Справа № 580/2079/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
02 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Кобаля М.І.,
Кузьменка В.В.,
При секретарі: Долинської Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі за первісним адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з первісним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просило: стягнути з відповідача на користь бюджету податковий борг в сумі 70994,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач має непогашений податковий борг перед бюджетом у сумі 70994,11 грн. за наступними податками:
- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) відповідно ст. 129 Податкового кодексу України, пеня у сумі 74,15 грн, зі строком сплати 22.01.2024;
- з податку на доходи фізичних осіб, що виник згідно податкової декларації про майновий стан і доходи №9430853216 від 09.02.2022 зі строком сплати 21.02.2022 на суму 8758,33 грн, втім з урахування сплати в сумі 102,10 грн залишок непогашеного зобов'язання становить 8656,23 грн.;
- з військового збору, що виник згідно податкової декларації про майновий стан і доходи №9430853216 від 09.02.2022 зі строком сплати 21.02.2022 на суму 729,86 грн. з урахування сплати в сумі 0,34 грн залишок непогашеного зобов'язання становить 729,52 грн.
- пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, що виник згідно Акту перевірки від 30.11.2022 №7204/23-00-24-03-01/3197721194 та податкового повідомлення-рішення від 20.12.2022 №7393/23-00-24-03-01 зі строком сплати 07.02.2023 на суму 61534,21 грн.
У той же час, 21.03.2024 за підписом представника відповідача подано до суду зустрічний позов, в якому останній просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №7393/23-00-24-03-01 від 20.12.2022.
Вказані позовні вимоги обгрунтовано тим, що після 07.02.2019 з огляду на дію норм Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473- VIII нарахування пені за порушення строків зарахування валютної виручки за валютними операціями незначного розміру є неправомірним.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг в сумі 9459 (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 90 коп. В задоволенні іншої частини вимог первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №7393/23-00-24-03-01 від 20.12.2022.
У подальшому, від представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.
Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року заяву представника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Черкаській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення професійної правничої допомоги - відмовити у повному обсязі.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Приймаючи додаткове рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом послуг, витрачений час, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 24000 грн. не є співмірною та не відповідає принципу справедливості, тому слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації у розмірі 8000 грн.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У силу вимог частини першої та третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частин четвертої-п'ятої вказаної статті для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п. 3 частини першої ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Аналіз вимог статті 134 КАС України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно із частиною дев'ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Як свідчать матеріали справи, що 19 березня 2024 року між позивачем та адвокатом Гудзь Олександром Сергійовичем укладено договір про надання правничої) допомоги, за умовами якого Адвокат бере на себе зобов'язання щодо надання Клієнту юридичних та адвокатських послуг у порядку та на умовах, визначених у Договорі, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Відповідно до пункту 4.1 Договору загальна вартість послуг орієнтовно становить 10000 грн.
Згідно пункту 4.5. вказаного Договору Сторони погодили, що у разі задоволення, часткового задоволення позову судом, Клієнт в термін до 5 (п'яти) календарних днів з моменту ухвалення відповідного судового рішення здійснює додаткову оплату послуг адвоката (гонорару) в сумі 10000 грн.
У свою чергу, представником ФОП ОСОБА_1 додано до матеріалів справи акт виконаних робіт від 14.06.2024 до договору про надання правничої допомоги від 19.03.2024, в якому вказана загальна вартість послуг 24000 грн., рахунок-фактура №14/06 від 14.06.2024 на суму 24000 грн.
У відповідності до акту виконаних робіт від 14.06.2024 адвокатом Гудзь О.С. були надані наступні послуги:
1) попереднє опрацювання матеріалів, законодавчої бази, що регулюють спірні відносини та формування правової позиції у справі №580/2079/24 - 2 год. на суму 2000 грн;
2) підготовка та подання зустрічної позовної заяви у справі №580/2079/24 - 5 год. на суму 5000 грн;
3) підготовка та подання заяви про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви у справі №580/2079/24 - 1 год. на суму 1000 грн;
4) збирання доказів, підготовка та подання клопотання при приєднання доказів у справі №580/2079/24 - 1 год. на суму 1000 грн;
5) гонорар адвоката за представництво в суді (участь у судовому засіданні у справі №580/2079/24 - 09.04.2024 та 12.06.2024) - 2 год. на суму 4000 грн;
6) підготовка та подання клопотання про стгянення витрат на професійну правничу допомогу у справі №580/2079/24 - 1 год. на суму 1000 грн;
7) додаткова оплата послуг адвоката («гонорар успіху») відповідно до пункту 4.5 Договору - на суму 10000 грн.
Загальна вартість наданих послуг становить 24 000 грн без ПДВ.
У той же час, колегія суддів зауважує, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного положення законодавства покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак, колегія суддів враховує, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 частини першої ст.1 Закону №5076-VI).
При цьому, відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Слід зазначити, що надані послуги адвокатом такі як попереднє опрацювання матеріалів, законодавчої бази, що регулюють спірні відносини та формування правової позиції у справі; збирання доказів, підготовка та подання клопотання при приєднання доказів у справі входять до процесу таких дій, як підготовка і подання зустрічної позовної заяви, які є взаємозалежними та не виключають одна одну, відтак витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані.
До того ж, слід зазначити, що гонорар адвоката за представництво в суді (участь у 2 судових засіданнях 09.04.2024 та 12.06.2024 тривалістю 2 години в сумі 4000 грн), враховуючи, що такі судові засідання фактично тривали 6 хвилин та 45 хвилин відповідно є значно завищеними та належним чином не обґрунтованими, відтак слід зменшити такі витрати до 2000 грн.
Що стосується додаткової оплати послуг такої як «гонорар успіху» слід зазначити, що такі витрати як гонорар успіху, не належать безпосередньо до витрат пов'язаних з розглядом справи, вони не є фактичними та неминучими.
У даному випадку, гонорар за прийняття рішення на користь клієнта не пов'язаний з наданням правової допомоги у формі конкретно визначених послуг, дій та не є витратами, які пов'язані та були необхідними для захисту довірителя.
Верховний Суд у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначив, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, будь-які заохочувальні доплати не підлягають відшкодуванню, оскільки за відсутності таких доплат, об'єм наданих послуг залишається незмінним.
Стосовно таких видів робіт як підготовка та подання клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №580/2079/24 колегія суддів звертає увагу на те, що такі послуги також не стосуються надання правничої допомоги у розумінні вимог статті 134 КАС України.
У свою чергу, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі №873/52/22 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн. є безперечно не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), виходячи з того, що даний спір є справою незначної складності, предмет доказування об'єктивно не вимагав вжиття значних зусиль для з'ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб'єкта владних повноважень.
З огляду на вказане, оцінюючи заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, суд виходить з того, що витрати на професійну правничу допомогу лише на суму 8000 грн, що включає у себе підготовку зустрічного позову - 5000 грн; підготовку клопотання про поновлення строку звернення до суду - 1000 грн; участь у двох судових засіданнях - 2000 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, що відповідає критерію реальності таких витрат, та враховуючи розмір задоволених позовних вимог, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані витрати на правничу допомогу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді М.І. Кобаль
В.В. Кузьменко