479/1323/24
2-а/479/17/24
28 листопада 2024 року смтКриве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Репушевської О.В.;
за участі секретаря судового засідання Добровольської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Криве Озеро, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, адміністративну справу №479/1323/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Управління патрульної поліції в Одеській області,
02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3112159 від 23 вересня 2024 року. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 23 вересня 2024 року о 10.19 год. в м.Одеса, на об'їзній дорогі, керував транспортним засобом марки N3DAF FT CF85.460 реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом, де був зупинений поліцейським, якому надав всі необхідні документи до яких входив також протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, після перевірки яких, поліцейський повідомив, що на напівпричепі транспортного засобу немає захисного пристрою, а саме відбійника, який передбачений конструкцією транспортного засобу та протоколом обов'язкового технічного контролю, чим порушив п.31.4.7.е ПДР України. Відповідальність за вчинене правопорушення, передбачена ч.1 ст.121 КУпАП. Вважає, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною, оскільки винесена з порушенням ст.33 КУпАП, не містить жодного посилання на докази, які б вказували на зафіксоване правопорушення, при винесенні постанови було порушено його права, передбачені ст.268 КУпАП. В постанові не вказано даних напівпричепа, який не мав заднього захисного пристрою, з оскаржувальної постанови не вбачається, яким пунктом конструкції напівпричепа передбачено захисний пристрій(відбійник) на що посилається поліцейський. Зупинка транспортного засобу яким він керував є безпідставною, без дотримання ч.ч.1,2 ст.35 Закону України про Національну поліцію. Крім того, працівник поліції не надав можливості скористатися послугами захисника та склав постанову в службовому автомобілі у відсутність його як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вважає, що висновок щодо необхідної наявності захисного пристрою(відбійник), який нібито передбачений конструкцією транспортного засобу, зроблено безпідставно, оскільки будь-якими технічними засобами інспектор не користувався. На причепі були встановлені всі передбачені конструкцією захисні пристрої, що підтверджується протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу №00893-02039-23 від 04 грудня 2023 року. Працівник поліції не склав акту перевірки технічного стану транспортного засобу, не надав його копію. Після винесення постанови він продовжив рух, йому не було заборонено експлуатацію даного транспортного засобу. За таких обставин просив скасувати зазначену постанову та закрити провадження у справі.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву з письмовими поясненнями, згідно якої просить справу слухи в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 29 жовтня 2024 року на адресу суду від представника Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, в якому він просив залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а наданий позов без задоволення, посилаючись на те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за те, що він керував транспортним засобом з напівпричепом, на якому відсутній задній захисний пристрій (відбійник), зазначає, що такий факт підтверджується відеозаписом та фото файлами, які додані до відзиву. Під час розгляду справи позивача було ознайомлено з його правами відповідно до ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, про що свідчить його підпис у постанові. Вважає, що надана постанова є законною та обґрунтованою.
Дослідивши матеріали та докази по справі, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями ст.280 КУпАП встановлено, що обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом встановлено, що 23 вересня 2024 року о 10.19 год. ОСОБА_1 в м.Одеса, на об'їзній дорогі, керував авто DAF FT CF85.460 реєстраційний номер НОМЕР_1 та був зупинений інспектором 1 взводу 5 роти 2 бат. Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3112159 від 23 вересня 2024 року за ч.1 ст.121 КУпАП за порушення п.31.4.7.е ПДР України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн..
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що поліцейський звинуватив позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП у керуванні авто з технічною несправністю, а саме на напівпричепі був відсутній задній захисний пристрій (відбійник).
Згідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №00893-02039-23 від 04 грудня 2023 року, наданого позивачем - транспортний засіб визнано технічно справним.
Відповідно до положень ч.1 ст.121 КУпАП забороняється керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за ч.1 ст. 121 КУпАП настає у разі керування водієм транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими, відповідно до встановлених правил, експлуатація його забороняється, або який переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Положеннями п.31 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) встановлені вимоги до технічного стану транспортних засобів та їх обладнання.
Згідно положень п.31.4 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності визначених цим пунктом технічних несправностей і невідповідності визначених цим пунктом вимогам.
У наведеному пункті ПДР України викладений перелік технічних несправностей транспортних засобів, за наявності яких забороняється експлуатація таких транспортних засобів, до яких, зокрема, віднесено відсутність передбачених конструкцією бамперу або заднього захисного пристрою, грязезахисних фартухів і бризковиків.
Отже, відсутність заднього захисного пристрою бамперу віднесено до технічних несправностей транспортного засобу, за наявності яких експлуатація його забороняється, а у разі такої експлуатації настає відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП.
При цьому, конструкція цієї норми права дає підстави для висновку, що словосполучення "відсутній передбачений конструкцією" відноситься як до бампера або заднього захисного пристрою, так і до грязезахисних фартухів і бризговиків.
Таким чином, якщо конструкцією транспортного засобу задній захисний пристрій бампер не передбачений, то це не буде порушенням вимог п.31.4.7.е ПДР України.
Настання відповідальності за порушення наведеного п.31.4.7.е ПДР України можливе за наявності двох обставин: по-перше, конструкцією транспортного засобу має бути передбачений бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики; по-друге, зазначений елемент конструкції транспортного засобу має бути відсутній.
Положеннями ст.62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно до вимог ч.1 ст.77 та ч.1 ст.90 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Положеннями ч.2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається зі змісту позову, позивач заперечує проти вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, стверджує, що правил дорожнього руху він не порушував.
Відповідач у відзиві зазначає, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим, що на транспортному засобі, яким керував ОСОБА_1 був відсутній задній захисний пристрій (відбійник).
З наданої постанови вбачається, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за керування транспортним засобом з причепом, який не мав заднього захисного пристрою (відбійник), що суперечить п.п.31.4.7.е ПДР України. В постанові також не зазначено даних напівпричепа, який є також транспортним засобом.
За таких обставин належними та допустимими доказами, передбаченими ст.251 КУпАП вказані обставини не підтверджені. У постанові про адміністративне правопорушення не зазначено жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Таким чином, достовірність викладених у постанові обставин викликає сумнів.
Відповідно до положень ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ст.77 ч.2 КАС України, покладено на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, з оскаржуваної постанови не вбачається, чим передбачено наявність заднього захисного пристрою причепу бамперу, і як саме поліцейський встановив, що конструкція причепу даного транспортного засобу передбачає його наявність.
Відповідач не довів правомірність складання постанови про притягнення позивача до відповідальності.
Крім того, відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За таких обставин судом встановлено, що поліцейським не складено відповідного акту перевірки технічного стану колісного транспортного засобу, копію акту на місці зупинки транспортного засобу водію надано не було.
Отже, відсутність акту перевірки колісного транспортного засобу на технічну несправність, який є основним законним доказом, виключає таку несправність.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості, суд вважає, що інспектором 1 взводу 5 роти 2 бат. Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 факт вчинення правопорушення, в якому обвинувачено позивача, не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові № 463/1352/16-а від 08 липня 2020 року зробив висновок, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про безпідставність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП.
Враховуючи зазначене, не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення відносно позивача підлягає скасуванню, а провадження у справ закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України.
Відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 159, 241, 242, 244-246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №3112159 від 23 вересня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматизованому режимі відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 616,50 грн..
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя :