Справа № 467/1415/24
Провадження № 2/467/352/24
05.12.2024 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Арбузинка цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У вересні 2024 рокутовариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 04 листопада 2022 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 , відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 137 378 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит, плату за кредит, інші платежі не пізніше 04 листопада 2027 року. Відповідно до п.1.1 вказаного договору підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків (далі-правила), які розміщенні для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com/ua/personal/credits. 15 квітня 2024 року АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 264, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до відповідача за кредитним договором №98736297000 від 04 листопада 2022 року. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 179825 грн. 26 к., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 130369 грн. 21 к.; заборгованість за відсотками 00,00 грн.; заборгованість за комісією 49456 грн. 05 к. Посилаючись на те, що відповідач своїх зобов'язань за умовами договору не виконав, позивач прохає стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 179825 грн. 26 к., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 к.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2024 року по справі відкрито загальне позовне провадження.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому представник прохав відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що договір про надання кредиту підписаний зі сторони відповідача за допомогою електронного підпису фізичної особи, а зі сторони банку підписаний власноруч. У додатках до договору не міститься ані згоди, ані зразків підпису зі сторони банку. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. З матеріалів справи не вбачається доказів того, що договір від 04 листопада 2022 року укладено саме з ОСОБА_1 , не доведено факт перерахування відповідачу коштів по кредитному договору. Розрахунковий документ (платіжне доручення, меморіальний ордер) або виписка з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутні. Відомості про те, що відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету клієнта із зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в т.ч. шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом, та підписав договір одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» належними, допустимими та достатніми доказами не доведено і факту укладання кредитного договору саме відповідачем не підтверджено. Крім того, будь-який формуляр заяви на отримання кредиту, який би мав бути складеним і підписаним електронним підписом відповідачем, електронна ідентифікація (автентифікація) якого здійснена з дотриманням вимог цього Закону та який був би підтверджений і сумнівів у суду не викликав, в матеріалах справи відсутня. Будь-які документи, що підтверджують особу позичальника, в матеріалах справи відсутні. Саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства. Позивачем не надано доказів отримання відповідачем досудової вимоги. Таким чином, позивачем не доведено факт укладення договору саме з відповідачем, отримання ним кредитних коштів, а також з приводу того, що відповідач обізнаний про те, що за ним рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 137378 грн. Позивачем не надано повного реєстру боржників, право вимоги яких перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», у зв'язку з чим суд позбавлений можливості дослідити перелік всіх боржників, відносно яких у «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшло право на стягнення заборгованості саме по відношенню до боржників АТ «УКРСИББАНК». Акт не є підтвердженням передачі права грошової вимоги відносно відповідача. Позивач не довів факт переходу права вимоги відносно боржника ОСОБА_1 до позивача. Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 листопада 2016 року умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою, у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемною. Тому підстави для стягнення комісії відсутні.
Представник відповідача подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що 19 вересня 2024 року відповідачу було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, у якій зазначалось, що між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладений договір факторингу № 264 від 15 квітня 2024 року. На адресу відповідача також направлялось повідомлення-вимога про сплату заборгованості. Договір факторингу укладений згідно вимог законодавства. Позивачем надано засвідчену копію витягу з системи банку щодо підтвердження факту підписання договору електронним підписом фізичної особи-клієнта АТ «УКРСИББАНК». Даним витягом АТ «УКРСИББАНК» засвідчує факт автентифікації особи підписувача договору про надання споживчого кредиту № 98736297000 від 04 листопада 2022 року в електронній формі, та підтвердження наявності логічного зв'язку між електронним підписом та кредитним договором у електронній формі, що було здійснено шляхом автоматизованої перевірки у системах АТ «УКРСИББАНК». З огляду на це, дані за допомогою яких здійснювалась процедура автентифікації особи підписувача кредитного договору встановлюється логічний зв'язок між електронним підписом (кодом підтвердження ОТР) та кредитним договором в електронній формі. Позивачем для спростування зауважень відповідача про відсутність факту переходу права вимоги згідно кредитного договору надані копії документів: договору факторингу, витягу з реєстру боржників до договору факторингу, акту приймання-передачі реєстру боржників по договору факторингу, платіжної інструкції про оплату купівельної ціни за договором факторингу. Виписка за картковим рахунком є належним доказом заборгованості за кредитним договором. Кредитні кошти було отримано, а відтак є необхідність виконання зобов'язання за кредитним договором. Підписуючи договір, відповідач погодився, що він до його підписання ознайомився з усіма умовами, на яких товариство здійснює кредитування, а також свідомо обрав умови кредитування, викладені у договорі.
Представником відповідача подано заперечення, у якому дії позивача, якими він 19 вересня 2024 року направив досудову вимогу відповідачу про погашення кредитної заборгованості, направлення повідомлення-вимоги по кредитному договору суперечать умовам договору факторингу - п. 4.3, відповідно до яких клієнт самостійно здійснює повідомлення кожного боржника про відступлення права вимоги згідно з вимогами чинного законодавства протягом 10 робочих днів з дати переходу права власності на права вимоги фактору відповідно до умов договору. Текст такого повідомлення викладений у формі згідно з додатком № 5 до цього договору. У випадку, якщо згідно з чинним законодавством на момент направлення повідомлення будуть встановлені додаткові вимоги до такої форми повідомлення, таке повідомлення має бути доповнено/змінено згідно з вимогами законодавства без необхідності внесення змін до відповідного додатку до цього договору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав письмову заяву, у якій прохав розглядати справу у його відсутність.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону визначає, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що 04 листопада 2022 року відповідач ОСОБА_1 та акціонерне товариство «Укрсиббанк» підписали договір про надання споживчого кредиту № 98736297000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та Правил. За умовами кредитування сума кредиту за договором становить 137378 грн.
Пунктом 3.2 передбачено, що надання кредиту здійснюється у термін, не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту підписання договору.
Строк дії договору між сторонами визначений не пізніше 04 листопада 2027 року.
Згідно п. 3.4 Договору, повернення кредиту, плата за кредит, інших платежів здійснюється у відповідності з Правилами (Договірними умовами) споживчого кредитування позивальників АТ «Укрсиббанк».
Ануїтентний платіж повинен сплачуватись щомісяця у розмірі 5587 грн. у строк до 4 числа місяця (п. 3.6, 3.7 Договору). Відповідно до п. 3.8, 3.9 процентна ставка за договором встановлюється у розмірі 0.00001% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у розмірі 7.00001% річних.
Пунктом 3.11 договору передбачено, що позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку до договору, який є його невід'ємною частиною.
Також до Договору долучено паспорт споживчого кредиту - інформаційний лист, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.10 зворот).
Паспорт споживчого кредиту, договір № 98736297000 від 04 листопада 2022 року разом із Додатком № 1 та графіком платежів складено в електронній формі засобами Системи АТ «Укрсиббанк». Датою підписання між банком та клієнтом зазначених документів є дата підписання їх зі сторони банку електронним підписом банка.
З витягу з систем Банку щодо підтвердження факту підписання договору електронним підписом фізичної особи-клієнта АТ «Укрсиббанк» вбачається, що банк засвідчив факт автентифікації особи підписувача Договору про надання споживчого кредиту № 98736297000 від 04 листопада 2022 року в електронній формі, та підтвердження логічного зв'язку між електронним підписом та кредитним договором у електронній формі. До сукупності даних, за допомогою яких здійснювалась процедура автентифікації особи підписувала входять: ідентифікаційний код відповідача НОМЕР_3, номер мобільного телефону НОМЕР_2 , цифрове значення коду підтвердження ОТР 11786, електронна адреса позичальника, на яку банк надіслав кредитний договір та паспорт споживчого кредиту, u-pac100@ukr.net, дата та час, коли банк надіслав на електронну адресу позичальника кредитний договір та паспорт споживчого кредиту 04.11.2022 року 09:56:25.
Факт отримання відповідачем споживчого кредиту у сумі 137378 грн., підтверджується випискою з карткового рахунку за кредитним договором № 98736297000 від 04 листопада 2022 року за період з 04 листопада 2022 року по 15 квітня 2024 року.
Наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати рух коштів клієнта та відносить до первинних документів, тому є належним та допустимим доказом у справі.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п.п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп'ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. При цьому, згідно п.3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).
Таким чином, наявні в матеріалах справи письмові докази (виписка з особового рахунку клієнта) є належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст.76-78 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зазначено про те, що виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язків щодо доказування.
15 квітня 2024 року АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №264, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 98736297000 від 04 листопада 2022 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу та актом приймання-передачі права вимоги від 15 квітня 2024 року.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №266 від 15.04.2024 року, у відповідача перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» загальна сума заборгованості становить 179825 грн. 26 к., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 130369 грн. 21 к.; заборгованість за відсотками 00,00 грн.; заборгованість за комісією 49456 грн. 05 к.
18 вересня 2024 року позивачем складено досудову вимогу відповідачу, направлену 19 вересня 2024 року рекомендованим листом, про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 179 825 грн. 26 к.
Законодавством передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
За таких обставин, твердження представника відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача щодо відступлення права вимоги по кредитному договору, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Твердження представника відповідача про неможливість судудослідити перелік всіх боржників, відносно яких у «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшло право на стягнення заборгованості саме по відношенню до боржників АТ «УКРСИББАНК» у зв'язку з ненаданням повного реєстру боржників, суд вважає необґрунтованими, оскільки наявність кредитної заборгованості інших осіб перед АТ «УКРСИББАНК» не є предметом спору по даній справі.
Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», набувши статусу нового кредитора у договорі № 98736297000 від 04 листопада 2022 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, отримало право пред'явлення вимоги до відповідача ОСОБА_1 про погашення наявної в нього заборгованості за вказаним договором кредиту.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням встановленого та положень вказаних норм слід дійти висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та має непогашену заборгованість за кредитним договором, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 130369 грн. 21 к.
Водночас, суд зазначає, що вимога про стягнення комісії за користування кредитом не підлягає задоволенню з наступник підстав.
Відповідно до п. 3.11 кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього Договору та Додатків до Договору.
За змістом додатку № 1 до договору передбачені наступні комісії: щомісячна комісія за управління кредитом - 2.4% від суми кредиту(включається до суми ануїтетного платежу); комісія за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при прострочені сплати чергового платежу - 500 гривень; комісія за надання послуг з управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника - комісія розраховується як різниця між сумою фактично сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу згідно Графіку платежів, але не більше 10 грн.; комісія за розрахунково-касове обслуговування(РКО) - згідно Тарифів Банку.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції 01.01.2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», яким визначено загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. У зв'язку з чим ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Положенням ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.
Відповідно, умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, з огляду на положення ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Таким чином, підстави для стягнення судом заборгованості за комісією у розмірі 49456 грн. 05 к., відсутні.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог (72.50%), підлягають частковому задоволенню витрати на оплату судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1756 грн. 24 к.
Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У відповідності до частини 6 статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).
Представником позивача на підтвердження понесених витрат надано: копію договору № 0103 про надання правової допомоги від 01 березня 2024 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет»; витяг з замовлення до договору про надання юридичної допомоги від 01 березня 2024 року; детальний опис наданих послуг за договором; рахунок на оплату послуг №16 від 20 вересня 2024 року.
Від відповідача до суду не надходило заперечень щодо визначеного позивачем розміру витрат на правову допомогу.
З огляду на викладене, розмір витрат на правничу допомогу підтверджений належними, достатніми та достовірними доказами.
Враховуючи розмір задоволених позовних вимог -72.50 %,суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3625 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79029, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором у розмірі 130369 (сто тридцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 21 к.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79029, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) витрати на оплату судового збору у розмірі 1756 (одна тисяча сімсот п'ятдесят шість) грн. 24 к.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79029, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3625 (три тисячі шістсот двадцять п'ять) грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.М.Кологрива