафу, однак о 22:43:41 відмовляється; надалі позивач кермує автомобілем заднім ходом, усуває правопорушення та перепарковує автомобіль.
Колегія суддів зауважує, що запис з портативного реєстратора співробітника поліції №473616 відображає лише події до виходу позивача з під'їзду до автомобіля.
Відеозапис з портативного реєстратора співробітника поліції №470561 відображає безпосередні події, що стали підставою винесення оскаржуваної постанови, фіксацію розгляду справи, відтак колегія суддів визнає правомірним посилання на даний відеозапис за змістом постанови серії ЕНА №3003303 від 07 вересня 2024 року.
Відповідно доводи позивача про те, що відеозапис, наданий відповідачем відзнятий на невідомій техніці, є неповним, обрізаним, містить сліди монтування та не відображає всіх обставин події не знайшли свого підтвердження в ході перегляду відеозапису апеляційним судом.
Разом з тим, всі відеофайли (4) та фото (2) підписані електронним цифровим підписом, що спростовує твердження апелянта про відсутність таких підписів.
За наслідком перегляду диску з відеозаписом вказаної події доводи позивача про ігнорування працівниками поліції його клопотань, пояснень та наданих доказів не знайшли свого підтвердження, оскільки жодних доказів та пояснень позивач не надавав.
З аналогічних підстав не знайшли свого підтвердження доводи позивача про позбавлення працівниками поліції усіх його конституційних прав; про не перебування позивача за кермом автомобіля та нездійснення ним керування та стоянки транспортного засобу; здійснення сестрою стоянки автомобіля для розвантаження вантажу.
Доводи апелянта щодо відсутності доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, зокрема відеозапису, відповідно спростовуються відео з портативного відео реєстратора поліцейського №470561, долученого до матеріалів справи.
Вищенаведеним відповідно спростовуються заперечення позивача щодо відсутності даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис в цілому.
Колегія суддів зазначає, що жодних спростувань того, що автомобіль не перешкоджав руху пішоходів матеріали справи не містять.
Посилання позивача про перебування його автомобіля в межах дії знаку 5.34 «Житлова зона» матеріалами справи не підтверджуються.
Розглядаючи твердження апелянта щодо не вжиття інспектором під час розгляду справи заходів щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, про яку усно клопотав позивач; не надання можливості для подання письмових клопотань та їх вирішення; не дослідження доказів, показів осіб, які беруть участь у розгляді справи, колегія суддів встановила наступне.
Матеріалами відеозапису події, долученого до матеріалів справи підтверджуються обставини того, що позивач запитав чи забезпечить його поліція безкоштовним адвокатом, однак клопотання про надання можливості скористатися правовою допомогою не заявляв та не вчинив жодних дій для виклику адвоката та/або іншого правозахисника на місце та/або для отримання консультації за телефоном.
Відповідно твердження позивача про те, що йому було протиправно відмовлено у наданні письмових пояснень матеріалами відеозапису події, долученого до матеріалів справи, не підтверджуються, оскільки після надання працівником поліції паперу і ручки позивач пояснень не написав.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що позивач реалізував своє право на захист, звернувшись з даним адміністративним позовом.
Зі змісту постанови та відеозапису події вбачається, що позивачу роз'яснені та відомі права, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та строк оскарження за статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що свідчить його особистий підпис (а.с.33).
З матеріалу відеозапису вбачається, що позивач добровільно ставить свій підпис в оскаржуваній постанові о 22:42 год 07 вересня 2024 року.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи позивача про відсутність в оскаржуваній постанові відомостей про тимчасове затримання транспортного засобу та акту огляду, оскільки такі відомості позивачем до суду першої інстанції не повідомлялись та не становлять предмет спірних правовідносин, позаяк автомобіль позивача не затримували, після складення оскаржуваної постанови позивач заднім ходом від'їхав з місця паркування автомобіля, що також підтверджується відеозаписом події.
Посилання позивача на відсутність в оскаржуваній постанові інформації про те, що саме він порушив згідно пункту 15.10. «в» Правил дорожнього руху судом відхиляються як очевидно безпідставні.
Щодо посилань скаржника на неправомірність прийняття судом першої інстанції відзиву відповідача та долучених до нього доказів, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до частин першої, четвертої статі 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Відповідно до частини другої статті 57, пункту 1 частини першої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами довіреністю фізичної або юридичної особи.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що у справах незначної складності орган державної влади вправі діяти не лише в порядку самопредставництва, а також і через свого представника, повноваження якого мають бути підтверджені довіреністю такого органу.
Із матеріалів справи вбачається, що відзив відповідача на позовну заяву підписаний представником ОСОБА_4 , на підтвердження повноважень якого надана чинна довіреність від 19 липня 2024 року №12760/41/01-2024 (а.с.32).
Зважаючи на характер даного спору, дана справа є справою незначної складності, а тому повноваження ОСОБА_4 на подання відзиву на позовну заяву підтверджуються допустимими доказами.
В контексті доводів апелянта про відмінність відзиву отриманого ним та наявного у матеріалах справи, колегія суддів зауважує, що відповідні доводи позивача належними та допустимими доказами в розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не підтверджено.
Надаючи оцінку посиланням позивача на відсутність у матеріалах справи носія, на який безпосередньо здійснювався запис правопорушення, тобто відеореєстратор співробітника патрульної поліції, колегія суддів зазначає, що відповідних клопотань про витребування речових доказів у порядку статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем до суду першої інстанції разом із поданням позовної заяви не заявлялись.
Відповідно дані доводи колегією суддів відхиляються.
Надалі, за матеріалами апеляційної скарги, позивач долучає «власний відеозапис події за його участю» та повідомляє, що на ньому міститься «зловживання службовим становищем» під час складання та винесення оскаржуваної постанови.
В обґрунтування необхідності подання такого відеозапису до апеляційного суду позивач зазначає, що сподівався на те, що позивач надасть до суду повне, об'єктивне, не порізане та не змонтоване «фото відео» даної події, як обіцяли йому працівники поліції, тому не подавав даний доказ до суду першої інстанції.
Втім, відповідно до частини 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Однак, апелянтом не повідомлено поважних причин, що унеможливили подання «власного відеозапису події» до суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на вищезазначений відеозапис.
Надаючи оцінку доводам апелянта про процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, що є предметом даного справи, врегульовано приписами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
За вищенаведеного вбачається, що справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються судом з обов'язковим повідомленням учасників справи.
Проте, суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, двічі відмовив у задоволенні клопотань позивача про розгляд справи за участю сторін у відкритому судовому засіданні та розглянув справу у порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;
2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;
3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;
4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;
6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.
Приписи пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За вказаними обставинами рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо інших доводів апелянта суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із пунктом 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 пункту 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на результат апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2024 року - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №3 батальйону №1 УПП в Чернігівській області Деркача Євгенія Валерійовича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з частиною 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан