Справа № 308/18404/24
04 грудня 2024 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., розглянувши адміністративні матеріали Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області відносно громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, паспорт громадянина України серії № НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер платника податку - суду не відомий, про притягнення її до адміністративної відповідальності,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
05.11.2024 року близько 19 год. 00 хв. неналежним чином виконувала покладені на неї батьківські обов'язки щодо виховання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в наслідок чого останній пропустив навчання близько 10 разів без поважних причин Ужгородська гімназія №13. Чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
На підтвердження вини гр. ОСОБА_2 , суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №247709 від 05.11.2024 року, письмові пояснення гр. ОСОБА_3 від 05.11.2024 року, рапорто працівника поліції від 05.11.2024 року, подання від 11.10.2024 року.
В судове засідання гр. ОСОБА_2 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. Клопотань про відкладення від неї не надходило.
При цьому суддя враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що гр. ОСОБА_2 не з'явилася в судове засідання, тобто добросовісно не виконала процесуальні обов'язки, розгляд справи здійснено у її відсутність на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до переконання, що діяння вчинене гр. ОСОБА_2 , містить склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, у виді штрафу, що буде достатнім та необхідним для виправлення правопорушника та недопущення в подальшому вчинення нового правопорушення.
Враховуючи характер та ступінь адміністративного правопорушення, особу правопорушника, обставини справи, вважаю, що гр. ОСОБА_2 слід призначити адміністративне стягнення у штрафу.
Керуючись ст. ст. 283, 284, ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, паспорт громадянина України серії № НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер платника податку - суду не відомий, визнати винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та призначити їй адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 ( вісімсот п'ятдесят гривень 00 копійок).
Стягнути з громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, паспорт громадянина України серії № НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер платника податку - суду не відомий, на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд, шляхом подання скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області Н.В. Наумова