П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/11620/24
Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Одеської виправної колонія (№14)» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Одеської виправної колонія (№14)» про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
15 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Одеської виправної колонія (№14)» (надалі відповідач) щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 11.03.2022 до 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум, мотивуючи це тим, що на підставі указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та постанови Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» він має право на отримання додаткової винагороди розмірі 30 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» до 31.05.2022 року мав право на отримання щомісячної додаткової винагороди у фіксованому розмірі 30 000 грн. Водночас відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу зазначену допомогу у повному обсязі, виплативши її пропорційно часу несення служби, що на переконання позивача є порушенням постанови № 168.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що додаткова винагорода за спірний період позивачу виплачена у загальному розмірі 34 589,16 грн, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та змін, внесених до цієї постанови. Відповідач наголосив, що після змін, внесених до постанови №168 постановою №793 від 07.07.2022 року, в період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах Одеської області, у період з 24.02.2022 по 31.05.2022 року виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. Розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби. Отже, при здійсненні нарахування та виплаті позивачу додаткової винагороди, Державна установа «Одеська виправна колонія (№14)» діяла правомірно, тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що за змістом відповідного рішення Міністерства юстиції України від 20.05.2022 № 38144/16.3.2/32-22, частиною 1 статті 24 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-ІV, частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу України та пункту 2 глави 13 розділу II Порядку № 925/5 простежується аналогія закону, яка полягає в тому, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме щомісячні його види, виплачуються пропорційно відпрацьованому часу, а також виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу з урахуванням фактичних обсягів фінансування, затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Крім того, при вирішенні справи, суд першої інстанції протиправно відхилив посилання відповідача, що у даному випадку постанова № 168 має бути застосована у редакції постанови № 793, яка відповідно до її пункту 2 підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
ОСОБА_1 з 2013 року проходив військову службу в Державній кримінально - виконавчій службі України, з якої звільнений наказом Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» та звільнений з військової служби наказом від 01.02.2024 року №11/ос-24(а.с.10 зворот).
Відповідно до довідки про складові грошове забезпечення позивача №10 від 01.04.2024 року за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у травні 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року у сумі 33 089,04 грн, а у серпні 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року у сумі 1500,12 грн (а.с.14).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 року у розмірі фіксованому розмірі 30 000 грн щомісячно протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно при нарахуванні додаткової грошової винагороди безпідставно користування роз'ясненнями, викладеними в листах Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22, відповідно до яких розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу), оскільки вказаний лист не є нормою права та не може бути покладений в основу вирішення правовідносин між позивачем та відповідачем. Крім того, роз'яснення, надані у зазначених листах, мають рекомендаційний характер, а застосуванню до спірних правовідносин підлягає постанова №168 у відповідній редакції, що діяла на час їх виникнення.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За приписами ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, а також правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України».
Відповідно до частин другої та п'ятої статті 23 названого Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2 і 3 постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Пунктом 2 та 8 указаного Порядку визначено, що до складу грошового забезпечення входять: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Указами Президента України від 24.03.2022 № 64/2022 та № 69/2022 на території України введено воєнний стан та оголошена загальна мобілізація.
У зв'язку з повномаштабною військовою агресією Російської Федерації проти України 24.02.2022 Президентом України видано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
28 лютого 2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1 постанови №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 постанови №168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Пунктом 5 зазначеної постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07 березня 2022 року «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» внесено зміни до пункту 1 постанови №168, виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».
Згідно з пунктом 2 постанови №217 указана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» до постанови №168 внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Зміни набули чинності 24 березня 2022 року.
Згідно з пунктом 2 постанови №350 вказана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року №754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» до постанови №168 внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». Зазначені зміни набули чинності 08 липня 2022 року.
Згідно з пунктом 2 постанови №754 дана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 червня 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» до постанови №168 внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».
Згідно з пунктом 2 постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
З матеріалів справи вбачається та визнається сторонами, що згідно наказу від 25.05.2022 року №401/АГ-22 (з урахуванням наказу від 14.12.2022 року №891/АГ-22) за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року додаткова винагорода виплачена у травні 2022 року - 33 089,04 грн.; згідно наказу від 15.08.2022 року №590/АГ-22 за період з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року додаткова винагорода була виплачена у серпні 2022 року - 1500,12 грн.
Загальна сума виплаченої додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року складає: 34589,16 грн, яка розрахована відповідачем за фактичний час несення службу, розрахований у годинах.
При вирішенні справи колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21 вересня 2023 року у справі №260/3564/22, відповідно до яких зміст внесених постановою №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
З викладеного вбачається, що додаткова грошова винагорода у розмірі 30 000 грн з 24 лютого 2022 року нараховувалась і виплачувалась особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Враховуючи викладене, помилковими є доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, що у період з 11.03.2022 по 31.05.2022 року ОСОБА_1 мав право на отримання 30 000 грн щомісячно, в незалежності від часу проходження служби.
Аналогічна правова ситуація вирішена Верховним Судом, що викладено у постанові по справі № 280/5806/22 від 15 серпня 2024 року.
З огляду на викладене, суд першої інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду, сформовані у справах за аналогічних обставин, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 22 квітня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу Державної установи «Одеської виправної колонія (№14)» - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року - скасувати та прийняти постанову про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко