ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16485/24
провадження № 2/753/9141/24
03 грудня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді Шаповалової К.В.
за участі секретаря судового засідання Давидюк В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: місто Київ, вулиця Олександра Кошиця, 5а в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
23 серпня 2024 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обгрунтування позовної заяви позивач зазначила, що 17 лютого 2012 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, від якого сторони мають двох неповнолітній дітей. Сімейне життя не склалося, останні 7 років сторони не спілкуються взагалі, позивачці невідоме місце перебування відповідача. Враховуючи викладене, позивачка просить суд розірвати шлюб.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 серпня 2024 року цивільну справу № 753/16485/24 передано судді Шаповаловій К.В.
18 вересня 2024 року до суду надійшла відповідь з Управління соціального захисту Дарницької РДА, з якої вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, та задекларувала адресу свого фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 23 вересня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 21 жовтня 2024 року на 15:15 год.
Судове засідання призначене на 21 жовтня 2024 року було відкладено на 03 грудня 2024 року на 09:30 год.
12 листопада 2024 року до суду надійшла інформація з Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства, у якій зазначено, що за обліками територіальних органів та підрозділів ДМС громадянин рф ОСОБА_2 , документованим в Україні не значиться
У судове засідання призначене на 03 грудня 2024 року сторони не з'явилися, матеріали справи містять заяву позивачки, у якій вона просила проводити розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримала. Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся шляхом зміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Проаналізувавши обставини справи у сукупності, суд доходить наступного висновку.
Встановлено, що 17 лютого 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом РАЦС Василеостровського району комітету у справах РАЦС уряду Санкт-Петербурга, актовий запис № 107, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, серія НОМЕР_1 .
Сторони мають двох дітей, які народилися до укладення шлюбу: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, яке видане виконкомом Ворожбянської міської ради Білопільського району Сумської області, актовий запис № 24, серія НОМЕР_2 ; та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке видане відділом РАЦС Василеостровського району комітету у справах РАЦС уряду Санкт-Петербурга, актовий запис № 1830, серія ІІІ-АК, № 517571.
Позивач у позовній заяві зазначила, що останні 7 років сторони не спілкуються, відповідач проживає на території російської федерації, діти перебувають виключно на утриманні позивачки, збереження шлюбу є неможливим.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, суд відповідно до приписів частини першої статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Загальної декларації прав людини, Сімейного кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право».
Так, статтею 16 Загальної декларації прав людини визначено, що чоловіки i жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися i засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній i повній згоді сторін, що одружуються. Сім'я є природним i основним осередком суспільства i має право на захист з боку суспільства та держави.
Таке положення міжнародно-правової норми повністю відповідає змісту статті 51 Конституції України, якою регламентовано, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно із статтею 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Так, відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частини перша статті 24 СК України).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Таким чином, можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення кожного з подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя. Оскільки укладення шлюбу здійснюється вільно і добровільно, то ніхто не може бути змушений до збереження подружніх стосунків, якщо їх основи втрачені.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є громадянином російської федерації.
Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, регламентується нормами Закону України «Про міжнародне приватне право».
При цьому, як чітко обумовлено змістом статті 2 цього Закону, він застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, як:
1) визначення застосовуваного права;
2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;
3) підсудність судам України справ з іноземним елементом;
4) виконання судових доручень;
5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.
Отже, наведений вище нормативно-правовий акт під приватноправовими відносинами розуміє відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи, а під іноземним елементом - ознаку, яку характеризує приватноправові відносини, що ним регулюються, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
?хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
?об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
?юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (пункти 1 і 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
Статтею 63 вказаного закону визначено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Письмові докази, надані позивачем та безпосередньо досліджені судом під час розгляду справи по суті, відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, зокрема, копія свідоцтва про укладення шлюбу між позивачем та відповідачем.
Згідно із статтею 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З огляду на зазначене, зважаючи на те, що судом встановлено, що сім'я фактично розпалась та зберегти її неможливо, оскільки збереження сім'ї призведе до порушення інтересів кожного з подружжя, наявні підстави для задоволення позову щодо розірвання шлюбу.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265 ЦПК України , суд,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 17 лютого 2012 року відділом РАЦС Василеостровського району комітету у справах РАЦС уряду Санкт-Петербурга, актовий запис № 107.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме мйсце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомий.
Суддя Шаповалова К.В.