04 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5461/24
Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,
повний текст судового рішення
складено 21.06.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Федусика А.Г., Лук'янчук О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі №420/5461/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 02.11.2023 №156050020414, зобов'язання вчинити певні дії
19.02.2024 ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.11.2023 №156050020414 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії від 27.10.2023 та зарахувати до страхового стажу період роботи згідно з трудовою книжкою від 02.09.1981 з 18.10.1983 (запис №5) по 10.11.1987 (запис №11), період роботи згідно з трудовою книжкою від 13.03.1989 з 12.03.1989 (запис №12) по 20.10.1989 (запис №13).
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона має право на зарахування до страхового стажу періодів роботи з 18.10.1983 по 10.11.1987 та з 12.03.1989 по 20.10.1989. Натомість, органом Пенсійного фонду протиправно відмовлено в зарахуванні таких періодів роботи до страхового стажу та відповідно й в призначенні пенсії за віком.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, наголошуючи, зокрема, на тому, що спірні періоди роботи не підлягають зарахуванню до страхового стажу Наталі Голоти. Крім того, відповідач заперечує щодо здійснення розподілу судових витрат.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з позовними вимогами також не погоджується та уважає їх безпідставними з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи, що спірні періоди роботи не підлягають зарахуванню до страхового стажу Наталі Голоти.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі №420/5461/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.11.2023 №156050020414 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії від 27.10.2023 з урахуванням довідок від 13.01.2003 №Г-188, від 13.01.2003 №Г-189, від 29.12.2004 №Г-187, від 29.12.2004 №Г-186, від 29.12.2004 №Г-192, від 29.12.2004 №Г-193, від 29.12.2004 №Г-190, від 13.01.2003 №Г-191.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 орган Пенсійного фонду має врахувати довідки від 13.01.2003 №Г-188, від 13.01.2003 №Г-189, від 29.12.2004 №Г-187, від 29.12.2004 №Г-186, від 29.12.2004 №Г-192, від 29.12.2004 №Г-193, від 29.12.2004 №Г-190, від 13.01.2003 №Г-191.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначає, що під час перерахунку пенсії документи стосовно періодів роботи, які видано російською федерацією, врахуванню не підлягають. Також, відповідач акцентує увагу на тому, що прийняття рішень про призначення (перерахунок) пенсії відноситься до його виключної компетенції. При цьому, суд в такі повноваження втручатись не може.
Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом ОСОБА_1 до апеляційного адміністративного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивачка повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 21.06.2024 у справі №420/5461/24. Натомість, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області уважає необґрунтованими.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що 27.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок призначеної пенсії за віком та надала відповідні документи, зокрема, довідки про заробітну плату від 18.01.2004 №1-189, від 29.12.2004 №Г-187, №Г-186, видані Місцевим архівом державної освіти міста районного скерування Нафтоюганськ рф Ханти-Мансійським автономним округом (росія, Тюменська область) за період роботи з 1983 по 1987 роки.
За наслідком розгляду ініційованого позивачкою питання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 02.11.2023 №156050020414 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, у якому зазначено, що не зараховано період роботи з 1983 по 1987 роки, оскільки Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а відтак особам, які працювали в країнах з якими було укладено дану Угоду, при призначені пенсії стаж не враховується.
Не погодившись із таким індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, позивачка за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернулась до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 вказаної Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із абзацом 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Згідно із статтею 2 Федерального Закону російської федерації №173-ФЗ від 17.12.2001 «Про трудові пенсії в російській федерації», який застосовувався до 01.01.2015, страховий стаж - та, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.
Відповідно до частини першої статті 10 Федерального Закону №173-ФЗ до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації.
При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством російської федерації (частина перша статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ).
Згідно із частиною другою статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального Закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.
Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у Федеральному Законі російської федерації від 28.12.2013 № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» (статті 3, 11, 14).
Отже, як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.
Колегія суддів зазначає, що в межах даного спору орган Пенсійного фонду не ставить під сумнів сплату страхових внесків, а тому таким обставинам оцінка не надається.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції зазначає, що припинення рф участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не є підставою для позбавллення позивачки гарантованого їй законодавчими приписами права на пенсійне забезпечення.
До того ж, слід зауважити, що в межах спірних періодів роботи позивачки умови такої Угоди сторони дотримувались, а тому спірний період роботи позивача на підприємстві «Машинобудівельний завод» має бути зараховано до страхового стажу.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи Головного управління ПФУ в Одеській області.
З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає правильним висновок окружного адміністратвиного суду про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі №420/5461/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому таким обставинам суд апеляційної інстанції оцінки не надає.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі №420/5461/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 02.11.2023 №156050020414, зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді А.Г. Федусик О.В. Лук'янчук