П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/19143/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Андріяненко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Дробінової Інги Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року, прийняте у складі суду судді Скупінської О.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
У червні 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 у ненаданні представнику ОСОБА_1 - адвоката Дробінової Інги Валеріївні дозволу на відвідування ІНФОРМАЦІЯ_3 для супроводу і надання правничої допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати представнику ОСОБА_1 - адвокату Дробіновій Інзі Валеріївні дозвіл на відвідування ІНФОРМАЦІЯ_1 для супроводу і надання правничої допомоги ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Дробінова Інга Валеріївна звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій посилається на те, що судом було ухвалене рішення з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції повністю та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом було проігноровано обставини неможливості отримання позивачем професійної правничої допомоги саме під час відвідування ІНФОРМАЦІЯ_5 шляхом не допуску адвоката разом з ним до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 , що є порушенням права позивача на отримання професійної правничої допомоги. На думку апелянта, судом першої інстанції було помилково підмінено матеріальне право позивача на отримання професійної правничої допомоги, що гарантовано ст. 59 Конституції України на процедурний аспект, тобто процесуальні дії представника, який має статус адвоката, що вживалися адвокатом задля захисту прав клієнта та зокрема, реалізації права фізичної особи на професійну правничу допомогу. На думку апелянта, судом помилково зведено необхідність отримання професійної правничої допомоги до відмови у надані запитуваної інформації та звужено розгляд справи до регулювання спірних відносин виключно законодавством, що гарантує адвокатську діяльність.
Відповідачем надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_2 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом від 07.02.2024 №070224/1 (а.с.34-37) у якому просила:
призначити дату і час особистого прийому у начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомити про дату і час такого прийму і надати вільний доступ до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з фактичним недопущенням адвоката до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , що унеможливлює надання правничої допомоги і здійснення представництва;
надати письмово відомості та копії всіх наявних документів про зняття / виключення з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 і проставлення уповноваженими органами всіх відміток у тимчасовому посвідченні на документах Клієнта для зняття / виключення з військового обліку.
До адвокатського запиту від 07.02.2024 №070224/1 додана копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОД №002846 від 20.07.2016 та електронний оригінал адвокатського ордеру №1331652 від 07.02.2024.
На вказаний адвокатський запит від 07.02.2024 №070224/1 ІНФОРМАЦІЯ_4 скерував лист від 16.02.2024 №1290 (а.с.38) у якому зазначив, що громадянин ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Документи про зняття (виключення) з військового обліку громадянина ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні.
Також повідомлено, що прийом громадян з особистих питань проводиться начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 щосереди з 14.00 до 17.00 відповідно до затвердженого робочого графіку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Адвокат Дробінова Інга Валеріївна звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом від 15.03.2024 №150324 (а.с.39-44) у якому просила:
внести зміни до облікових документів ОСОБА_1 та виправити допущену помилку (на підставі всіх поданих медичних документів, під час проходження ВЛК та зазначенням в діагнозі літери «А» ст.38 замість літери «Б», так як згідно розшифруванню діагнозу ОСОБА_1 мала бути застосована саме ст.38-А, а також виключити ОСОБА_1 з військового обліку як непридатного до військової служби;
повідомити про прийомні години начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли здійснюється допуск саме адвокатів без клієнтів або призначити дату і час особистого прийому у начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 для адвоката ОСОБА_2 , повідомити про дату і час такого прийому і надати дозвіл на таке відвідування адвокату Дробіновій І.В., так як відповідний дозвіл на відвідування ІНФОРМАЦІЯ_1 вимагають на прохідній і без нього доступ до приміщення адвокату неможливий.
На вказаний адвокатський запит від 15.03.2024 №150324 ІНФОРМАЦІЯ_4 скерував лист від 20.03.2024 №2435 (а.с.45-46) у якому щодо другого питання повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснює прийом громадян відповідно до затвердженого робочого графіку.
Так, вважаючи бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 у ненаданні представнику ОСОБА_1 - адвоката Дробінової Інги Валеріївні дозволу на відвідування ІНФОРМАЦІЯ_3 для супроводу і надання правничої допомоги ОСОБА_1 протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, перш за все врегульовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тому клієнт адвоката не є належним позивачем у даній справі.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до ч.ч.1, 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема: 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; 3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; 4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; 5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; 6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; 7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; 8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правничої допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; 9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів; 10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; 11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.
Професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: 1) забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності; 2) забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов'язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом; 3) проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя; 4) забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов'язаних із здійсненням адвокатської діяльності; 5) адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості; 6) життя, здоров'я, честь і гідність адвоката та членів його сім'ї, їх майно перебуває під охороною держави, а посягання на них тягнуть відповідальність, передбачену законом; 7) адвокату гарантується право на забезпечення безпеки під час участі у кримінальному судочинстві в порядку, встановленому законом; 8) забороняється залучати адвоката до конфіденційного співробітництва під час проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов'язане або може призвести до розкриття адвокатської таємниці; 9) забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом; 10) забороняється внесення подання слідчим, прокурором, а також винесення окремої ухвали (постанови) суду щодо правової позиції адвоката у справі; 11) забороняється втручання у правову позицію адвоката; 12) орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, зобов'язані негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону; 13) повідомлення про підозру адвоката у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснене виключно Генеральним прокурором, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя; 14) забороняється притягати до кримінальної чи іншої відповідальності адвоката (особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю) або погрожувати застосуванням відповідальності у зв'язку із здійсненням ним адвокатської діяльності згідно із законом; 15) не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у медіа, якщо при цьому не порушуються професійні обов'язки адвоката; 16) забороняється ототожнення адвоката з клієнтом; 17) дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов'язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини (ч.3 ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Повертаючи до обставин даної справи, спірними правовідносинами, виходячи із заявлених позовних вимог, є ненадання представнику позивача адвокату Дробіновій дозволу на відвідування ІНФОРМАЦІЯ_3 для супроводу і надання правничої допомоги ОСОБА_1 .
Для правильного вирішення даної справи, в першу чергу необхідно встановити, чи мав місце факт недопуску адвоката до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 для супроводу клієнта та надання йому правничої допомоги. Водночас, суд першої інстанції зазначених обставин не встановив та не перевірив, що свідчить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Колегія суддів наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
За змістом статті 210 КАС України, до процесуальних обов'язків адміністративного суду віднесено з'ясування обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. У такий спосіб проявляється інформування учасників адміністративного процесу щодо порядку реалізації судового розгляду та змісту адміністративної справи. Ознайомлення зі змістом джерел доказів (засобів доказування) дає змогу належно встановити обставини адміністративної справи. Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов'язок встановлення фактичних обставин у конкретній справі законодавцем покладається саме на адміністративний суд, який насамперед має з'ясувати предмет спору та відповідно визначити обставини, які необхідно встановити для правильного його вирішення.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Виходячи зі змісту завдання адміністративного судочинства, принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та можливості виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд адміністративної юрисдикції зобов'язаний не лише формально розглянути заявлені позовні вимоги, а й у комплексі дослідити обставини справи, надати їм відповідну правову оцінку і, у випадку необхідності, захистити порушене право позивача.
Про це неодноразово нагадував у своїх постановах Верховний Суд, зокрема в рішенні від 30 січня 2020 року (справа № 263/15399/16-а).
Так, звертаючись із позовною заявою, позивач стверджував, що у червні 2023 року відповідачем не було допущено адвоката Дробінову І.В. разом з клієнтом ОСОБА_1 до приміщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки для супроводу та надання правничої допомоги.
В свою чергу, на підтвердження вказаних обставин, разом до суду було надано копії документів, які підтверджують звернення адвоката до поліції з приводу не допуску до приміщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки, докази звернення до відповідача із адвокатськими запитами щодо з'ясування можливості відвідати приміщення ТЦК разом із клієнтом, а також докази звернення до органів адвокатського самоврядування. В матеріалах справи наявні посилання на лист ІНФОРМАЦІЯ_6 від 04.10.2023 року №943/30873, надісланий на адресу Комітету із захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Національної асоціації адвокатів України, по фату подій, які відбулись у червні 2024 року в частині фізичного недопуску адвоката до клієнта. Крім того, відповідно до пояснень позивача, надати інші докази вказаних вище обставин є неможливим, з огляду на заборону здійснювати фото/відео зйомку на режимних об'єктах та вилучення у відвідувачів мобільних телефонів.
Відповідач, як у відзиві на адміністративний позов, так і у відзиві на апеляційну скаргу обставин не допуску адвоката не заперечував, проте і не визнавав.
Враховуючи викладені обставини, з метою повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у судовому засіданні 13.11.2024 року судом апеляційної інстанції було зобов'язано відповідача надати письмові пояснення та додаткові докази, зокрема копію журналу прийому громадян із відповідними записами за 07.06.2023 року, а також нормативних документів, які з урахування режимності об'єкту встановлюють правила допуску громадян до приміщення ТЦК. Крім того, судом було запропоновано позивачу надати відповідні пояснення та копії документів на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.
З письмових пояснень відповідача та відповідних копій документів, які надійшли до апеляційного суду 20.11.2024 року вбачається, що Правила пропускного режиму Київського РТЦК не містять жодних обмежень щодо допуску адвокатів до приміщення ТЦК, допуск, за виключенням приміщень, де зберігаються матеріальні носії секретної інформації, здійснюється за наявності документа, що посвідчує особу, із визначенням мети прибуття до ТЦК.
Відповідач повідомив, що відсутня можливість надати копію журналу прийому громадян із відповідними записами за 07.06.2023 року з огляду на його знищення на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 08.05.2022 року, водночас жодних доказів вказаних обставин, зокрема Актів знищення документів, до суду не надав.
У додаткових поясненнях відповідач фактично не заперечує факту недопуску адвоката до приміщення ТЦК, проте наголошує на відсутності доказів вказаних обставин.
Водночас, відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявної у матеріалах справи сукупності непрямих доказів, а також приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, факт недопуску адвоката до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 07 червня 2023 року для супроводу клієнта та надання йому правничої допомоги мав місце.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, оскільки в даному випадку порушені права адвоката, а не його клієнта. З наведених вище підстав суд дійшов висновку про відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності таких дій та рішення.
Водночас, суд апеляційної інстанції не може погодитись із зазначеними висновками суду з огляду на наступне.
Колегія суддів наголошує, що згідно зі статтею 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень ст. 64 Конституції України, право на професійну правничу допомогу не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Згідно положень статі 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», одним із видів адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави, а також представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Більш того, зазначеною статтею встановлено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу (абзаци перший - третій підпункту 3.2 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).
Доводи позовної заяви дозволяють стверджувати, що звернення до суду у межах даної справи було обумовлене не порушенням професійних прав адвоката або гарантій здійснення адвокатської діяльності, а порушенням конституційного права позивача на отримання професійної правничої допомоги, яке за доводами позивача, полягало у фактичному не допуску адвоката до приміщення ТЦК разом із клієнтом для надання йому правничої допомоги.
Беззаперечно, у межах фактичних обставин даної справи, може йти мова як порушення права адвоката, так і про порушення прав його клієнта. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що конституційне право особи на отримання професійної правничої допомоги, гарантоване статтею 59 Конституції України, превалює над правом адвоката на належне здійснення професійної діяльності або ж забезпечення гарантій адвокатської діяльності. З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції про звернення до суду неналежного позивача, а також відсутність порушення прав ОСОБА_1 ґрунтуються на помилковому тлумачення норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, тому оцінюються апеляційним судом критично.
Водночас, колегія суддів враховує, що звертаючись до суду, позивач просить зокрема, визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні адвокату дозволу на відвідування ІНФОРМАЦІЯ_3 для супроводу та надання правничої допомоги позивачу.
Водночас, апеляційний суд зазначає, що жодною нормою чинного законодавства, як і Правилами пропускного режиму Київського РТЦК, не передбачено надання окремих дозволів на відвідування Київського РТЦК.
У пункті 2 частини першої статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Враховуючи вимоги статті 44 КАС України, позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.
За положеннями статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та задоволення їх шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо недопуску адвоката до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 для супроводу і надання правничої допомоги позивачу.
Разом з тим, щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати адвокату дозвіл на відвідування ІНФОРМАЦІЯ_1 для супроводу і надання правничої допомоги позивачу, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові від 05.09.2018 у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення чи вичинити дії на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання вчинити конкретні дії, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Так, як вже було зазначено, жодною нормою чинного законодавства, як і Правилами пропускного режиму Київського РТЦК, не передбачено надання окремих дозволів на відвідування Київського РТЦК, при цьому правилами пропускного режиму допуск адвокатів до приміщення ТЦК фактично не обмежений, за умови надання документів, що посвідчують особу та повідомлення мети візиту.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві представник позивача визнає, що разом з клієнтом відвідувала приміщення Київського РТЦК 15.03.2023 року та 28.04.2023 року, що свідчить про відсутність на той час жодних перешкод у відвідування адвокатом ТЦК. Доказів існування таких обмежень на момент апеляційного перегляду матеріали справи не містять, з огляду на що у суду відсутні підстав вважати, що права позивача будуть порушені у майбутньому, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Верховний Суд неодноразово та послідовно наголошував на тому, що резолютивна частина судового рішення не повинна містити приписів, які прогнозують можливі порушення з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення певних дій на майбутнє.
Вказана правова позиція знайшла своє відображення, зокрема, у постановах від 4 березня 2020 року по справі №653/2554/17, від 4 березня 2020 року по справі №750/11948/17 та від 10 грудня 2019 року по справі №808/4131/16.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до положень частини 1, 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Так, як встановлено судом, під час подання адміністративного позову до суду першої інстанції сплаті підлягав судовий збір у сумі 1211,20 грн., який було сплачено згідно квитанції №8264-56972004-1945 від 14 червня 2024 року. За подання апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір у сумі 1816,80 грн., який було сплачено згідно квитанції №6539-7339-8312-9968 від 29 серпня 2024 року. Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, загальний розмір судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, пропорційно до розміру задоволених вимог складає 1514,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Дробінової Інги Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо недопуску представника ОСОБА_1 - адвоката Дробінової Інги Валеріївни до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 для супроводу і надання правничої допомоги ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1514,00 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко