Справа № 620/18662/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
03 грудня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 02.11.2023 №0098524-2410-2508-UA74040290000072674, від 02.11.2023 №0098525-2410-2508-UA74040290000072674 та від 07.12.2023 №0116588-2410-2508-UA74040290000072674.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що наявний у власності позивача об'єкт нежитлової нерухомості «гараж» не належить до будівель промисловості, тому на нього не розповсюджуються пільги, передбачені пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що єдиним цільовим призначенням спірного об'єкту нерухомості є виготовлення промислової продукції, тому є будівлею промисловості, яка використовується за функціональним призначенням, внаслідок чого наявні підстави для застосування пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований та перебуває на обліку як фізична особа-підприємець та відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює господарську діяльність, зокрема, за КВЕД 16.10 - лісопильне та стругальне виробництво (а.с.12).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 22.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Гринь Л.А., позивач придбав приміщення гаража, загальною площею 1013,8 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.14-15).
Згідно з копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.12.2004 №6074270 позивач набув право власності на зазначений гараж (а.с.16).
Податковими повідомленнями рішеннями від 02.11.2023 №0098524-2410-2508-UA74040290000072674, від 02.11.2023 №0098525-2410-2508- НОМЕР_1 та від 07.12.2023 №0116588-2410-2508- НОМЕР_1 позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на суму 21945,81 грн, за 2021 рік на суму 30414,00 грн та 2022 рік на суму 5491,42 грн по об'єкту «гаражі» за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9-11).
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що податковим органом безпідставно здійснено нарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки нежитлова будівля, використовуються за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції, а тому в силу пп. "є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Так, ппп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
В силу вимог пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.
Таким чином, будівлі промисловості та склади, які використовуються за призначенням у господарській діяльності та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, за умови, що основна діяльність суб'єкта господарювання класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, не є об'єктами справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 прийнятий наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457.
Як вбачається з матеріалів справи, основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД є 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво», яка класифікована за КВЕД ДК 009:2010 у секції «С», що знаходиться в проміжку секцій B-F, як це передбачено ппп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т.ін. за їх функціональнгим призначенням) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
Тобто, з урахуванням Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, нежитлові будівлі, що використовується для лісопильного та стругального виробництва, відноситься до будівель лісопильного та стругального виробництва КВЕД 16.10.
Відповідно до рішення Держанівської сільської ради Носівського району Чернігівської області від 17.12.2009 позивачу надано дозвіл на розміщення об'єкту підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1 (а.с.26).
Згідно з довідкою Державнівського старостинського округу Чернігівської міської ради Чернігівської області від 18.12.2023 №404 будівля гаража використовується за функціональним/цільовим призначенням для промислового виготовлення продукції, зокрема виробів із деревини та будівельних матеріалів. Все деревообробне обладнання, на якому здійснюється виробництво деревообробної продукції, розміщене та експлуатується у цьому нежитловому приміщенні в АДРЕСА_1 (а.с.18).
Таким чином, незалежно від назви об'єкта нерухомості, нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 належить до будівлі промисловості, використовується за функціональним призначенням у господарській діяльності позивача за КВЕД є 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво», внаслідок чого наявні підстав для застосування до позивача пільги, передбаченої ппп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на позивача розповсюджуються положення, визначені ппп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем безпідставно, є протиправними та підлягають скасуванню.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено 03 грудня 2024 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма